Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/4011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/4011/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Світанок" про стягнення 113 953,35 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 5380/2-02, укладеного 15 травня 1998 року між державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Світанок" (далі - Об`єднання), позивач протягом 1 серпня 2017 року - 31 липня 2019 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодами 1-654 та 1-50654 на загальну суму 189 668,90 грн. Оскільки Об`єднання взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши позивачу 103 388,62 грн. та заборгувавши таким чином останньому 86 280,28 грн., останній, посилаючись на статті 526, 527, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі - Закон), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 3 847,62 грн. пені, 17 256,06 грн. штрафу, 1 540,18 грн. трьох процентів річних та 5 029,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4011/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Об`єднання у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 20 березня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4011/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, місто Київ, вулиця Сеченова, будинок 4.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Об`єднанню.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 20 березня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343, від 14 травня 2020 року № 377 та від 20 травня 2020 року № 392 протиепідеміологічних карантинних заходів, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 1998 року між державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є Компанія) та Об`єднанням було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5380/2-02.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент, у свою чергу, - сплачувати вартість вищезазначених послуг на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 1 липня 1994 року № 65 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками лічильників води, зареєстрованих постачальником. Зняття показань лічильників води здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.4 наведеного правочину встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильника води, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил.

За умовами пункту 3.6 цієї угоди абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.7 договору).

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 цього договору останній укладається з 15 травня 1998 року по 15 травня 1999 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку, позивач на виконання умов вищенаведеного правочину в період з 1 серпня 2017 року - 31 липня 2019 року надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, зокрема: за кодами 1-654 у період з 1 лютого 2018 року по 31 липня 2019 року на суму 189 413,16 грн. (з яких споживачем було сплачено 103 388,62 грн.), а також за кодом 1-50654 у період з 1 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року на суму 255,74 грн.

Вказані послуги в силу положень пунктів 3.7 та 3.8 договору на послуги водопостачання та водовідведення від 15 травня 1998 року № 5380/2-02 були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного договору Об`єднання взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши позивачу 103 388,62 грн. та заборгувавши таким чином останньому 86 280,28 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом.

Статтею 1 Закону встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 22 Закону споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 15 травня 1998 року № 5380/2-02, яка складає 86 280,28 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Об`єднання на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Об`єднання 1 540,18 грн. трьох процентів річних та 5 029,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу згідно наданого Компанією розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Компанією до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 15 травня 1998 року № 5380/2-02 позивач просив суд стягнути з Об`єднання 3 847,62 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу в період з 21 березня 2019 року по 31 липня 2019 року згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає положенням договору та не перевищує розміру цієї штрафної санкції, розрахованого із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній просив суд стягнути з Об`єднання штраф у розмірі 17 256,06 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.2 договору сторони передбачили, що за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 17 256,06 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин позов Компанії підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Світанок" (03127, місто Київ, вулиця Сеченова, будинок 4; ідентифікаційний код 25411997) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 86 280 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 28 коп. основного боргу, 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 62 коп. пені, 17 256 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 06 коп. штрафу, 1 540 (одну тисячу п`ятсот сорок) грн. 18 коп. трьох процентів річних, 5 029 (п`ять тисяч двадцять дев`ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 4 червня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко