Рішення

від 04.06.2020 по справі 922/951/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/951/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марше Україна", м. Київ до Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг", м. Мерефа про стягнення 19817,15 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Марше Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №7/2 від 26.03.2013 у сумі 11990,39 грн., інфляційну складову боргу у сумі 2971,40 грн., 3% річних у сумі 1080,00 грн. та пеню у сумі 3775,36 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2020 відкрито провадження у справі №922/948/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 06.04.2020.

Позивачем копію ухвали отримано 13.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №008124/3.

Відповідач отримав копію ухвали суду 15.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №008124/1.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи, а тому не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права в межах даної справи.

15.04.2020 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати у справі №922/951/20 строк позовної давності до позовних вимог ТОВ "Марше Україна" та відмовити у позові повністю.

05.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ "Марше Україна" та відмовити в позові повністю.

Також у відзиві відповідач вказує на те, що визнає постачання позивачем (принаймні по накладних, підписаних з боку відповідача) зазначеного у позовній заяві товару у період з 19.04.2013 по 03.01.2017. Проте, вказує на те, що встановлений п. 5.1. договору поставки 15-денний строк оплати за цими накладними вочевидь настав у період з травня 2013 до січня 2017. Тобто, від моменту, коли відповідач повинен був оплатити товар, пройшло більш ніж 3 роки. Долучений до позову акт звірки від 2018 року не підписаний з боку відповідача, а тому не вважається документом, який би давав підстави вважати перерваним перебіг позовної давності.

З огляду на вказані обставини, а також встановлений законом строк розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати спір по суті за наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2013 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №7/2 (далі за текстом - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1 договору, поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов`язано з тим, що покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності.

За змістом розділу 4 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються. Ціна на товар, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України.

У відповідності до п. п. 5.1-5.3 договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 15 календарних (п`ятнадцять) днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника. Оплата здійснюється протягом п`яти календарних днів з моменту надання звіту. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та відповідної видатково-прибуткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

При цьому, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Згідно з п. 7.2 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. п. 10.1-10.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

Як свідчать матеріали справи, сторони в рамках зазначеного договору мали тривалі правовідносини, в рамках яких позивач поставляв на користь відповідача товар за відповідними накладними, а відповідач оплачував його або здійснював його повернення в порядку, визначеному п. 6.1-6.2 договору.

Позивач вказує на те, що ним, на протязі терміну дії договору, за видатковими накладними №№ 1 від 03.01.2017, 18 від 11.01.2016, 5 від 11.01.2016, 266 від 05.11.2015, 265 від 05.11.2015, 236 від 08.10.2015, 234 від 08.10.2015, 41 від 23.01.2015, 14 від 06.01.2015, 2 від 06.01.2015, 165 від 05.05.2014, 161 від 30.04.2014, 159 від 30.04.2014,122 від 08.04.2014, 88 від 24.02.2014, 87 від 24.02.2014, 61 від 06.02.2014, 60 від 06.02.2014, 6 від 06.01.2014, 5 від 06.01.2014, 4 від 06.01.2014, 281 від 21.11.2013, 280 від 21.11.2013, 252 від 31.10.2013, 233 від 17.10.2013, 233 від 17.10.2013, 232 від 17.10.2013, 212 від 02.10.2013, 193 від 26.09.2013, 166 від 29.08.2013, 139 від 08.08.2013, 139 від 08.08.2013, 107 від 02.07.2013, 84 від 18.06.2013, 84 від 18.06.2013, 54 від 31.05.2013, 53 від 31.05.2013, 18 від 19.04.2013, 20 від 19.04.2013.

При цьому, позивач вказує, що певна частина поставленого ним товару відповідачем була повернута за відповідними накладними, певна частина частково оплачена, а частина поставленого товару на суму 11990,39 грн. яка залишилася у відповідача, останнім не була оплачена.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2016.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11990,39 грн. боргу за договором, та нараховані в зв`язку з його простроченням 2971,40 грн. інфляційних, 1080,00 грн. 3% річних та 3775,36 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, за якими, як зазначає останній, відповідач має борг, суд констатує, що певна їх частина мають лише відтиск печатки підприємства відповідача та не мають підпису представника відповідача, або взагалі є не підписаними та не скріпленими печаткою підприємства відповідача. Такими видатковими накладними є №№ 18 від 11.01.2016, 5 від 11.01.2016, 14 від 06.01.2015, 5 від 06.01.2014.

Таким чином, вказані видаткові накладні, як первинні документи, складені не у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару за ними позивачем на користь відповідача.

Посилання позивача в обґрунтування факту поставки за цими видатковими накладними на акт звірки взаєморозрахунків є також безпідставними, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в розумінні вказаного положення закону, поставка товару за видатковою накладною може підтверджуватися виключно видатковою накладною, складеною у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, з наданого позивачем акту звірки за період 1 півріччя 2016 року взагалі не вбачається можливим встановлення факту поставки товару за тією чи іншою накладною. До того ж, акт звірки взаєморозрахунків в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" взагалі не може вважатися первинним документом який засвідчує проведення тієї чи іншої бухгалтерської операції, як на цьому наполягає позивач.

В свою чергу акт звірки за період з 26.03.2013 по 09.04.2018 також не може вважатися належним доказом існування вказаних позивачем обставин, оскільки його підписано лише позивачем та він не містить підпису відповідача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення боргу за видатковими накладними №№ 18 від 11.01.2016, 5 від 11.01.2016, 14 від 06.01.2015, 5 від 06.01.2014.

Щодо боргу за рештою видаткових накладних, а саме: №№ 1 від 03.01.2017, 266 від 05.11.2015, 265 від 05.11.2015, 236 від 08.10.2015, 234 від 08.10.2015, 41 від 23.01.2015, 2 від 06.01.2015, 165 від 05.05.2014, 161 від 30.04.2014, 159 від 30.04.2014,122 від 08.04.2014, 88 від 24.02.2014, 87 від 24.02.2014, 61 від 06.02.2014, 60 від 06.02.2014, 6 від 06.01.2014, 4 від 06.01.2014, 281 від 21.11.2013, 280 від 21.11.2013, 252 від 31.10.2013, 233 від 17.10.2013, 233 від 17.10.2013, 232 від 17.10.2013, 212 від 02.10.2013, 193 від 26.09.2013, 166 від 29.08.2013, 139 від 08.08.2013, 139 від 08.08.2013, 107 від 02.07.2013, 84 від 18.06.2013, 84 від 18.06.2013, 54 від 31.05.2013, 53 від 31.05.2013, 18 від 19.04.2013, 20 від 19.04.2013 суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, 05.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що визнає постачання позивачем (принаймні по накладних, підписаних з боку відповідача) зазначеного у позовній заяві товару у період з 19.04.2013 по 03.01.2017.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковими накладними №№ 1 від 03.01.2017, 266 від 05.11.2015, 265 від 05.11.2015, 236 від 08.10.2015, 234 від 08.10.2015, 41 від 23.01.2015, 2 від 06.01.2015, 165 від 05.05.2014, 161 від 30.04.2014, 159 від 30.04.2014,122 від 08.04.2014, 88 від 24.02.2014, 87 від 24.02.2014, 61 від 06.02.2014, 60 від 06.02.2014, 6 від 06.01.2014, 4 від 06.01.2014, 281 від 21.11.2013, 280 від 21.11.2013, 252 від 31.10.2013, 233 від 17.10.2013, 233 від 17.10.2013, 232 від 17.10.2013, 212 від 02.10.2013, 193 від 26.09.2013, 166 від 29.08.2013, 139 від 08.08.2013, 139 від 08.08.2013, 107 від 02.07.2013, 84 від 18.06.2013, 84 від 18.06.2013, 54 від 31.05.2013, 53 від 31.05.2013, 18 від 19.04.2013, 20 від 19.04.2013.

Разом з тим, відповідачем у справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як свідчать матеріали справи, товар за спірними накладними був поставлений позивачем у період з 19.04.2013 по 03.01.2017. Проте з відповідним позовом до суду в межах даної справи позивач звернувся лише 30.03.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №№ 1 від 03.01.2017, 266 від 05.11.2015, 265 від 05.11.2015, 236 від 08.10.2015, 234 від 08.10.2015, 41 від 23.01.2015, 2 від 06.01.2015, 165 від 05.05.2014, 161 від 30.04.2014, 159 від 30.04.2014,122 від 08.04.2014, 88 від 24.02.2014, 87 від 24.02.2014, 61 від 06.02.2014, 60 від 06.02.2014, 6 від 06.01.2014, 4 від 06.01.2014, 281 від 21.11.2013, 280 від 21.11.2013, 252 від 31.10.2013, 233 від 17.10.2013, 233 від 17.10.2013, 232 від 17.10.2013, 212 від 02.10.2013, 193 від 26.09.2013, 166 від 29.08.2013, 139 від 08.08.2013, 139 від 08.08.2013, 107 від 02.07.2013, 84 від 18.06.2013, 84 від 18.06.2013, 54 від 31.05.2013, 53 від 31.05.2013, 18 від 19.04.2013, 20 від 19.04.2013.

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення боргу за видатковими накладними №№ 1 від 03.01.2017, 266 від 05.11.2015, 265 від 05.11.2015, 236 від 08.10.2015, 234 від 08.10.2015, 41 від 23.01.2015, 2 від 06.01.2015, 165 від 05.05.2014, 161 від 30.04.2014, 159 від 30.04.2014,122 від 08.04.2014, 88 від 24.02.2014, 87 від 24.02.2014, 61 від 06.02.2014, 60 від 06.02.2014, 6 від 06.01.2014, 4 від 06.01.2014, 281 від 21.11.2013, 280 від 21.11.2013, 252 від 31.10.2013, 233 від 17.10.2013, 233 від 17.10.2013, 232 від 17.10.2013, 212 від 02.10.2013, 193 від 26.09.2013, 166 від 29.08.2013, 139 від 08.08.2013, 139 від 08.08.2013, 107 від 02.07.2013, 84 від 18.06.2013, 84 від 18.06.2013, 54 від 31.05.2013, 53 від 31.05.2013, 18 від 19.04.2013, 20 від 19.04.2013.

Оскільки в позові про стягнення боргу за поставлений товар відмовлено, також не підлягає задоволення позов в частині стягнення пені, інфляційних та річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача, оскільки, за наслідками розгляду справи у позові відмовлено повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" (04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, кв. 107, код ЄДРПОУ 38259173).

Відповідач - Приватна фірма "Альфа-Україна-Лізинг" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кім. 8-10), код ЄДРПОУ 31939825).

Рішення підписано 04 червня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова