Рішення

від 02.06.2020 по справі 914/1055/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 р. Справа № 914/1055/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України", м. Львів

про стягнення 49 852,62 грн.

Представники:

від позивача: Чернобай С.С. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" про стягнення заборгованості на суму 49 852,62 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020 р. позовну заяву передано для розгляду судді Горецькій З.В.

Ухвалою від 05.05.2020 року відкрито провадження у справі № 914/1055/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.06.2020 року.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи .

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.06.2020 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 09.02.2015 року між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Львівським обласним осередком Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" (далі - відповідач), укладено Договір оренди нежитлових приміщень № Г-9411-15 (далі - договір), згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 70,0 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Отецька, 11.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2018 у справі № 914/756/18 (не оскаржувалось та набрало законної сили, копія долучена до матеріалів справи) встановлено, що повідомленням від 27.02.2018р. вих. №2302-вих.-1381 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку, таким чином Договір було припинено.

Однак, після припинення дії договору відповідач певний час користувався приміщенням без законних підстав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 49 852,62 грн. на підставі. ч.2 ст. 785 ЦК України.

Аргументи відповідача .

Відповідач заперечень та відзиву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

09.02.2015 року між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Львівським обласним осередком Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" (далі - відповідач), укладено Договір оренди нежитлових приміщень № Г-9411-15 (далі - договір), згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 70,0 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Отецька, 11.

Договір було укладено на термін з 09.02.2015 до 08.02.2018 року ( п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідачем при укладенні Договору взято на себе низку зобов'язань, в тому числі своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п. 7.1.2 Договору).

Розділом 5 Договору встановлено розмір орендної плати та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати за користування майном за перший місяць оренди склав 1 771,05 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 5.2, 5.3 розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Згідно з п. 5.6 Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконував.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2018 у справі № 914/756/18 (не оскаржувалось та набрало законної сили, копія долучена до матеріалів справи) встановлено, що повідомленням від 27.02.2018р. вих. №2302-вих.-1381 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку, таким чином Договір було припинено.

Частиною 9 спірного Договору оренди визначено порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди. Так, згідно з п.9.1 Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п.9.6 договору, у разі припинення або розірвання договору, орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини орендаря. Згідно з п. 9.4 Договору при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання.

Проте відповідач свого обов'язку належним чином не виконав, орендоване майно за актом здачі-приймання не повернув.

Вищевказаним рішенням суду від 12.06.2018 року у справі № 914/756/18 з відповідача було стягнуто 70 260,41 грн. боргу з орендної плати та 13 333,54 грн. неустойки за період до 31.03.2018. Разом було стягнуто 83 593,95 грн.

Лише 10.10.2018 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 56978950 встановлено, що відповідач не знаходиться та не займає об'єкт оренди.

Таким чином, відповідач до 10.10.2018 незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором. Заборгованість з неустойки за незаконне користування приміщенням за період з 01.04.2018 до 10.10.2018 залишилась нестягненою.

Відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-11007 від 09.04.2020 станом на 31.03.2020 відповідач має заборгованість за договором № Г-9411-15 у розмірі 133 446,57 грн. Однак 83 593,95 грн. з цієї суми вже присуджено до стягнення вищезгаданим рішенням суду від 12.06.2018 у справі № 914/756/18. То ж нестягнутою залишається заборгованість з неустойки у розмірі (133 446,57 - 83 593,95) 49 852,62 грн. за період користування майном з 01.04.2018 до 10.10.2018 .

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, проти позову не заперчив .

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2015 року між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Львівським обласним осередком Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" (далі - відповідач), укладено Договір оренди нежитлових приміщень № Г-9411-15 (далі - договір), згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 70,0 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Отецька, 11.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2018 у справі № 914/756/18 (не оскаржувалось та набрало законної сили, копія долучена до матеріалів справи) встановлено, що повідомленням від 27.02.2018р. вих. №2302-вих.-1381 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку, таким чином Договір було припинено.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа,стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. .

Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із положеннями п.п. 9.1 та 9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту дострокового припинення чи розірвання договору.

10.10.2018 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 56978950 встановлено, що відповідач не знаходиться та не займає об'єкт оренди .

На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по договору оренди .

Однак, відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-11007 від 09.04.2020 станом на 31.03.2020 відповідач має заборгованість за договором № Г-9411-15 у розмірі 133 446,57 грн. Судом встановлено, що 83 593,95 грн. з цієї суми вже присуджено до стягнення вищезгаданим рішенням суду від 12.06.2018 у справі № 914/756/18, відтак нестягнутою залишається заборгованість з неустойки у розмірі (133 446,57 - 83 593,95) 49 852,62 грн. за період користування майном з 01.04.2018 до 10.10.2018 .

Перевіривши розмір нарахованої неустойки , суд дійшов до висновку, що позивачем враховано рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/756/18, тому непогашеною залишилась неустойка в розмірі 49 852,62 грн., що є предметом спору у даній справі .

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 49 852,62 грн., є обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача доказів належного виконання зобов'язання не представив.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" про стягнення заборгованості на суму 49 852,62 грн . - задоволити .

2. Стягнути з Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Коломийська, буд.15-А, кв.10; ідентифікаційний код 34943656) на користь Управління комунального власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 49 852,62 грн. неустойки, та 2 102,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ, яким розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністру України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 0 4.06.2020 р.

Суддя Горецька З. В.