Постанова

від 03.06.2020 по справі 910/17272/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 910/17272/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020

у справі №910/17272/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

до Приватного підприємства Рекламне агентство Мастер Медіа

про стягнення 75 145,81 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (далі - КП Київреклама , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Рекламне агентство Мастер Медіа (далі - ПП Рекламне агентство Мастер Медіа , відповідач) про стягнення 76 145,81 грн, з яких 54 746,52 грн основного боргу, 9 663,96 грн пені, 2 068,09 грн інфляційних втрат, 1 455,26 грн 3% річних та 8 211,98 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва №33/Т від 24.02.2014 щодо внесення плати за розміщення реклами у період з 01.11.2018 по 01.02.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17272/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 910/16882/17, було встановлено факт безпідставного демонтажу рекламних засобів ПП Рекламне агентство Мастер Медіа з місць розміщення реклами, визначених у договорі № 33/Т від 24.02.2014, починаючи з 22.06.2016; позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач, як розповсюджувач реклами за договором, поновив своє право та у період з 01.11.2018 по 01.02.2019 фактично міг реалізувати свої права, передбачені п.4.1 договору, зокрема, розміщувати рекламу на певний строк та у певному місці, відповідно до наданого Погодження на розміщення реклами на транспорті та даного договору, а також використовувати місце для розміщення реклами з дотриманням умов договору та встановленого Порядку розміщення реклами в м. Києві; за таких обставин суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за вказаний період, а також нарахованих на неї штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних, як похідних вимог від вимоги про стягнення основного боргу.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, КП Київреклама звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим викладені у рішенні суду висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що погодження на розміщення реклами на транспорті, видане розповсюджувачу реклами на підставі наказу дозвільного органу, надає право на розміщення реклами на певний строк і у певному місці та є підставою для укладення договору на розміщення реклами на транспорті комунальної власності між КП Київреклама , баласоутримувачем та рекламодавцем; судом не враховано умови укладеного сторонами договору, відповідно до якого розрахунковим періодом за розміщення реклами та нарахування плати за її розміщення є календарний місяць і така плата має бути сплачена відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, останній не звільняється від плати при відсутності реклами та/або спеціальної конструкції на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради прийнято рішення про погодження на розміщення реклами на транспорті; на момент звернення з позовом до суду погодження на розміщення реклами на транспорті, що надані відповідачеві, не були скасовані, а відтак, останній зобов`язаний був належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

Також апелянт вказував на те, що враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 910/16882/17, судом не було взято до уваги, що відповідач не був позбавлений права подати заяву щодо залучення Комунального підприємства Київблагоустрій третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Київреклама на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17272/19; встановлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено ПП Рекламне агентство Мастер Медіа строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відзиву на апеляційну скаргу не надав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 про відкриття апеляційного провадження у даній справі була направлена на юридичну адресу ПП Рекламне агентство Мастер Медіа , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення з вказаною ухвалою не було вручено та повернуто поштовим відділенням зв`язку до суду з відміткою не знайдено .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у разі надіслання судових рішень за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у справі, а саме, шляхом направлення відповідної ухвали за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, останній вважається належним чином повідомленим про апеляційний розгляд даної справи та встановлений йому строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2014 між КП Київреклама (у тексті договору - підприємство), Комунальним підприємством Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва (у тексті договору - балансоутримувач) та ПП Рекламне агентство Мастер Медіа (у тексті договору - розповсюджувач реклами) було укладено договір № 33/Т на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва (далі - договір).

Згідно з п. 2.1 договору ним регулюються правовідносини, що виникають при розміщенні реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі оформленого належним чином Погодження на розміщення реклами на транспорті. Перелік місць для розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м Києва зазначається в Адресній програмі, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розповсюджувач реклами має право: розміщувати рекламу на певний строк та у певному місці, у відповідності до наданого погодження на розміщення реклами на транспорті та даного договору; використовувати місце для розміщення реклами з дотриманням умов даного договору та встановленого порядку розміщення реклами в м. Києві.

Відповідно до п. 6.1 договору ціною даного договору є плата за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, розрахована згідно вимог порядку визначення розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, затвердженого органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), даного договору, згідно наданих погоджень, вказаних у відповідних Адресних програмах.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розмір плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва встановлюється виконавчим органом Київської міської ради та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку визначення плати та умов договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення спеціальної конструкції, з дати прийняття дозвільним органом наказу про надання погодження на розміщення реклами на транспорті або з дати початку строку дії погодження, якщо в погодженні зазначений інший строк початку дії погодження, але не раніше дати прийняття наказу про надання погодження. Припинення строку дії погодження на розміщення реклами на транспорті щодо окремого місця для розміщення спеціальної конструкції, у разі наявності у розповсюджувача реклами діючих погоджень на розміщення реклами на транспорті, не тягне за собою припинення договору в цілому (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору останній припиняється внаслідок скасування (припинення) усіх погоджень на розміщення реклами та в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством.

24.02.2016 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 33/Т від 24.02.2014, якою визначено, що сторони, керуючись Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, засвідчили, що сума за договором встановлюється підприємством відповідно до порядку та адресної (-их) програми (-), викладеної (-их) у новій редакції, що додається (-ються) та є невід`ємною частиною договору, а розповсюджувач реклами сплачує виставлені підприємством рахунки згідно з тарифами, встановленими порядком у редакції від 07.12.2015.

Відповідно до Адресної програми № 2 від 24.02.2016 до договору, було визначено, що розповсюджувачу надано право на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема за погодженнями №№ ТР-00465-14, ТР-00466-14, ТР-00467-14, ТР-00473-14, ТР-00475-14, ТР-00476-14, ТР-00480-14, ТР-00481-14, ТР-00482-14, ТР-00483-14, ТР-00485-14, ТР-00486-14, ТР-00488-14, ТР-00489-14, ТР-00491-14, ТР-00492-14, ТР-00493-14, ТР-00494-14, ТР-00495-14, ТР-00496-14, ТР-00497-14, ТР-00498-14. У вказаній Адресній програмі зафіксовано розмір плати за місяць по кожному рекламному засобу та строк дії погодження з 24.02.2014 по 23.02.2019.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку за договором щодо внесення щомісячної плати за розміщення реклами у період з 01.11.2018 по 01.02.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Регулювання правовідносин, пов`язаних з розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві здійснюється ЦК України, Господарським кодексом України, Законом України Про рекламу , Типовими правилами з розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 та розробленим відповідно до них Порядком розміщення реклами у м. Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку визначено, що КП Київреклама - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, забезпечувати виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження зовнішньої реклами, реклами на транспорті, у ліфтах.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 Порядку КП Київреклама укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем).

Відповідно до абз. 2 п. 4.12. Порядку плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об`єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем реклами.

Пунктом 15.1 Порядку встановлено, що підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення КП Київреклама , КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва та ПП Рекламне агентство Мастер Медіа договору №33/Т від 24.02.2014 було спрямоване, зокрема, на розміщення останнім реклами та одночасного обов`язку здійснити оплату за право на користування місцями для розміщення рекламних засобів.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з адресної програми № 2 від 24.02.2016 до договору, відповідачеві, як розповсюджувачу реклами, надано право на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва за наступними погодженнями, на підставі яких сторонами узгоджену відповідну щомісячну плату:

- погодження №ТР-00489-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Срібнокільська (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00498-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Срібнокільська (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00488-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Олександра Мишуги, буд. 6 (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 325,50 грн;

- погодження №ТР-00486-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Олександра Мишуги, буд. 6 (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00495-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Драгоманова (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00492-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Драгоманова (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 325,50 грн;

- погодження №ТР-00493-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Драгоманова (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 325,50 грн;

- погодження №ТР-00494-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Драгоманова (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00497-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Гришка, буд.3 (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00496-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід просп. Петра Григоренка/тунель до вул. Михайла Гришка, буд.3 (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00467-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: пр-т Миколи Бажана (ст.м. Позняки ) (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00481-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: пр-т Миколи Бажана (ст.м. Позняки ) (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00482-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: пр-т Миколи Бажана (ст.м. Позняки ) (вхід №3)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00480-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: пр-т Миколи Бажана (ст.м. Позняки ) (вхід №4)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00485-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід вул. Ревуцького/тунель до вул. Декабристів (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00473-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід вул. Ревуцького/тунель до вул. Декабристів (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00465-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: вул. Ревуцького, буд. 51 (ст.м. Харківська ) (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00466-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція у підземному переході, тунелі, загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Підземний перехід: вул. Ревуцького, буд. 51 (ст.м. Харківська ) (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 525,00 грн;

- погодження №ТР-00475-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі загальною площею 3,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід Дніпровська набережна/тунель: на вул. Срібнокільську (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 325,50 грн;

- погодження №ТР-00483-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі загальною площею 3,00 кв.м, Шляхопровід Дніпровська набережна/тунель: на вул. Срібнокільську (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 325,50 грн;

- погодження №ТР-00476-14 зі строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення: Шляхопровід Дніпровська набережна/тунель: на вул. Срібнокільську (вхід №2)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн;

- погодження №ТР-00491-14 строком дії з 24.02.2014 до 23.02.2019 (вид рекламного засобу: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, загальною площею 6,00 кв.м, місце розміщення:Шляхопровід Дніпровська набережна/тунель: на вул. Срібнокільську (вхід №1)), плата за місяць без ПДВ 651,00 грн.

Таким чином, у вказаній Адресній програмі зафіксовано розмір плати за місяць по кожному рекламному засобу та строк дії погоджень з 24.02.2014 по 23.02.2019.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за розміщення реклами та нарахування плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.5. договору плата за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва перераховується розповсюджувачем реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця виключно на поточний рахунок підприємства. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача реклами від здійснення плати за розміщення реклами.

На виконання умов договору, за період з 01.11.2018 по 01.02.2019 позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату, які містять розрахунок розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності, на загальну суму 54 746,52 грн (а.с. 40-47). При цьому, наведений у зазначених рахунках розмір плати відповідачем не заперечується.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та з урахуванням умов договору, судова колегія дійшла висновку про настання строку для проведення відповідачем розрахунків за розміщення реклами згідно наявних в матеріалах справи рахунків на оплату, в межах даного правочину.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього плати за розміщення реклами у спірний період з посиланням на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/16882/17, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 910/16882/17 за позовом ПП Рекламне агентство Мастер Медіа до КП Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП Київреклама , про визнання права, зобов`язання не чинити перешкоди, зобов`язання вчинити дії та стягнення 545 312,00 грн, позовні вимоги задоволено частково, зокрема зобов`язано КП Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за власні кошти повернути ПП Рекламне агентство Мастер Медіа спеціальні рекламні конструкції (металевий каркас та банерне пано (полотно) з рекламним зображенням) у кількості 22 (двадцять дві) штуки.

У вказаному судовому рішенні було встановлено, що 22.06.2016 КП Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено безпідставно демонтаж належних ПП Рекламне агентство Мастер Медіа спеціальних рекламних конструкцій у кількості 22 штуки, розміщених у місцях згідно переліку, наведеному в адресній програмі до договору, а бездіяльність Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо непередачі позивачеві після його звернення належного йому майна є такою, що порушує право власності ПП Рекламне агентство Мастер Медіа .

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт безпідставного демонтажу 22.06.2016 рекламних засобів ПП Рекламне агентство Мастер Медіа з місць розміщення реклами, визначених у договорі № 33/Т від 24.02.2014, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/16882/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018, а відтак, в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, дана обставина не потребує повторного доведення.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, дана обставина не звільняє відповідача від виконання погоджених сторонами умов договору щодо внесення щомісячної плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, оскільки встановлений факт демонтажу рекламних засобів у 2016 році не може свідчити про те, що позивач не здійснив повторного розміщення рекламних засобів після отримання на його користь відповідного судового рішення, яким зобов`язано КП Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути ПП Рекламне агентство Мастер Медіа спеціальні рекламні конструкції (металевий каркас та банерне пано (полотно) з рекламним зображенням) у кількості 22 (двадцять дві) штуки.

При цьому, колегія суддів також враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не вказує на те, що протягом спірного періоду ПП Рекламне агентство Мастер Медіа не здійснювало розміщення реклами у наданих йому згідно погоджень місцях розміщення рекламних засобів.

Крім того, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що обов`язок відповідача вносити щомісячну плату за розміщення реклами не залежить від того чи здійснюється ним фактично таке розміщення.

Так, пунктом 6.10 договору визначено, що розповсюджувач реклами не звільняється від плати при відсутності реклами та/або спеціальної конструкції на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державною адміністрацією) прийнято рішення про надання Погодження на розміщення реклами на транспорті.

Відповідно до п. 7.2 розділу ІІІ Порядку погодження скасовується на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 7.1. розділу ІІІ Порядку підставами для скасування погодження до закінчення строку його дії є:

- звернення рекламодавця, розповсюджувача або органу, з яким узгоджується погодження, із заявою про скасування погодження, яка подається до міського дозвільного центру;

- припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

- встановлення факту створення загрози здоров`ю або життю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам внаслідок технічного стану рекламного засобу;

- порушення вимог чинних нормативно-правових актів, цього Порядку або умов договору на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва;

- результати інвестиційного конкурсу.

Перелік підстав для скасування погодження є вичерпним.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, станом на час звернення з даним позовом до суду вищенаведені погодження на розміщення реклами на транспорті, надані ПП Рекламне агентство Мастер Медіа , не були скасовані, а відтак, в силу погоджених сторонами умов договору, відповідач не звільняється від плати навіть у разі відсутності реклами та/або спеціальної конструкції на місці.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач звертався до відповідного органу із заявою про скасування погодження, а також до позивача з пропозиціями про розірвання (припинення) дії укладеного між ними договору у зв`язку з неможливістю здійснювати розміщення реклами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до договору настав, доказів оплати вказаних рахунків та внесення щомісячної плати за розміщення реклами у спірний період відповідно до умов договору відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 54 746,52 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 663,96 грн, нарахованої за загальний період з 25.11.2018 по 24.08.2019, а також 8 211,98 грн штрафу.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункт 7.2 договору сторони погодили, що підприємство має право за несвоєчасне або неповне внесення платежів застосовувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що пеню позивачем нараховано невірно, оскільки останнім неправильно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язань, яким мало бути 26-е число кожного місяця, в якому виникла заборгованість, з огляду на встановлений умовами договору строк здійснення плати за розміщення реклами - щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Здійснивши власний розрахунок пені, судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 9 609,96 грн. Відтак, в іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, у стягненні 54,00 грн необхідно відмовити.

Крім того, пунктом 7.3 договору передбачено, що підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

З огляду на прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо внесення платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції встановив, що такий є арифметично правильним та здійсненим з урахуванням умов договору, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення вказаної вимоги у повному обсязі та стягнення з відповідача 8 211,98 грн штрафу.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної сплати щомісячних платежів за договором позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 455,26 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 25.11.2018 по 26.11.2019, та 2 068,09 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з грудня 2018 року по листопад 2019 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх розмір за заявлений період становить 2 109,34 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме, у сумі 2 068,09 грн.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що їх розмір становить 1 450,76 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково. У задоволенні іншої частини вказаної вимоги, а саме, у стягненні 4,50 грн 3% річних необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з ПП Рекламне агентство Мастер Медіа на користь КП Київреклама 54 746,52 грн основного боргу, 9 609,96 грн пені, 2 068,09 грн інфляційних втрат, 1 450,76 грн 3 % річних та 8 211,98 грн штрафу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо неподання відповідачем клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до ч. 1 ст. 277 ГПК України, є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про те, що доводи скаржника є обґрунтованими, оскаржуване рішення прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права щодо обов`язковості виконання договірних зобов`язань, а саме, приписів статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга КП Київреклама підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17272/19 - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17272/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17272/19 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства Рекламне агентство Мастер Медіа (04214, м. Київ, вул. Північна, будинок 6, літера А, офіс 1; ідентифікаційний код 33742354) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (04070, м. Київ, Боричів узвіз, будинок 8; ідентифікаційний код 26199714) 54 746 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок шість) грн 52 коп. основного боргу, 9 609 (дев`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 96 коп. пені, 8 211 (вісім тисяч двісті одинадцять) грн 98 коп. штрафу, 1 450 (одну тисячу чотириста п`ятдесят) грн 76 коп. 3% річних, 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн 09 коп. інфляційних втрат, 1 919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 52 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 28 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/17272/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова