Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/453/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа №910/453/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕРМОЛАЙФ-УКРАЇНА"

про стягнення 200 455,06 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 200 455,06 грн., з яких: 196 750,00 грн. основного боргу, 851,68 грн. пені, 1278,00 грн. 3% річних та 1575,38 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки №3665 від 01.11.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №3665 від 01.11.2018, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 196 750,00 грн. Окрім того, позивачем нараховано 851,68 грн. пені, 1278,00 грн. 3% річних та 1575,38 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/453/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено підготовче засідання на 05.03.2019.

08.04.2020 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про розгляд справи за відсутністю представників ТОВ Массів .

Ухвалою суду від 05.03.2020 розгляд справи було відкладено на 14.04.2020.

У судовому засідання 14.04.2020 судом оголошено перерву до 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 оголошено перерву до 28.05.2020.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Так, ухвали суду були відправлені за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 10.

В матеріалах справи наявний офіційний витяг з відстеження Укрпошта , з якого вбачається, що відповідачу не було вручено ухвалу суду через інші причини, що не дали змоги вручити.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У судовому засідання 28 травня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 року між ТОВ МАССІВ (надалі - Постачальник) та ТД Термолайф- Україна (надалі - Покупець) було укладено Договір постачання №3665 (надалі - Договір). Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати, а Покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати Товар, вказаний в Специфікаціях/Рахунках- фактурах/видаткових накладних в об`ємах, асортименті, протягом терміну і за цінами, які узгоджені сторонами в Специфікаціях і Рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Як зазначено в п. 1.2. Договору терміни постачання і асортимент конкретних партій товару в межах відповідних місяців Покупець визначає самостійно в міру виникнення потреби у відповідному замовленні.

Пункт 2.1. Договору передбачає, що ціна Товару деталізується в Специфікаціях і Рахунку-фактурі до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.7. Договору за бажанням Покупця постачання Товару на умовах повної або часткової постоплати може здійснюватися без складення Специфікацій на підставі рахунку з печаткою і підписом Постачальника і з зазначенням в рахунку дати і номера договору.

Відповідно до пункту 2.8 Договору товар, який постачається на умовах повної або часткової постоплати, оплачується на підставі видаткової накладної або акту виконаних робіт.

Згідно з п. 2.9. Договору датою перерахування грошових коштів вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3 Договору, датою постачання товару вважається дата передачі товару Покупцеві, що має підтверджуватися відповідними документами, вказаними в п. 3.4; постачання товару вважається здійсненим Постачальником після того, як товар пройде вхідний контроль якості Покупця, за винятком прихованих дефектів.

Специфікацією №1 від 01.11.2018 року, яка є невід`ємною частиною Договору постачання № 3665 від 01.11.2018 передбачені наступні умови оплати: 50% передоплата, згідно виставленого рахунку, доплата за рахунком - 50 % протягом 10 робочих днів з моменту здійснення поставки товару.

Як встановлено судом, на підставі договору поставки, Позивач поставив на адресу Відповідача 05.09.2019р піддон дерев`яний 1000*2400 у кількості 300 шт на суму 92 250, 00 грн на підставі видаткової накладної № 306 від 05.09.2019, підписаної обома сторонами (рахунок на оплату № 309 від 05.09.2019р.).

Вказаний рахунок 27.09.2019 року Відповідачем було сплачено лише частково в сумі 80 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 за 27.09.2019 року.

Отже, недоплата по рахунку № 309 від 05.09.2019р. становить 12 250 грн.

Також, судом встановлено, що 25.09.2019р позивачем було поставлено відповідачу піддон дерев`яний 1000*2400 у кількості 300 шт. на суму 92 250, 00 грн. на підставі видаткової накладної № 339 від 25.09.2019, підписаної обома сторонами (рахунок на оплату №341 від 25.09.2019р).

Рахунок на оплату № 341 від 25.09.2019 року на суму 92 250,00 Відповідачем не був оплачений.

Також, 27.09.2019р позивачем було поставлено відповідачу піддон дерев`яний 1000*2400 у кількості 300 шт на суму 92 250, 00 грн на підставі видаткової накладної № 344 від 27.09.2019, підписаної обома сторонами (рахунок на оплату № 348 від 27.09.2019р.).

Рахунок на оплату №348 від 27.09.2019р. на суму 92250,00 Відповідачем не був оплачений.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 196 750,00 грн. (12 250 +92 250 + 92 250).

В матеріалах справи також наявний Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 20.11.2019, який підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого, за відповідачем рахується борг в розмірі 196 750,00 грн.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 276 750,00 грн.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 276 750,00 грн.

Але в порушенні взятих на себе договірних зобов`язань Відповідачем сплачено лише 80 000,00 грн. 27.09.2019 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 196 750,00 грн. (276 750 грн. - 80 000,00 грн.).

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом встановлено, що Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 276 750,00 грн., що підтверджується видатковим накладними, підписаними позивачем та відповідачем: №306 від 05.09.2019, №339 від 25.09.2019, №344 від 27.09.2019.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 196 750,00 грн. доведений суду належним чином.

Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 196 750,00 грн. основного боргу. Позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі 196 750,00 грн.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 278,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 575,38 грн.

Cтаттею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи ЦК України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 278,00 грн. та 1 575,38 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 851,68 грн. пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 6.3 Договору, за порушення Покупцем терміну розрахунку, Постачальник, за бажанням, має право письмово вимагати, а Покупець зобов`язаний виплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,02% за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 851,68 грн. також підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССІВ" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕРМОЛАЙФ-УКРАЇНА" (01021, м. Київ, вул. Липська, 10, ідентифікаційний код 38576630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССІВ" (62490, Харківська обл., с. Комунар, вул. Миру, буд. 10, ідентифікаційний код 30989754) 196 750 (сто дев`яносто шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. основного боргу, 851 (вісімсот п`ятдесят одну) грн. 68 коп. пені, 1 278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 3% річних, 1 575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 3 006 (три тисячі шість) грн. 83 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.06.2020

Суддя І.І. Борисенко