Рішення

від 04.06.2020 по справі 916/857/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/857/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

розглянувши в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін справу № 916/857/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. №1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідачів: 1) Приватного підприємства Фемелі-Фарм (вул. Вчительська, № 10, с. Рівне, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68555, код ЄДРПОУ 38967796),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості у розмірі 105 903, 19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Приватного підприємства Фемелі-Фарм та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 14.11.2013р. № б/н в розмірі 105903,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про неналежне виконання ПП Фемелі-Фарм , як позичальником, своїх кредитних зобов`язань, що виникли на підставі договору приєднання б/н від 14.11.2013, укладеного з банком шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 14.11.2013, відповідно до якої ПП Фемелі-Фарм приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені у мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua., а також не виконанням фізичною особою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором поруки №POR1424770479816 від 24.02.2015.

Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2020р. позовна заява вх.№894/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/857/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Стосовно повідомлення Відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Одним з відповідачів у справі є фізична особа, тому суд 06.04.2020 звертався з запитом до Адресно-довідкового бюро при ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 .

10.04.2020 за вх. №9163/20 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації Відповідача-2, згідно якої останній значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, з 10.02.1997.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 було направлено Відповідачу-1 на адресу, зазначену позивачем та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Вчительська, № 10, с. Рівне, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68555.

21.04.2020 за вх. № 17341/20 до Господарського суду Одеської області надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення з ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020, з відміткою адресат не знайден .

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 було направлено Відповідачу-2 на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді від органу реєстрації: АДРЕСА_1.

21.04.2020 за вх. № 17366/20 до Господарського суду Одеської області надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення з ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020, з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

23.04.2020 судом повторно направлено копії ухвали суду від 06.04.2020 на адреси Відповідачів, проте останні повернуті об`єктом поштового зв`язку до суду без вручення, з відмітками на довідці УКРПОШТИ: адресат не знайден та інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити відповідачам ухвалу на інші адреси.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку /без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку/: місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність /вибуття/ адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідачі не повідомляли суд про зміну місцезнаходження, копії ухвал суду від 06.04.2020 надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві /яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань/.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат не знайден , інші причини , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду від 06.04.2020 вважаються врученими Відповідачам в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат не знайден , інші причини .

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

04.06.2020 судом постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

14.11.2013 ПП Фемелі-Фарм (далі - Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява.)

Згідно Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті http://privatbank/ua .

Таким чином, 14.11.2013 між Відповідачем-1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

За змістом п. 3.1.1.136. Умов банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

У разі необхідності отримання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює заявку (платіжне доручення) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором і доручення платника на здійснення банком списання грошових коштів в дату виконання платежу (п. 3.1.1.137. Умов).

Після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.138. Умов).

Пунктом 3.1.1.139.2. Умов передбачено, що якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття одержувача грошових коштів. Порядок надання банком кредиту та порядок його погашення платником здійснюється згідно з розділом 3.2.3. Умов.

Відповідно до п. 3.2.3.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці про платіж, в обмін на зобов`язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками про платіж з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в банку. Після видачі кредиту, подані позичальником банку заявки про платіж з датою виконання в майбутньому не можуть бути відкликані позичальником (виключенням є: анулювання платежу за ініціативою одержувача) та в будь-якому разі підлягають виконанню банком згідно умов цього договору.

Пунктом 3.2.3.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці про платіж. Згідно із ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цих умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту. У разі не погашення клієнтом заборгованості за цими умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці про платіж.

Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці про платіж клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці про платіж, у термі до 30 днів з дати виконання платежу, зазначеному в заявці про платіж.

За користування кредитом в період з дати виконання платежу, зазначеному в заявці про платіж до дати виконання платежу за заявкою клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в черговій заявці про платіж клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки про платіж.

У період з дати виконання платежу за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом по кредиту в строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Зазначений в цьому пункті термін може бути змінений згідно з пунктами 3.2.3.7.2., 2.3.2., 2.4.1. цього договору.

У разі, якщо в дату виконання платежу або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів, а термін обов`язкового погашення по "кредитному ліміту на поточний рахунок", правовідносини за яким врегульовані розділом 3.2.2. Умов, становить більше 30 днів - клієнт доручає банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості по кредиту за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на поточному рахунку". Інші істотні умови кредитування наведені в заявці про платіж.

Відповідно до п. 3.2.3.5.2. Умов банк зобов`язується надати шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених клієнтом заявок про платіж з датою виконання в майбутньому, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах сум, обумовленої в заяві, а також за умови виконання клієнтом зобов`язань передбачених пунктами 3.2.3.6.1., 3.2.3.6.12. цього договору.

Зобов`язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банка з дня надання клієнтом заявок про платіж з датою виконання у майбутньому у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 3.2.3.8.2. та з урахуванням п. 3.2.3.1. цього договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2015 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (Відповідач-2) було укладено договір поруки №POR1424770479816 (Договір поруки), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань позичальником, які випливають з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою і/або Угодою 2 , боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У п. 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 цей договір поруки припиняє свою дію.

Станом на 14.02.2020 року заборгованість Відповідача-1 за Договором становить 501960,03 грн. та складається з:

105903,19 грн. - заборгованість за кредитом;

202886,79 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість;

193170,05 грн. - заборгованість з пені;

Позивач, беручи до уваги приписи ст.ст.15, 16 ЦК України обрав спосіб судового захисту та визначив розмір своїх вимог, наступним чином: розмір позовних вимог до Відповідача-1, які Позивач просить задовольнити складає 105903,19 грн., що є заборгованістю за кредитом.

Враховуючи ту обставину, що Відповідач-1 належним чином не виконує свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, Позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про солідарне стягнення заборгованості, що відповідає способу захисту, передбаченому п.5 ч.1 ст.16 ЦК України.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

За приписами ч. 2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови /пункти/, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться /роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо/. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ч.ч.1-2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки /фіксована або змінювана/ та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1 і 2 ст.1067 Цивільного кодексу України унормовано, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України визначено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /у тому числі сплатити гроші/, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин /фактів/, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу /групі однотипних доказів/, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу /групи доказів/.

Суд звертає увагу на те, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України кредитний договір б/н від 14.11.2013, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов`язання за кредитним договором б/н від 14.11.2013 виконав в повному обсязі, оскільки на виконання умов вказаного договору позивачем було встановлено ПП Фемелі-Фарм кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 , як то вбачається із довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 20.02.2020.

Наявна в матеріалах справи виписка з поточного рахунку № НОМЕР_2 свідчить про те, що за класами вказаний рахунок класифікується як рахунок класу 2600.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280 визначено, що призначення рахунку класу 2600 є відображення наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Так, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 року кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою овердрафт відображається на підставі виписки з банку кредитного рахунку.

Отже, надана позивачем до суду виписка з поточного рахунку № НОМЕР_2 є належним доказом перерахування банком кредитних коштів ПП Фемелі-Фарм в силу вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого Позивачем за кредитним договором б/н від 14.11.2013, враховуючи те, що ПП Фемелі-Фарм у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів, станом на 14.02.2020 утворилась заборгованість за кредитом у сумі 105903,19 грн.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, Відповідачами, згідно приписів ст.ст.73-74 ГПК України, суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 105903,19 грн., є обґрунтованими.

Водночас, 24.02.2015 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (Відповідач-2) було укладено договір поруки №POR1424770479816, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань позичальником, які випливають з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою і/або Угодою 2 , боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ ПРИВАТБАНК та щодо солідарного стягнення з Відповідачів 105903,19 грн. заборгованості за кредитом.

Окремо господарський суд вважає за потрібне зауважити, що ОСОБА_1 як фізична особа може бути відповідачем по даній справі, яка розглядається за правилами господарського судочинства, виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.20 ГПК України та правового висновку, зробленого в п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі № 415/2542/15-ц.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо солідарного стягнення з ПП Фемелі-Фарм та ОСОБА_1 є обґрунтованими та законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачами та такими, що підлягають задоволенню.

За розгляд даного позову судом Позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102,00 грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок Відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Приватного підприємства Фемелі-Фарм (вул. Вчительська, № 10, с. Рівне, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68555, код ЄДРПОУ 38967796) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 105 903 (сто п`ять тисяч дев`ятсот три) грн. 19 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 червня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський