Рішення

від 25.05.2020 по справі 911/9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/9/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» (03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс)

до Приватного підприємства «Інститут промислового будівництва і зв`язку» (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Леніна, буд. 191)

про стягнення 61361,87 грн. заборгованості згідно договору поставки № 328 від 05.12.2018 р., у тому числі - 40417,42 грн. основного боргу, 15558,13 грн. пені, 1888,07 грн. 3% річних, 3498,25 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Панов Д.В. (довіреність № 122 від 01.12.2019 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» (далі - ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Інститут промислового будівництва і зв`язку» (далі - ПП «Інститут промислового будівництва і зв`язку» , відповідач) про стягнення 61361,87 грн. заборгованості згідно договору поставки № 328 від 05.12.2018 р., у тому числі - 40417,42 грн. основного боргу, 15558,13 грн. пені, 1888,07 грн. 3% річних, 3498,25 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 328 від 05.12.2018 р., згідно умов якого відповідачеві було поставлено товар, який було прийнято останнім, однак оплачено частково, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 40417,42 грн. основного боргу, 15558,13 грн. пені, 1888,07 грн. 3% річних, 3498,25 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 02.03.2020 р.

У судовому засіданні 02.03.2020 р. представник позивача клопотав про відкладення судового засідання у справі № 911/9/20, оскільки від відповідача надійшла пропозиція щодо мирного врегулювання даного спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 30.03.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2020 р., у зв`язку із введенням в Україні постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (з подальшими змінами та доповненнями) карантинних заходів, учасників справи було повідомлено, що судове засідання з розгляду даної справи 30.03.2020 р. об 11:20 не відбудеться, а про дату і час наступного судового засідання останніх буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 07.05.2020 р. суд призначив судове засідання з розгляду справи № 911/9/20 поза межами визначеного на той час строку дії карантину, а саме - на 25.05.2020 р. о 10:00.

У судовому засіданні 25.05.2020 р. представник позивача клопотав про долучення до матеріалів справи виписки з банківського рахунку ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» на додаткове підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 25.05.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» (постачальник) та Приватним підприємством «Інститут промислового будівництва і зв`язку» (покупець) було укладено договір поставки № 328, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку визначеного цим договором товару, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплачувати його.

Предметом поставки за цим договором є волоконно-оптичний кабель (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів після його отримання.

У відповідності з п. 3.2 договору товар повинен бути поставлений покупцю протягом 60 календарних днів після узгодження замовлення.

Під час передачі товару сторони оформлюють видаткову накладну, в якій зазначається номенклатура, кількість та вартість товару (п. 4.3 договору).

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення строку оплати товару покупець на вимогу постачальника зобов`язується сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день існування заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019 р., проте у будь-якому разі до повного виконання сторонами обов`язків за договором (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» було виставлено Приватному підприємству «Інститут промислового будівництва і зв`язку» рахунки № 1472 від 05.12.2018 р. на суму 1672,70 грн., № 1477 від 05.12.2018 р. на суму 18160,38 грн., № 1469 від 05.12.2018 р. на суму 47812,03 грн., № 1528 від 12.12.2018 р. на суму 28531,81 грн., № 1541 від 13.12.2018 р. на суму 8875,79 грн., № 1580 від 19.12.2018 р. на суму 4275,77 грн.

ПП «Інститут промислового будівництва і зв`язку» було перераховано на рахунок ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» 68911,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4052 від 02.12.2019 р. на суму 27427,47 грн., № 4013 від 22.03.2019 р. на суму 30115,13 грн., № 4026 від 07.06.2019 р. на суму 1768,46 грн., № 4028 від 01.07.2019 р. на суму 9600,00 грн., а також відповідними виписками з банківського рахунку ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» за період з 02.12.2019 р. до 01.07.2019 р.

На виконання умов договору поставки № 328 від 05.12.2018 р. ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» було поставлено ПП «Інститут промислового будівництва і зв`язку» товар на загальну суму 109328,48 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1443 від 06.12.2018 р. на суму 47812,03 грн., № 1444 від 06.12.2018 р. на суму 18160,38 грн., № 1451 від 07.12.2018 р. на суму 1672,70 грн., № 1521 від 14.12.2018 р. на суму 5082,90 грн., № 1554 від 18.12.2018 р. на суму 3792,89 грн., № 1567 від 21.12.2018 р. на суму 4257,77 грн., № 1566 від 21.12.2018 р. на суму 28531,81 грн.

Як зазначав позивач, покупець не виконав своє зобов`язання щодо повної оплати товару, поставленого постачальником, у зв`язку з чим у покупця утворилась заборгованість в сумі 40417,42 грн.

ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» було надіслано на адресу ПП «Інститут промислового будівництва і зв`язку» претензію № 1057/10-2019 від 15.10.2019 р., відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок заборгованість за договором поставки № 328 від 05.12.2018 р. протягом 5 робочих днів після отримання зазначеної претензії.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» залишок заборгованості в сумі 40417,42 грн. за поставлений товар за договором поставки № 328 від 05.12.2018 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, в порушення умов договору поставки № 328 від 05.12.2018 р., відповідач має заборгованість зі сплати за поставлений позивачем товар в розмірі 40417,42 грн.

Відповідач, у свою чергу, доказів оплати поставленого позивачем товару згідно договору поставки № 328 від 05.12.2018 р. в сумі 40417,42 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 328 від 05.12.2018 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 40417,42 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 15558,13 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з пунктом 6.6 договору за порушення строку оплати товару покупець на вимогу постачальник зобов`язується сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день існування заборгованості.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поряд з цим, згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат за загальний період з 05.02.2019 р. до 05.12.2019 р., було визначено позивачем в сумі 15558,13 грн.

Судом встановлено, що згідно поданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано не вірно.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого моменту початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі здійснення розрахунку за поставлений товар щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням часткових оплат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14876,80 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 47812.03 05.02.2019 - 14.03.2019 38 18.0000 % 0.099 %* 1791.97 47812.03 15.03.2019 - 22.03.2019 8 18.0000 % 0.099 %* 377.26 17696.90 23.03.2019 - 25.04.2019 34 18.0000 % 0.099 %* 593.45 17696.90 26.04.2019 - 07.06.2019 43 17.5000 % 0.096 %* 729.69 15928.44 08.06.2019 - 01.07.2019 24 17.5000 % 0.096 %* 366.57 6328.44 02.07.2019 - 18.07.2019 17 17.5000 % 0.096 %* 103.16 6328.44 19.07.2019 - 05.08.2019 18 17.0000 % 0.093 %* 106.11 18160.38 05.02.2019 - 14.03.2019 38 18.0000 % 0.099 %* 680.64 18160.38 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 752.29 18160.38 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 731.39 18160.38 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 731.39 18160.38 19.07.2019 - 05.08.2019 18 17.0000 % 0.093 %* 304.50 1672.70 06.02.2019 - 14.03.2019 37 18.0000 % 0.099 %* 61.04 1672.70 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 69.29 1672.70 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 67.37 1672.70 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 67.37 1672.70 19.07.2019 - 06.08.2019 19 17.0000 % 0.093 %* 29.60 5082.90 13.02.2019 - 14.03.2019 30 18.0000 % 0.099 %* 150.40 5082.90 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 210.56 5082.90 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 204.71 5082.90 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 204.71 5082.90 19.07.2019 - 13.08.2019 26 17.0000 % 0.093 %* 123.10 3792.89 17.02.2019 - 14.03.2019 26 18.0000 % 0.099 %* 97.26 3792.89 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 157.12 3792.89 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 152.75 3792.89 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 152.75 3792.89 19.07.2019 - 17.08.2019 30 17.0000 % 0.093 %* 105.99 4275.77 20.02.2019 - 14.03.2019 23 18.0000 % 0.099 %* 97.00 4275.77 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 177.12 4275.77 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 172.20 4275.77 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 172.20 4275.77 19.07.2019 - 20.08.2019 33 17.0000 % 0.093 %* 131.44 28531.81 20.02.2019 - 14.03.2019 23 18.0000 % 0.099 %* 647.24 28531.81 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 1181.92 28531.81 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 1149.09 28531.81 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 1149.09 28531.81 19.07.2019 - 20.08.2019 33 17.0000 % 0.093 %* 877.06 За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 14876,80 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1888,07 грн. 3% річних та 3498,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 1888,07 грн. та нараховано на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 05.02.2019 р. до 05.12.2019 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 3498,25 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 05.02.2019 р. до 05.12.2019 р.

Поряд з цим, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно із здійсненим судом арифметичним розрахунком щодо кожного простроченого грошового зобов`язання окремо, з урахуванням часткових оплат за повний місяць прострочення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 2093,09 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.03.2019 - 31.05.2019 17696.90 1.026 464.08 18160.98 01.06.2019 - 30.06.2019 15928.44 0.995 -79.64 15848.80 01.07.2019 - 30.11.2019 6328.44 1.006 37.63 6366.07 01.03.2019 - 30.11.2019 18160.38 1.027 493.30 18653.68 01.03.2019 - 30.11.2019 1672.70 1.027 45.44 1718.14 01.03.2019 - 30.11.2019 5082.90 1.027 138.07 5220.97 01.03.2019 - 30.11.2019 3792.89 1.027 103.03 3895.92 01.03.2019 - 30.11.2019 4275.77 1.027 116.15 4391.92 01.03.2019 - 30.11.2019 28531.81 1.027 775.03 29306.84 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» .

Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем в позовній заяві зазначено, що попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, що становить суму 2921,00 грн., яка складається з судового збору в розмірі 1921,00 грн., а також орієнтовна сума витрат, пов`язана з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (транспортні витрати), в розмірі 1000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 3246 від 23.12.2019 р. на суму 1921,00 грн.

Отже, витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Cтаном на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат, жодних доказів не подано та не заявлено клопотання про їх включення до складу судових витрат, у зв`язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для їх розгляду та задоволення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інститут промислового будівництва і зв`язку» (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Леніна, буд. 191, код 32997961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» (03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс, код 40048577) 40417 (сорок тисяч чотириста сімнадцять) грн. 42 коп. основного боргу, 14876 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 80 коп. пені, 1888 (одну тисячу вісімсот вісімдесят вісім) грн. 07 коп. 3% річних, 2093 (дві тисячі дев`яносто три) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1855 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів, встановлених п. 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.06.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна