Рішення

від 03.06.2020 по справі 905/549/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2020 Справа № 905/549/20

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техпоставка (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Миронова, будинок 8, квартира 25; код ЄДРПОУ 30493751)

до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ 31599557)

про стягнення 604 913,72 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явились

від відповідача : не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю Техпоставка звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення 604 913,72 гривень, з яких: 495 020,81 гривень - сума основної заборгованості, 76 081,91 гривень - інфляційні втрати, 33 811,00 гривень - 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №17/01-2 від 03.01.2017, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар відповідно до специфікації, узгодженої до договору, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах визначених договором. Позивач свої зобов`язання відповідно до договору виконав, поставив товар відповідачу. Як стверджує позивач, відповідач прийняв продукцію без зауважень щодо кількості та якості, однак, станом на день звернення позивача до суду, відповідач свої зобов`язання щодо оплати продукції відповідно до умов зазначених у договорі не виконав.

Ухвалою суду від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/549/20 за правилами загального позовного провадження. Призначено дату першого підготовчого засідання на 23.04.2020 та встановлено строк сторонам для подання до суду доказів, заяв по суті справи.

На електронну пошту суду 22.04.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання в зв`язку з встановленням на всій території України карантину.

Ухвалою суду від 23.04.2020 враховуючи неможливість розгляду питань, визначених частиною другою статті 182 цього Кодексу у даному судовому засіданні,, введення на території України карантину, клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, з метою забезпечення процесуальних прав сторін, судом продовжено сторонам строк для надання суду заяв по суті справи, доказів, відкладено підготовче засідання на 18.05.2020.

У судове засідання 218.05.2020 представники сторін не з`явились, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надали.

З урахуванням викладеного, судом вирішено закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 03.06.2020, з метою забезпечення процесуальних прав сторін продовжено сторонам строк для надання суду заяв по суті справи, доказів.

Від представника позивача 02.06.2020 надійшли додаткові пояснення з приводу посилання відповідача у платіжних доручення на акти звіряння, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

У судове засідання 03.06.2020 представники сторін не з`явились, відповідач про причини неявки суду не повідомив.

Крім того відповідно до постанови №392 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з 1 червня дозволено, зокрема:

- перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення між регіонами транзитом через регіон, в якому не діють послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб (без права посадки пасажирів у транзитному регіоні). У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду;

- міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду;

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

03 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Техпоставка (далі - Постачальник, позивач) та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (далі - Покупець, відповідач) укладено договір №17/01-2, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти і оплатити Товар, на умовах, викладених у даному договорі.

Найменування Товару, його номенклатура, технічні характеристики зазначаються у Специфікаціях. Кожна специфікація з моменту її підписання є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.2.1. договору поставка товару здійснюється в строки та на умовах, визначених у специфікаціях.

Ціни на Товар за п.3.1. договору визначаються у відповідності до специфікацій.

Розрахунки за поставлений Товар проводиться у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в строки, обумовлені у специфікаціях.

Загальна ціна договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору , змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її вартості, зазначеної у відповідних Специфікаціях до договору (п.п.3.2.-3.3. договору).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за прострочення оплати вартості Товару Покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ , що діяла на момент прострочення, від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

У відповідності до п.9.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Специфікації від 28.04.2017 до договору сторони погодили поставку різців на загальну суму 795 020,81 гривень.

У п.1 Специфікації сторони визначили умови оплати - 100% передоплата.

Строк поставки - протягом 10 банківських днів з моменту отримання 100% передоплати (п.3 Специфікації).

Вказаний договір та Специфікація підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору та Специфікації б/н від 28.04.2017, позивачем було здійснено поставку на загальну суму 795 020,81 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000225 від 28.04.2017 та товарно-транспортною накладною №0000225 від 28.04.2017.

Також, виданий рахунок-фактура №СФ-0000196 від 28.04.2017 на оплату.

Доказів здійснення 100% передоплати за поставлений товар відповідачем суду не надано.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене з урахуванням ст.692 ЦК України відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, отже строк оплати товару є таким, що настав 03.05.2017 (29.04.2017-02.05.2017 вихідні та святкові дні).

Відповідачем здійснена часткова оплата отриманого товару на загальну суму 300 000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №51 від 11.05.2017 на суму 150 000,00 гривень, №477 від 15.06.2017 на суму 100 000,00 гривень, №840 від 05.07.2017 на суму 50 000,00 гривень.

Залишок несплаченої заборгованості склав 495 020,81 гривень.

Позивачем була направлена претензія за вих.№420 від 31.10.2017 з вимогою про сплату заборгованості за видатковою накладною №РН-0000225 від 28.04.2017 та товарно-транспортною накладною №0000225 від 28.04.2017 в розмірі 495 020,81 гривень у десятиденний строк з моменту отримання претензії. Також, був направлений Акт звіряння взаємних розрахунків для підписання.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію за вих.№420 від 31.10.2017 відповідачем отримано 08.11.2017.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом за вих. №01/11-208/12 від 17.11.2017 повідомив позивача, що заборгованість склалась через складний фінансово-економічний стан підприємства, негайна сплата заборгованості у вказаному розмірі не може бути проведена. Зобов`язався погасити заборгованість найближчим часом шляхом здійснення часткових оплат, просив відтермінувати строк кінцевого розрахунку за договором. Акт звіряння підписаний з боку відповідача на адресу позивача не надсилався.

Позивачем інший строк оплати за пропозицією відповідача не узгоджувався.

Листом за вих.№233 від 15.11.2019 позивач повторно направив відповідачеві Акт звіряння взаємних розрахунків за договором №17/01-2 від 03.01.2017.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 495 020,81 гривень на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

При цьому, судом надано оцінку поданого позивачем Акту звіряння розрахунків за взаємних розрахунків за договором №17/01-2 від 03.01.2017 та встановлено здійснення відповідачем оплати 28.04.2017 (в день здійснення поставки) на суму 257 200,00 гривень.

Однак, згідно вказаного Акту протягом січня-березня 2017 року в межах договору №17/01-2 від 03.01.2017 позивачем здійснювалась поставка продукції, а відповідачем - оплата.

Станом на 28.04.2017 за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 257 200,00 гривень.

Враховуючи відсутність у платіжних дорученнях посилань на певну видаткову накладну або рахунок-фактуру, а лише зазначення у призначенні платежу оплата за договором надає постачальнику можливість здійснювати зарахування сплачених коштів на погашення заборгованості з наближенням платежу (найбільш ранньої заборгованості).

Окрім суми основної заборгованості, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 33 811,00 гривень за період з 20.11.2017 по 29.02.2020, а також інфляційні втрати за період грудень 2017 року - лютий 2020 року в розмірі 76 081,91 гривень.

Прострочення платежу позивачем визначено з моменту закінчення визначеного претензією №240 від 31.10.2017 десятиденного строку на оплату.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним.

За перерахунком суду розмір 3% річних за період з 20.11.2017 по 29.02.2020 гривень, що підлягає стягненню з відповідача становить 33 844,62 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.

Щодо стягнення інфляційних втрат за період за період грудень 2017 року - лютий 2020 року в розмірі 76 081,91 гривень.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон , розмір інфляційних втрат за порушення строків оплати за період грудень 2017 року - лютий 2020 року, який підлягає стягненню, 75 507,38 гривень.

Враховуючи наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги у визначеному судом розмірі.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 185, 191, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техпоставка до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення суми у розмірі 604 913,72 гривень, з яких: 495 020,81 гривень сума основної заборгованості, 76 081,91 гривень інфляційні втрати, 33 811,00 гривень 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техпоставка (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Миронова, будинок 8, квартира 25; код ЄДРПОУ 30493751) 495 020,81 гривень заборгованості, 75 507,38 гривень інфляційні втрати, 33 811,00 гривень 3% річних, а також 9 065,09 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 574,53 гривень інфляційних втрат - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суд доводить до відома учасників справи, що враховуючи зміни до прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, які були внесенні Законом №540-ІX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею, зокрема, 256 продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 03.06.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Техпоставка (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Миронова, будинок 8, квартира 25; код ЄДРПОУ 30493751)

Відповідач: Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ 31599557)

Суддя С.М. Фурсова