Постанова

від 02.06.2020 по справі 911/431/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 911/431/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Підяш О.С., посвідчення №053760 від 10.09.19

від відповідача 1: Ющенко І.М., довіреність №2-15/125 від 11.01.20

від відповідача 2: Нор А.Г., адвокат, ордер серії ТР №075518 від 03.03.20

інші сторони, явку своїх представників не забезпечили

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокуратури Київської області,

на рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року (повний текст складено 28.12.2019 р.)

у справі № 911/431/18 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області,

до: 1. Броварської міської ради Київської області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Інвест",

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача :

1. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,

2. Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство",

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор/позивач) до Броварської міської ради Київської області (далі - відповідач 1) та ТОВ "Кондитер-Інвест" (далі - відповідач 2), у якій прокурор з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про зміну предмету позову просив про: визнання незаконним та скасування рішення Броварської міської ради від 25.12.2006 за №192-13-05; визнання недійсним договору оренди землі від 26.06.2008, який укладений щодо земельної ділянки з кадастровим номером 32106000000:00:064:0521 між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Інвест" та зареєстрований у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040833800041 від 03.07.2008, в редакції додаткового договору №1 від 23.03.2010, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє (т.І, а.с. 9-31, т.ІІІ, а.с. 183-186, т. ІV , а.с. 37-30).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення від 25.12.2006 за №192-13-05 в частині надання відповідачу 1 в оренду спірної земельної ділянки прийнято Броварською міською радою в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, статей 58-61 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки земельну ділянку передано в оренду для багатоквартирної житлової забудови за рахунок земель водного фонду, а також в порушення вимог ст. ст. 20, 21, 56, 57, 83, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки ліси, що входять до земельної ділянки, не можуть передаватись в користування інакше, як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства.

1.3. Звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що незаконна передача в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення та водного фонду порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороню таких категорій земель, тоді як органи, на які покладено здійснення відповідних функцій від імені держави - Держгеокадастр та його територіальні органи, як правонаступники Держземагентства та його територіальних органів, не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами відповідної категорії спорів, а тому прокурором подано вказаний позов, як позивачем.

1.4. У відзиві на позов, ТОВ "Кондитер-Інвест" заявлено про застосування позовної давності (т.ІІ, а.с. 22-23). Також про застосування позовної давності вказаною особою заявлено у Заяві від 01.06.2018 р. (т.ІІ, а.с. 167-170).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено (т. ІV а.с.175-202).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. Прокуратура Київської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій викладено прохання оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У апеляційній скарзі прокурор зазначає, що судом безпідставно зроблено висновок про віднесення водних об`єктів до ставків, оскільки наявні у матеріалах справи докази не містить достатньої інформації на підтвердження їх штучного походження та спеціального створення у водогосподарських цілях, на відміну від даних, викладених у листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24.01.2018 та інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.09.2019, а також графічних матеріалів землеустрою щодо формування спірної земельної ділянки, згідно яких вищевказані водні об`єкти є озерами.

4.2. Прокурор вказує, що судом неправильно вказано на пропуск позовної давності, оскільки положення Закону України "Про прокуратуру", у чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення редакції не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

4.3. Також, мотивуючи твердження про безпідставне застосування судом позовної давності, прокурор посилається на те, що єдиним доказом початку перебігу строку позовної давності, є момент реєстрації кримінального провадження №42017111130000334 від 22.09.2017, оскільки до 2017 року на спірній земельній ділянці не здійснювалось будівництво, вона не була огороджена парканом, а за інформацією КП "Дарницьке лісопаркове господарство" випадків фактичного самовільного зайняття земель лісового фонду у кварталі 83 у період з 1999 по 2009 роки не виявлялись.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. ТОВ "Кондитер-Інвест" та Броварська міська рада у відзивах на апеляційну скаргу заперечують проти її задоволення з підстав того, що одні об`єкти є ставками, що підтверджується наявними в матеріалах справи паспортами водних об`єктів.

5.2. Також відповідачі зазначають, що місцевий господарський суд правомірно вказав, що погодження і розроблення вказаних паспортів водних об`єктів, як і встановлення відповідного законодавчого регулювання щодо розробки таких паспортів, вже після прийняття відповідачем-1 спірного рішення про відведення в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, не спростовує обставин наявності цих водних об`єктів станом на момент прийняття спірного рішення та не нівелює можливість визначення надалі технічних параметрів таких водних об`єктів і визначення їх назв, що є незмінними у часі.

5.3. Відповідач-2 зазначає, що приналежність відповідних водних об`єктів до ставків підтверджується наданим прокурором листом Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 30.01.2018 р.за вих. №2-15/450, відповідно до змісту якого на території VI житлового району (м. Бровари), на місці порушених земель і кар`єрів, знаходяться два замулених ставки, в які здійснюється скид стічних вод. Встановлення прибережної захисної смуги водних об`єктів які знаходяться на території м. Бровари, за окремими проектами землеустрою не проводилось.

5.4. Встановивши на підставі належних і допустимих доказів у справі обставини обізнаності Держави в особі її органів з фактами прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору внаслідок проведеної 26.06.2008 р. процедури державної реєстрація речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі правочинів, проведеної 03.07.2008 р. процедури реєстрації спірного договору в Київській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та наступної сплати відповідачем-2 земельного податку у формі орендної плати, місцевий господарський суд дійшов до правомірних висновків, що, починаючи з липня 2008 року, прокурор, на якого покладений обов`язок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності, зокрема, органів місцевого самоврядування, з урахуванням наданих йому повноважень, мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про оспорюване у даній справі рішення і договір оренди, дослідити їх на предмет законності, а відтак, міг бути обізнаним з обставинами порушення порядку виділення в оренду спірної земельної ділянки частково за рахунок земель лісового фонду.

5.5. Про обізнаність прокуратури, на думку відповідача-2, також свідчить те, що 11.11.2014 р. ухвалою Господарського суду Київської області було відкрито провадження у справі №911/4763/14 про визнання недійсними окремих пунктів рішень Броварської міської ради Київської області в т.ч. №192-13-05 (пункти якого оспорюються в межах даного провадження).

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020, судову справу № 911/431/18 разом з апеляційною скаргою Прокуратури Київської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 . Справу № 911/431/18 призначено до розгляду на 03.03.2020 р.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 р. розгляд справи відкладено на 24.03.2020 р.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи про те, що з метою попередження розповсюдження короновірусної інфекції, призначене на 24.03.2020 р. судове засідання не відбудеться.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року розгляд справи № 911/431/18 за апеляційною скаргою Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2019 призначено на 05.05.2020.

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2020 р.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. У судовому 02.06.2020 р. прокурор надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

7.2. Представники відповідачів у судовому засіданні 02.06.2020 р. надали пояснення, у яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

7.3. Треті особи явку своїх представників у судове засідання 02.06.2020 р. не забезпечили, про причину неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення за ідентифікаторами 0411631013368, 0411631013376 та 0411631013384.

7.4. Ухвалою від 05.05.2020 р., якою у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.06.2020 р. доведено до відома учасників апеляційного провадження, що їх участь у судовому засіданні не є обов`язковою , про те, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також про необхідність завчасно повідомити суд про бажання сторін обов`язкової участі їх представників у судовому засіданні.

7.5. Враховуючи викладене та те, що третіми особами не заявлено про необхідність обов`язкової участі їх представників у судовому засіданні 02.06.2020 р., а також те, що неявка представників зазначених сторін не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 25.12.2006 №192-13-05 "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" (далі - рішення №192-13-05 від 25.12.2006/спірне рішення) вирішено, зокрема, надати в оренду ТОВ "Кондитер-Інвест" земельну ділянку площею 1,8000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, в тому числі 0,2427 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови, на частині території IV житлового району терміном на 2 роки (т.І, а.с. 41).

8.2. 26.06.2007 між Броварською міською радою Київської області, як орендодавцем, та ТОВ "Кондитер-Інвест", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди земельної ділянки/договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець згідно з рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" №192-13-05 від 25.12.2006 та рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок та надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним" №617-32-05 від 14.01.2008 надає, а орендар приймає в оренду терміном до 25 грудня 2013 року земельну ділянку площею 1,8000 га для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови, на частині території IV житлового району (надалі - земельна ділянка). Згідно кадастрового плану, який є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:064:0521 (т.І, а.с. 43-46).

Цей договір укладено строком до 25.12.2013 (п.8).

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової забудови (п. 16).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Копія вказаного договору наявна в матеріалах справи (п. 43).

8.3. 26.06.2008 договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріально округу Писаним В.Г. за реєстраційним №4063, а 03.07.2008 - зареєстровано реєстратором Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040833800041, про що свідчить відповідний запис на останній сторінці вказаного договору.

8.4. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.11.2009 №1309-75-05 "Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою, надання в постійне користування земельних ділянок та в оренду земельних ділянок, продовження термінів користування земельними ділянками, надання дозволу на складання технічної документації по оформленню права власності земельною ділянкою юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" вирішено, зокрема, до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040833800041 від 03.07.2008, відносно ТОВ "Кондитер-Інвест", слова "терміном до 25 грудня 2013 року" замінити словами "терміном до 26.11.2018" (т.І, а.с. 42).

8.5. 23.03.2010 між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Кондитер-Інвест" укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040833800041 посвідченого 26 червня 2008 року Писаним В.Г . , приватним нотаріусом Броварського міського нотаріально округу за р.н. 4063, відповідно до якого та рішень сесії Броварської міської ради від 30.09.2008 №883-46-05, від 26.11.2009 №1309-75-05, відповідно до якого сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди та викласти п. 8 договору оренди, зокрема, у наступній редакції: "Цей договір укладено строком до 26.11.2018". Вказаний додатковий договір 23.03.2010 посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріально округу Писаним В.Г. за реєстраційним №797, про що приватним нотаріусом зроблено відповідну відмітку як на договорі оренди, так і на додатковому договорі до нього (т.І, а.с. 47-48).

8.6. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018 №1134-48-07 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", з урахуванням рішення Броварської міської ради Київської області від 20.12.2018 №1203-50-07 "Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішення Броварської міської ради", зокрема п. 1.5. цього рішення, договір оренди земельної ділянки, укладений між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Інвест", посвідчений Писаним В.Г. приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу 26.06.2008 за №4063, зареєстрований у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040833800041 від 03.07.2008, на земельну ділянку площею 1,8002 га, з них 0,2427 га землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови, на частині території IV житлового району терміном до 08.11.2023. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:064:0521 (т.ІІІ, а.с. 188-194).

8.7. 19.02.2019 між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Кондитер-Інвест" укладено додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 26 червня 2008 року Писаним В.Г. , приватним нотаріусом Броварського міського нотаріально округу Київської області за реєстровим №4063, зареєстрованого в Київській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040833800041 (далі - додатковий договір №2 від 19.02.2019), відповідно до якого сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди (т.IV, а.с. 71-72/зворот).

8.8. Зокрема, відповідно до пп. 1, 4 та 8 додаткового договору №2 від 19.02.2019 пункти 1 та 8 договору оренди викладено, зокрема, у такій редакції: "орендодавець згідно з рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" №192-13-05 від 25.12.2006 та рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок та надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним" №617-32-05 від 14.01.2008 та також відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018 №1134-48-07 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", рішення Броварської міської ради Київської області від 20.12.2018 №1203-50-07 "Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішення Броварської міської ради", надає, а орендар приймає в оренду терміном до 08 листопада 2023 року земельну ділянку площею 1,8002 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0521, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, на території території IV житлового району, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (надалі по тексту - земельна ділянка)";

- "цей договір укладено строком до 08.11.2023.";

Додатковий договір №2 від 19.02.2019 посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріально округу Писаним В.Г. за реєстраційним №229, про що приватним нотаріусом зроблено відповідну відмітку на вказаному додатковому договорі.

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №156839234 від 19.02.2019 за ТОВ "Кондитер-Інвест" зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.06.2008 за №4063 та додатковими договорами №1 від 23.03.2010, №2 від 19.02.2019 (т.IV, а.с. 44-46).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

9.1. Позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі заявлено прокурором з посиланням на те, що формування та відведення в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 відбулось за рахунок земель лісового та водного фондів всупереч вимог закону для вказаних категорій земель.

9.2. Розпорядженням Ради міністрів Української РСР №1957р від 23.12.1964, зокрема, прийнято пропозиції Волинського, Житомирського, Київського, Кіровоградського, Полтавського, Харківського і Черкаського облвиконкомів про передачу в державний лісовий фонд під заліснення і для ведення лісового господарства 10920,4 гектара малопродуктивних еродованих сільськогосподарських угідь, лісів, чагарників та земель, непридатних для сільськогосподарського використання, із земель колгоспів (за згодою загальних зборів членів колгоспів), радгоспів та інших землекористувачів - по областях і в розмірах згідно з додатками №№1-7. Копія вказаного розпорядження наявна в матеріалах справи (т.І, а.с. 179).

9.3. З наявних в матеріалах справи копій додатку №3 до розпорядженням Ради міністрів Української РСР №1957р від 23.12.1964 та акта відводу в натурі земельної ділянки від 27.05.1965 слідує, що Дарницькому лісопарковому господарству Управління зеленої зони м. Києва передано в землекористування 59,8 га земель, у тому числі лісів і чагарників, радгоспу ім. Кірова м. Бровари, з відведенням такої земельної ділянки в натурі та закріпленням її границь межовими знаками в кількості 34 шт., що підтверджується Актом відводу в натурі земельної ділянки в постійне (тимчасове) користування Дарницькому лісопарковому господарству Управління зеленої зони м. Києва (т.І, а.с. 180, 181).

9.4. В матеріалах справи наявна копія плану земельної ділянки відведеної в постійне користування Дарницькому лісопарковому господарству площею 59,8 га із землекористування радгоспу ім. Кірова м. Бровари від 27.05.1965 (т.І, а.с. 182-183).

9.5. Також у матеріалах справи наявний лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" №488 від 11.10.2017 з фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 383 Броварського лісництва КП "Дарницьке ЛПГ" (т.І, а.с. 71, 72).

9.6. Водночас, в матеріалах справи наявні копії проектів організації та розвитку лісового господарства Дарницького лісопаркового господарства за 2000, 2010 роки (т.І, а.с. 184-228, 229-280), зокрема протоколу першої лісовпорядної наради по проведенню базового лісовпорядкування від 15.06.1999 (т.І, а.с. 205), протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, протоколу другої лісовпорядної наради від 21.12.2010 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства КП "Дарницьке лісопаркове господарство" (т.І, а.с. 216), протоколу засідання лісовпорядної комісії Київського обласного управління лісового та мисливського господарства КП "Дарницьке лісопаркове господарство" від 08.05.2012 (т.І, а.с. 275), а також викопіровки з планшету №12 Броварського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство" (лісовпорядкування 1999 року)(т.І, а.с. 297-299).

Зі змісту вказаних документів слідує, що загальна площа Дарницького лісопаркового господарства, погоджена з земельними районними органами, затверджена у розмірі 16571 га та розподілена по лісництвам, зокрема до Броварського лісництва віднесено 4574 га, з яких в межах Броварської міської ради - 19 га у кварталі №83.

Вищевказаними документами лісовпорядкування підтверджуються обставини перебування у користуванні Броварського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство" земельної ділянки площею 19 га, яка знаходиться в межах кварталу №83.

9.7. При цьому, розмір земельної ділянки Броварського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство" та її місцезнаходження є незмінним в усіх документах проектів організації та розвитку лісового господарства Дарницького лісопаркового господарства за 2000, 2010 років - 19 га в межах кварталу №83, а нанесені на викопіровці з планшету №12 Броварського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство" (лісовпорядкування 1999 року (т.І, а.с. 285) межі та схема такої земельної ділянки відповідають земельній ділянці згідно плану земельної ділянки відведеної в постійне користування Дарницькому лісопарковому господарству площею 59,8 га із землекористування радгоспу ім. Кірова м. Бровари від 27.05.1965, що також спростовує доводи відповідача про недоведеність обставин постійного землекористування КП "Дарницьке лісопаркове господарство" з огляду на відсутність картографічних матеріалів лісовпорядкування, що проводилось до 2010 року.

9.8. За результатами проведеної на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у справі №911/431/18 судової земельно-технічної експертизи складено висновок №15852/18-41 від 28.05.2019, відповідно до якого експертом по питанню №2 вказано, що земельна ділянка кадастровий №3210600000:00:064:0521 частково накладається на межі 83 кварталу Броварського лісництва Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", а площа такого накладення складає 0,0133 га (133 кв.м.) (т.ІІІ, а.с. 94-109).

9.9. Вказане у сукупності свідчить про те, що на підставі оспорюваного рішення відповідачу-2 виділено в оренду земельну ділянку частково за рахунок земель лісового фонду, які на момент такого виділення перебували у постійному користуванні КП "Дарницьке лісопаркове господарство".

9.10. Належних та допустимих доказів прийняття рішень стосовно віднесення або зміни цільового призначення відповідних земель у виділі 12 кварталу 83 до іншої категорії, аніж категорія - землі лісового фонду, до матеріалів справи не надано, як і доказів погодження органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства зміни цільового призначення належних КП "Дарницьке лісопаркове господарство" на праві постійного користування земель лісового фонду, а також доказів отримання від вказаного землекористувача згоди на вилучення у нього частини земельної ділянки.

9.11. У листі КП "Дарницьке лісопаркове господарство" №25 від 19.01.2018 зазначено, що вказана особа не надавала погоджень на вилучення земельних ділянок (т.І, а.с. 73).

9.12. Вказане свідчить про те, що спірним рішенням відповідача-1 надано ТОВ "Кондитер-Інвест" в оренду для житлової забудови земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісового фонду без дотримання порядку зміни цільового призначення таких земель та без отримання згоди землекористувача на вилучення.

9.13. Щодо тверджень прокурора про накладення земельної ділянки кадастровий №3210600000:00:064:0521 на прибережної захисні смуги розташованих поблизу водних об`єктів, які на переконання прокурора є озерами, слід зазначити наступне.

9.14. Лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.222-12137/2-19 від 19.09.2019 щодо відомостей статистичної звітності по формі №6-зем на території м. Бровари (т.IV, а.с. 118) також не підтверджує факту віднесення водних об`єктів до категорії озер, оскільки викладені у такому листі відомості лише відображають форму статистичної звітності, тобто певних зібраних з інших джерел даних, і не містять інформації на підставі яких документів до неї заносяться такі дані (що відповідає викладеній у п. 4.15 постанови Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 920/691/18 правовій позиції).

9.15. Так, у вказаному листі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області окрім того, що землі під ставками (гр. 76) не обліковувались станом на 01.01.2006, 01.01.2007 та 01.01.2016, зокрема зазначено, що під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманам (гр. 75) обліковувались землі площею 0,2000 га, не надані у власність або постійне користування, попри те як площа водних об`єктів поблизу переданої в оренду відповідачу 2 земельної ділянки - 0,6440 га та 0,3960 га.

9.16. Зміст листів Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області №01-12/53 від 24.01.2018 (т.І, а.с. 78-79) та Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 18.10.2017 №01-01/488 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду (т.І, а.с. 75, 76-77) містять лише посилання на те, що земельні ділянки накладаються на озера розташовані між вул. Сонячна та вул. Фельдмана, які, зокрема Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області, зроблені з посиланням на Генеральний план м. Бровари.

9.17. Вказане свідчить про те, що вказані вище листи містять суб`єктивну, нічим не підтверджену інформацію відповідних органів та не є належним і допустимим доказами в підтвердження віднесення водних об`єктів поблизу переданої в оренду відповідачу 2 земельної ділянки до категорії озер.

Передбаченої законодавчими приписами землевпорядної документації зі встановлення прибережних захисних смуг водних об`єктів поблизу наданої відповідачу-2 в оренду земельної ділянки - до матеріалів справи не додано.

9.18. Також в обґрунтування вказаних обставин прокурор посилається на висновок експерта №12/18 за результатами проведення на замовлення прокурора судової земельно-технічної експертизи від 22.02.2018, у якому зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 частково знаходиться в нормативних межах 100-метрових прибережних захисних смуг озер, розташованих в м. Бровари між вул. Сонячна та Фельдмана (т.І, а.с. 49-70).

9.19. Разом з тим, вказаний висновок не підлягає врахуванню в межах розгляду даної справи, оскільки виконаний на підставі невірно визначеного розміру прибережних захисних смуг водних об`єктів, озер - 100 метрів, частково стосується інших земельних ділянок, що не стосуються предмету спору у даній справі, а також в порушення ч. 5 ст. 101 ГПК України, не містить інформації про те, що висновок підготовлено для подання до суду, тоді як саме лише посилання у вступній частині висновку на мету поданої прокурором заяви про проведення експертизи - для подачі позову, не свідчить про дотримання відповідного процесуального припису.

9.20. Вказане свідчить про те, що прокурором не надано доказів, достатніх для можливості встановити те, що водні об`єкти поблизу переданої в оренду відповідачу 2 земельної ділянки є озерами.

9.21. При цьому, згідно наявних в матеріалах справи копії паспортів водних об`єктів, розроблених Басейновим управлінням водних ресурсів середнього Дніпра та погоджених 23.05.2019 Державним агентством водних ресурсів України, водні об`єкти, що знаходяться вздовж вул. Ольги Кобилянської, є ставками площею 0,6440 га та 0,3960 га (т.ІІІ, а.с. 151-159, 161-170).

9.22. Згідно наданого на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у справі №911/431/18 висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №15852/18-41 від 28.05.2019, по питанню №1 вказано, що з урахуванням законодавчих приписів та містобудівної документації м. Бровари Київської області, земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 розташована поза межами розмірів прибережної захисної смуги водних об`єктів, а тому не накладається на землі водного фонду (т.ІІІ, а.с. 94-109).

9.23. З дослідницької частини вказаного вище висновку слідує, що відповідне експертне дослідження проводилось судовим експертом з урахуванням розмірів прибережної захисної смуги водних об`єктів, які визначені містобудівною документацією м. Бровари, зокрема в аналітичній частині пояснювальної записки проекту містобудівної документації "Генеральний план міста Бровари (зміни)", а саме: пропозиції по подальшому встановленню для озер та ставків площею менше 3 га - 25 метрів.

9.24. При цьому висновок судового експерта №15852/18-41 від 28.05.2019, з урахуванням положень ст. 86, ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає відхиленню в частині назви водному об`єкту - "озеро" та визначення підстави встановлення прибережної захисної смуги згідно аналітичної частини пояснювальної записки проекту містобудівної документації "Генеральний план міста Бровари (зміни)" оскільки покладена в основу дослідження документація містить лише пропозиції по подальшому встановленню прибережних захисних смуг та не є відповідною землевпорядною документацією зі встановлення прибережних захисних смуг у розумінні наведених вище законодавчих приписів.

9.25. Поряд з тим, з наданого судовим експертом висновку №15852/18-41 та викладеного в його дослідницькій частині схематичного малюнку №3, попри невірно надану судовим експертом назву водному об`єкту та визначення підстави встановлення розміру прибережної захисної смуги, який співпадає з нормативним розміром прибережної захисної смуги згідно ст. 88 ВК України для ставка (25 метрів), слідує, що земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 не накладається на 25-метрові прибережні захисні смуги ставків.

9.26. Вищезазначене, з урахуванням того, що відповідно до паспортів водних об`єктів, розташовані поруч зі спірною земельною ділянкою водні об`єкти є ставками, а також відсутності землевпорядної документації зі встановлення прибережних захисних смуг ставків поблизу переданої в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, свідчить про те, що нормативні розміри прибережних захисних смуг для таких водних об`єктів згідно ст. 88 ВК України складають 25 метрів, а відповідно земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:064:0521 не накладається на 25-метрові прибережні захисні смуги ставків.

9.27. Щодо заяв про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

9.28. З відмітки органу поштового зв`язку на описі вкладення у цінний лист про направлення до Господарського суду Київської області позовної заяви, яка є предметом розгляду у межах даної справи, слідує, що відповідний позов подано 02.03.2018, тобто після спливу встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.

9.29. Прокурор у позовній заяві вказав, що йому стало відомо про незаконне вилучення земель лісового та водного фондів під час реєстрації кримінального провадження за №42017111130000334 від 22.09.2017 (т.І, а.с. 327).

9.30. Посилаючись на відсутність у відповідних контролюючих органів права на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та скасування рішення, а також з огляду об`єктивну необізнаність Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" про обставини порушення законодавства під час виділення відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, зокрема за рахунок земель лісового фонду, прокурор вважає поважними причини пропуску передбаченого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку на звернення із вказаним позовом до суду, що, на його думку, свідчить про наявність передбачених ч. 5 ст. 267 ЦК України підстав для захисту порушених прав.

9.31. Разом з тим, данні Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що в листопаді 2014 року Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області та Приватного підприємства "Спартак" в т.ч. про визнання недійсним п. 6.24 рішення Броварської міської ради Київської області №192-13-05 від 25.12.2006, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі № 911/4763/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Вказане свідчить про те, що прокурор в 2014 році був обізнаний про наявність спірного рішення в цілому, що не перешкоджало йому дослідити його також в частині законності виділення відповідачу 2 у даній справі земельної ділянки в оренду, а відповідно строк позовної давності щодо заявлених у даній справі позовних вимог є пропущеним.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Враховуючи відомості наявних у матеріалах справи паспортів водних об`єктів та висновків призначеної у справі експертизи (від 28.05.2019 р. №15852/18-41), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не обґрунтовано тверджень про те, що розташовані поруч зі спірною земельною ділянкою водні об`єкти є озерами та, відповідно про розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги водних об`єктів.

10.2. Разом з тим, оскільки висновком судового експерта №15852/18-41 від 28.05.2019 підтверджено обставини накладення земельної ділянки кадастровий №3210600000:00:064:0521 на межі 83 кварталу Броварського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за спірним рішенням відповідачу-2 виділено в оренду земельну ділянку частково за рахунок земель лісового фонду, які на момент такого виділення перебували у постійному користуванні КП "Дарницьке лісопаркове господарство" (з порушенням законодавчо закріпленого порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та її вилучення) та відповідно про те, що оспорюване рішення в частині, що стосується відповідача-2 та укладений ним з відповідачем-1 договір суперечать нормам чинного законодавства, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення від 25.12.2006 р. в частині що стосується відповідача-2 та договору оренди землі від 26.06.2008 р. в редакції додаткового договору №2 від 19.02.2019, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.

10.3. Також, оскільки зміст позовної заяви свідчить про те, що прокурор оскаржує рішення Броварської міської ради від 25.12.2006 за №192-13-05 в частині надання відповідачу 2 в оренду земельної ділянки, тоді як згідно прохальної частини позовної заяви, з урахування зміни предмета позову, прокурор просить суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення Броварської міської ради від 25.12.2006 за №192-13-05 в цілому, та те, що зі змісту витягу зі спірного рішення слідує, що останнє містить результати вирішення відповідачем-1 інших питань, які прокурором у даній справі не оскаржено та обґрунтування незаконності і порушення в цілому таким рішенням інтересів держави не наведено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для надання оцінки на предмет законності та скасування оспорюваного рішення у іншій частині, яка відповідача-2 не стосується.

10.4. При цьому, оскільки на органи прокуратури, як єдину систему, був покладений обов`язок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності, зокрема, органів місцевого самоврядування, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що починаючи з липня 2008 року (реєстрація договору оренди землі) прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про спірні у даній справі рішення і договір, відтак дослідити їх на предмет законності.

10.5. Також колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що про обізнаність прокуратури в 2014 р. з наявністю спірного рішення в цілому та відповідно можливість дослідження такого рішення в частині законності виділення відповідачу-2 у даній справі в оренду земельної ділянки також свідчить те, що рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі №911/4763/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог прокуратури про визнання недійсним в т.ч. пункту спірного рішення.

Враховуючи викладене та те, що прокурором не обґрунтовано наявності поважних причин для пропуску строку позовної давності, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що заявлені прокурором в межах даної справи позовні вимоги задоволеною не підлягають з огляду на пропуск прокурором строку позовної давності.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів зазначає про помилковість тверджень прокурора про те, що судом безпідставно зроблено висновок щодо віднесення водних об`єктів до ставків, а також про відсутність у матеріалах справи достатньої інформації на підтвердження їх штучного походження та спеціального створення у водогосподарських цілях, з огляду на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи паспортів водних об`єктів, які розроблені Басейновим управлінням водних ресурсів середнього Дніпра на замовлення Броварської міської ради Київської області та погоджені у встановленому порядку Державним агентством водних ресурсів України (листи-погодження від 23.05.2019 р. №2907/3/5/11-19 та №2906/3/5/11-19) їх класифіковано саме як ставки, а не озера.

При цьому, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження відповідачів про те, що погодження та розроблення паспортів водних об`єктів, як і встановлення відповідного законодавчого регулювання щодо розробки таких паспортів, вже після прийняття відповідачем-1 спірного рішення про відведення в оренду відповідачу 2 земельної ділянки, не спростовує обставин наявності водних об`єктів відповідної категорії станом на момент прийняття спірного рішення та не нівелює можливість визначення, надалі, технічних параметрів таких водних об`єктів і визначення їх назв, що є незмінними у часі.

Інформація, зазначена у листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.09.2019 р. та Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24.01.2018 р. висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки викладені листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.222-12137/2-19 від 19.09.2019 відомості лише відображають форму статистичної звітності, тобто певних зібраних з інших джерел даних і не містить інформації про те, на підставі яких документів до неї заносяться такі дані, а листи Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області №01-12/53 від 24.01.2018 (т.І, а.с. 78-79) та Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 18.10.2017 №01-01/488 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду (т.І, а.с. 75, 76-77) містять суб`єктивну, не підтверджену інформацію відповідних органів та не є належним і допустимим доказами в підтвердження віднесення водних об`єктів поблизу переданої в оренду відповідачу 2 земельної ділянки до категорії озер.

11.2. Твердження прокурора стосовно того, що про незаконне вилучення земель прокуратурі стало відомо під час реєстрації кримінального провадження за №42017111130000334 від 22.09.2017 висновків суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності не спростовує оскільки надана прокурором копія витягу зі вказаного кримінального провадження містить лише виклад обставин про встановлення в ході досудового розслідування незаконності виділення ТОВ "Кондитер-Інвест" земельної ділянки, попри те як відомостей про період проведення такого розслідування та його початок такий витяг не містить, а прокурором не надано документів на підтвердження обставин проведення вказаного розслідування.

Разом з тим, чинне на момент прийняття оспорюваного рішення та договору законодавство на органи прокуратури, як єдину систему, покладало обов`язок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності в т.ч. органів місцевого самоврядування.

При цьому, той факт, що рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі №911/4763/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог прокуратури про визнання недійсним в т.ч. пункту спірного рішення свідчить про обізнаність прокуратури в 2014 р. з наявністю спірного рішення в цілому, що не перешкоджало йому дослідити його також в частині законності виділення відповідачу 2 у даній справі земельної ділянки в оренду.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:

12.1. Матеріалами справи підтверджено те, що внаслідок прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення та передачі в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки порушено право держави щодо використання земель лісового фонду в розмірі 133 кв. м., яке, разом з тим, не підлягає захисту у зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.4. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

13.5. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.6. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.7. Згідно ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

13.8. За змістом ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

13.9. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.10. У відповідності до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.11. Згідно приписів статей 18, 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема: землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду, землі лісогосподарського призначення.

13.12. Згідно зі ст. ст. 38, 55, 56, 57 ЗК України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

13.13. Згідно приписів ст. ст. 1, 5, 17 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) земельна лісова ділянка земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

13.14. Водночас, згідно пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

13.15. У постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212-цс14 викладено правову позицію про те, що: "планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

За змістом п.1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

З системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за приписами статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів, а тому однією з особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням, а при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України, згідно яких документами, що підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, за відсутності акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, у тому числі і лісовпорядкувальні планшети."

13.16. Згідно зі ст. ст. 58, 59, 60 та 61 ЗК України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

13.17. Водночас, згідно ч. 2 ст. 60 прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

13.18. Приписами ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) унормовано, що: водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

13.19. Відповідно до п. 2, підп. 4.1. та 4.8. п. 4 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 18.03.2013 №99, цей Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках та озерах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання.

Паспорт водного об`єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається із: короткої пояснювальної записки, де зазначаються, зокрема, назва водного об`єкта; графічних матеріалів, зокрема ситуаційний план водного об`єкта, М 1:10000 - 1:50000; план водного об`єкта, М 1:500 - 1:2000.

13.20. Приписи ст. 88 Водного кодексу України презюмують, що прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

13.21. Згідно з п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

13.22. Відповідно до пп. 1, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", тоді як сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/5974/16, від 24.04.2019 у справі № 915/370/16 та №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19) від 07.04.2020 р.

13.23. Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

13.24. Приписами ч.ч. 1, 2, 4 статті 20 ЗК України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) унормовано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

13.25. Окрім того, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

13.26. У відповідності до п. а ч. 1 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

13.27. Статтею 21 Цивільного кодексу України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

13.28. Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору оренди та на момент його державної реєстрації) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

13.29. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору оренди та на момент його державної реєстрації) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

13.30. Приписами ст. 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.31. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

13.32. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

13.33. Поряд з тим, у відповідності до п. б ч. 1 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

13.34. За приписами ст. ст. 253, 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №910/15944/17.

13.35. Відповідно до ст. ст. 254, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

13.36. Частиною 4 статті 267 ЦК України унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

13.37. Так, пунктом 9 Розділу XV Перехідних положень Конституції України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення та укладення спірного договору) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

13.38. Згідно приписів ст. ст. 1, 6, 19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення та укладення спірного договору) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

13.39. Приписами ст. ст. 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення та укладення спірного договору) унормовано, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18 листопада 2019 року у справі № 911/431/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Прокуратуру Київської області.

4. Справу №911/431/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 04.06.2020 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова