Рішення

від 04.06.2020 по справі 922/779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/779/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Еліттранссервіс" (02090, м. Київ, вул. Двінська, 19, кв. 199) до Фізичної особи-підприємця Кармелюка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Еліттранссервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кармелюка Олександра Олександровича, в якому просить стягнути з відповідача 10580,05 грн. заборгованості за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016, а також понесені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточнень до прохальної частини позову із зазначенням сум з яких складається загальна сума заборгованості у розмірі 10580,00 грн., а саме зазначити суму основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача.

01.04.2020 позивачем до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків за вх. № 8102 разом з позовною заявою в новій редакції із зазначенням сум, з яких складається загальна сума заборгованості у розмірі 10580, 00 грн., а саме відповідно до прохальної частини позивач просить:

- стягнути з фізичної особи особи-підприємця Кармелюк Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЕЛІТТРАНССЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38408899, адреса: 02090, м. Київ, вул. Двінська, 19, кв. 199) заборгованість за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016 року у загальному розмірі 10580, 05 грн., що складається із: 9253,00 грн. основна сума заборгованості за договором; 453, 00 грн. 3% річних; 874, 05 грн. інфляційних втрат;

- стягнути з фізичної особи особи-підприємця Кармелюк Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЕЛІТТРАНССЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38408899, адреса: 02090, м. Київ, вул. Двінська, 19, кв. 199) понесені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду (з урахуванням уточнень) та відкрито провадження у справі № 922/779/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 06.04.2020 була отримана відповідачем 10.04.2020, проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

30.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія " "Еліттранссервіс" (далі - експедитор/виконавець, позивач) та Фізичною особою -підприємцем Кармелюк Олександром Олександровичем (далі- експедитор/замовник, відповідач) був укладений Договір передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1.1. Договору сторони погодили, що Експедитор/Замовник передає частково доручення Клієнта Експедитору/Виконавцю який має право від імені Клієнта та за рахунок Клієнта забезпечувати організацію перевезення вантажу заявленого Клієнтом автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні.

Пунктом 1.3. Договору сторони встановили, що Експедитор/Виконавець за плату організовує перевезення вантажу, визначеного в Заявках до Договору, підписаного уповноваженим представником Експедитора/Замовника.

Відповідно до п. 6.3. Договору організація перевезення вважається виконаною, якщо Експедитор/Виконавець, відповідно до Заявки до Договору організував перевезення в повному обсязі, вантаж доставлений до місця призначення, сторони не мають один до одного претензій, що підтверджується відміткою в СМR (ТТН) одержувачем вантажу.

Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунок з Експедитором/Виконавцем Експедитор/Замовник здійснює до розвантаження (до початку передачі вантажу відповідальним особам вантажоотримувача) згідно етапів розрахунку викладених сторонами у Заявці до цього Договору.

Згідно із Заявкою № 09-05 від 29.05.2018 вартість послуг складає 115005,00 грн.

На підставі Заявки № 09-05 від 29.05.2018 та на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги автотранспортними засобами ДАФ НОМЕР_3 / НОМЕР_2 по маршруту: м. Рубіжне, м. Харків (Україна) - м. Костанай (Казахстан), що підтверджується ТТН № 670856 та ТТН № 670857, з відміткою одержувача вантажу.

Окрім того, в підтвердження виконання позивачем транспортно-експедиційних послуг, між позивачем та відповідачем 05.07.2018 був підписаний Акт здачі-приймання транспортно-експедиторських послуг, згідно якого Експедитор/Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання вказаних у Акті робіт не має. Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг по даному Акту складає 115005,00 грн., без ПДВ.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач лише частково розрахувався за надані транспортно-експедиційні послуги, а саме на суму 105752,00 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9253,00 грн. В підтвердження цієї обставини, позивачем надано виписку по рахунку та оборотно-сальдову відомість.

З метою вирішення спору в досудовому порядку, 27.12.2019 позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 24/12/19 від 24.12.2019), яка повернулась без вручення адресатові.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованість за надані послуги погашена не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016 року у загальному розмірі 10580,05 грн., з яких: 9253,00 грн. - основна сума заборгованості за договором, 453,00 грн. - 3% річних, 874, 05 грн. - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ст. 729 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016 та на підставі Заявки відповідача № 09-05 від 29.05.2018, позивачем надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 115005,00 грн., що підтверджується : ТТН № 670856, ТТН № 670857, актом здачі-приймання транспортно-експедиторських послуг від 05.07.2018.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за надані послуги розрахувався частково та сплатив лише суму у розмірі 105752,00 грн. Заборгованість у розмірі 9253,00 грн. залишилась відповідачем не погашеною.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 9253,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9253,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 453,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 874,05 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 453,00 грн. за період 05.07.2018-20.02.2020 та інфляційні втрати у розмірі 874,05 грн. за період липень 2018 - лютий 2020.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.07.2018 по 20.02.2020, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. За підрахунками суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 453, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 863,86 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 10,19 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016 у загальному розмірі 10569,86 грн., з яких: 9253,00 грн. сума основної заборгованості за Договором, 453,00 грн. 3% річних та 863,86 грн. інфляційні втрати. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 10,19 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2099,98 грн. Решта витрат зі сплати судового збору у розмірі 2,02 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кармелюк Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЕЛІТТРАНССЕРВІС" (02090, м. Київ, вул. Двінська, буд. 19, кв. 199, код ЄДРПОУ 38408899) заборгованість за договором передачі доручення № 31/10-4 транспортного експедирування від 30.09.2016 у загальному розмірі 10569,86 грн., з яких: 9253,00 грн. сума основної заборгованості за Договором, 453,00 грн. 3% річних, 863,86 грн. інфляційні втрати; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2099,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 10,19 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЕЛІТТРАНССЕРВІС" (02090, м. Київ, вул. Двінська, буд. 19, кв. 199, код ЄДРПОУ 38408899).

Відповідач: Фізичної особи-підприємця Кармелюк Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "04" червня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/779/20