Рішення

від 26.07.2007 по справі 12/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

26.07.2007                                                                                                Справа  № 12/147

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон”, с. Кучава Мукачівського району

про стягнення суми 8 367,97 грн. – основного боргу; 156,86 грн. – пені; 27,69 грн. – 3 % річних та 836,79 грн. – штрафу.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача –не з‘явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з‘явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон”, с. Кучава Мукачівського району про стягнення суми 8 367,97 грн. – основного боргу; 156,86 грн. – пені; 27,69 грн. – 3 % річних та 836,79 грн. – штрафу.

          Клопотанням, (вх. № 7026 від 26.07.2007 року), позивач просить розглянути справу без участі свого представника.

          На вимогу суду відповідач письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування та  копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 8 367,97 грн.  – основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору поставки № 0569/05 від 11.07.2005 року, лікарські засоби та вироби медичного призначення, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

     -   накладними № 2042743 від 08.05.2007 року; №  2042744 від 08.05.207 року; №  2059845 від 21.05.207 року; №  2059846 від 21.05.207 року

    -  актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.07.2007 року;

  - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Отже, добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання – кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених лікарських засобів та виробів медичного призначення є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.3 укладеного договору нарахована до сплати неустойка (пеня) в розмірі 156,86 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 – 218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 27,69 грн. – 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до п. 7.2 договору відповідачу нарахований до сплати штраф в сумі 836,79 грн. При оцінці обґрунтування нарахування вимог в цій частині позову суд дійшов висновку про необхідність обмеження в стягнені штрафу до 100 грн. з огляду підстав ст. ст. 13,  509 (ч. 3); 551 (ч. 3) ЦК України та ст. 232 ГК  України, оскільки вимога в цій частині позову за правовою природою по своїй суті наділена ознаками неустойки зобов'язальних правовідносин, тоді як вимога (неустойка у вигляді пені) судом задоволена. До того ж, належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора з огляду нетривалості в часі існування боргу та обставин справи. В стягненні решти штрафу провадження у справі підлягає припиненню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг адвокатом (Договір № 5/6-4 від 01.06.2007 року, платіжне доручення № 4374 від 26.06.2007 року) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.            Позов задоволити  частково.

      2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон” (с. Кучава, 44 Мукачівського району; код 32744518) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”( м. Київ, вул. Березняківська, 29; код 30263519) суму  8 367,97 (вісім тисяч триста шістдесят сім грн. 97 коп.) – основного боргу; 156,86 (сто п'ятдесят шість грн. 86 коп.) – пені; 27,69 (двадцять сім грн. 69 коп.) – 3 % річних; 100 (сто грн.) – штрафу; 675 (шістсот сімдесят п'ять грн.) - витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     3.  В стягненні решти штрафу – провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.