Рішення

від 03.06.2020 по справі 540/768/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/768/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 508000/2020/000044/2 від 17.03.2020 р. та картки відмови № UA 508040/2020/00095 від 17.03.2020 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508000/2020/000044/2 від 17.03.2020 р. та картки відмови № UA 508040/2020/00095.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2019 року між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та "Reinke Manufakturing Company, Inc" укладено контракт №PG-11/18/2019. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, продавець - фірма "Reinke Manufakturing Company, Inc" здійснила на адресу покупця - ТОВ "Українська продовольча корпорація" поставку товар- дощову зрошувальну машину загальною вартістю 196514 USA. З метою декларування вказаного товару подана митна декларація UA508040/2020/002320 від 17.03.2020 року, в якій позивачем була заявлена митна вартість товару у сумі 5212514,20 грн. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте митним органом прийнято рішення, яким скориговано митну вартість за резервним методом. Позивач вважає протиправними спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що жодного повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів від митного органу не надходило. Позивач вважає, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволені позову виходячи з наступних обставин. 17.03.2020 року ТОВ "Українська продовольча корпорація" до Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA508040/2020/002320 для здійснення митного оформлення товару кругова зрошувальна система у розібраному стані, довжина 711,1 м., рік виробництва 2020 р., серійний номер 0120-76485-2085/2065 та кругова зрошувальна система у розібраному стані, довжина 571,5 м., рік виробництва 2020 р., серійний номер 0120-76492-2085/2065. Товар ввезено на умовах поставки CIР-Одеса, на виконання умов контракту від 18.11.2019 року №РG-11/18/2019.

За результатами оцінки ризику спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів.

Відповідач зазначає, що правилами Ікотермс на умовах поставки СІР розмежовуються витрати щодо фрахту товару та інші витрати, пов`язані з товаром та витрати по його страхуванню, які мають бути підтверджені відповідним страховим полісом. Зазначає, що відповідно до п.3 Контракту, умови поставки визначаються в додатках, в п.1 Додатку №1 зазначено, що загальна ціна товару з доставкою складає 196514,00 доларів США, а у п.2.7 Додатку №1 вказано що ризики, пов`язані з перевезенням товару страхують і гарантуються продавцем. Тобто вартість товару включає в себе лише вартість перевезення. А страхування здійснюється продавцем окремо та має надати покупцю страховий поліс. Проте, наданий при митному оформленні Страховий поліс не містить перекладу на українську мову, у зв`язку з чим, його не можливо ідентифікувати з даним контрактом та у наданих документах відсутня інформація щодо додавання до ціни товару витрат пов`язаних із страхуванням товару згідно із зазначеним страховим полісом.

Окрім того, наданий до митного оформлення інвойс не містить посилання на контракт, на підставі якого його видано.

Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Однак, перевіркою наданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості, додатково надана копія митної декларації країни відправлення не має перекладу, що унеможливлює співставлення інформації в ній та в документах, поданих до митного оформлення.

З урахуванням вищезазначеного відповідач стверджує, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою від 25.03.2020 р. позовна заява залишена без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

01.04.2020 позивач недоліки позовної заяви усунув, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 03.04.2020 р. відкрите спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 24.04.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання Чорноморської митниці Держмитслужби про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

18.11.2019 року між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та фірмою "Reinke Manufakturing Company, Inc" укладено контракт № PG-11/18/2019 (далі-Контракт) на поставку " нові зрошувальні машини", які, згідно Додатку №1 до контракту, постачаються на умовах СIР пункт призначення Україна, порт Одеса, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов вказаного контракту, додатку №1, інвойсу від 13.01.2020 №190826А/3, пакувального листа від 13.01.2020 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, митним брокером ФОП ОСОБА_1 17.03.2020 р. було подано митну декларацію №UA508040/2020/002320, відповідно до якої митна вартість товару, визначена позивачем за ціною контракту 196514,00 доларів США (5212514,20 грн.).

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами у справі, разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист від 13.01.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 13.01.2020 №190826А/3, коносамент від 04.02.2020 р. №Н064149, автотранспортні накладні від 13.03.2020р №0000610, №0000611, №0000612, сертифікат про походження товару від 05.02.2020, декларація проходження товару від 13.01.2020, банківські платіжні документи від 20.12.2019, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №93 від 17.12.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) № РG 11/18/2019 від 18.11.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 18.11.2019р.

Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати додаткові документи.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: лист з даними відвантаження 47079518700 від 05.02.2020 р., страховий поліс ZOC-91N00459-19-ND від 04.02.2020 р., лист від виробника від 17.03.2020 р.

17.03.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508000/2020/000044/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товару відкоригована у бік збільшення на загальну суму 382733,82 дол. США ;

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: : пакувальний лист від 13.01.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 13.01.2020 №190826А/3, коносамент від 04.02.2020 р. №Н064149, автотранспортні накладні від 13.03.2020р №0000610, №0000611, №0000612, сертифікат про походження товару від 05.02.2020, декларація проходження товару від 13.01.2020, банківські платіжні документи від 20.12.2019, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №93 від 17.12.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) № РG 11/18/2019 від 18.11.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 18.11.2019р.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави.

"… У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо додавання до ціни товару витрат пов`язаних із страхуванням товару, що підтверджується додатковою угодою №1 від 18.11.2019, де зазначена ціна лише з доставкою до пору Одеса.

Відповідно до положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості товару (під дійсною вартістю слід розуміти ціну , за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції).

Та зважаючи на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом По товару можливе заниження митної вартості було здійснено порівняння митної вартості товару із рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) банківські платіжні документи…".

Так, щодо тверджень митного органу про неподання декларантом доказів в підтвердження того, що до складу ціни товару входять витрати пов`язані із страхуванням товару, суд зазначає наступне.

Згідно п.3 додатку №1 до контракту передбачено, що у відповідно до вимог Інкотермс 2010 сторони обирають умови поставки СІР пункт призначення Україна, порт Одеса.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. За умовами терміна CІР на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Згідно з пунктом 6 статті А.3 Інкотермс за умовами поставки CIP продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що обов`язок щодо оплати фрахту та страхування вантажу, який поставляється на умовах СІР (Incoterms 2010) лежить на продавцеві/постачальнику товару.

За таких обставин доводи відповідача у цій частині є безпідставними, оскільки страхування товару який постачається на умовах СІР проводиться продавцем за власний рахунок.

Окрім того, у відзиві відповідач посилається на відсутність в інвойсі посилання на контракт, на виконання якого він виданий, суд звертає увагу, що пунктом 1. контракту №PG-11/18/2019 передбачено, що продавець продає, а покупець купує на умовах контракту нові зрошувальні машини виробництва компанії Рейнке Мануфактуринг згідно додатків до контракту, які є невід`ємною частиною контракту. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку-фактури №190826А/3 від 13.01.2020р., що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, додаток №1 до контракту від 18.11.2019 року, який містить відповідне посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.

З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури №190826А/3 від 13.01.2020р року може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "Українська продовольча корпорація" не повних відомостей про митну вартість.

Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом на підставі наступної митної декларації: №UA500030/2020/202572 товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні виробники, не відповідає рік виробництва товару, також різняться умови поставки CIР (постачання товару позивача) та CRT (постачання товару за зазначеною декларацією).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № PG-11/18/2019 від 18.11.2019 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000044/2 від 17.03.2020 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA508040/2020/00095, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає витрати на професійну допомогу адвокатів становить - 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Судом встановлено, що детальний розрахунок витрат на правничу допомогу надіслано поштою та отримано відповідачем 14.05.2020 р., що підтверджується поштовою квитанцією про відправку кореспонденції, описом вкладення та скріншотом інтернет сторінки Укрпошти "трекінг" .

Відтак судом встановлено, що відповідач ще 14.05.2020р. був обізнаний про надіслання до суду позивачем детального розрахунку вартості витрат на правничу допомогу та мав можливість подати свої заперечення щодо співмірності таких витрат.

Однак, відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у відзиві нічого не вказував щодо не співмірності заявлених для відшкодування витрат.

Судом встановлено, що 12.03.2020 р. між ТОВ Українська продовольча корпорація та Адвокатським об`єднанням Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та партнери укладений договір про надання правової допомоги предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та умовах, передбачених договором.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав акт виконаних робіт (наданих послуг) №41 від 30.04.2020 р. за договором від 12.03.2020р. на суму 20000,00 грн. та банківську виписку про сплату коштів.

Згідно наданого представником позивача детального розрахунку вартості професійних адвокатських послуг з договором від 12.03.2020 р. розрахунок здійснено із вартості 1 година - 500 грн., загальна вартість 20000,00 грн., а саме:

1. Аналіз матеріалів наданих Клієнтом та судової практики щодо судових рішень із подібних спорів:

- аналіз контракту позивача, додатків до контракту, листів між сторонами, документів про походження товару та вартості товару, документів щодо перевезення товару, аналіз правильності визначення позивачем митної вартості товару, аналіз митних декларацій, картки відмови митниці, листування з митницею, вимог митниці, рішення про коригування митної вартості митниці та інших документів у сукупності, проведення відповідних консультацій з профільними спеціалістами щодо правильності дій митниці - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 2500 грн;

- аналіз адвокатом актуальної судової практики, щодо рішень судів у подібних правовідносинах, які виникли між Клієнтом та митницею, аналіз думки суду щодо тих чи інших обставин у таких справах - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 2500 грн.

2. Підготовка позову:

- визначення правової позиції по справі, виходячи з аналізу матеріалів наданих Клієнтом, судової практики, аналізу нормативно-правових актів України: визначення підстав позову та предмету позову; визначення доказів, якими буде обґрунтовано позов; вираховування розміру судового збору по справі; підготовка позову, шляхом складення до купи всіх складових позову та викладення в електронному вигляді - Витрачено адвокатом 10 годин - вартість дорівнює 5000 грн.

2.2 Оформлення позову та подача до суду: перевірка та складення всіх додатків до позову, в тому числі перевірка квитанції про сплату судового збору; подача позову до суду; контроль призначення справи до розгляду; усунення недоліків під час залишення позову без руху. Витрачено адвокатом 4 годин - вартість 2000 грн.;

3. Супровід справи в суді у разі розгляду справи судом у письмовому провадженні: 3.1 підготовка відповіді на відзив, надіслання вказаних доказів відповідачу поштою, подача в суд (6 годин - вартість 3000 грн); 3.2 підготовка детального розрахунку щодо розподілу судових витрат та подача до суду (2 години - вартість 1000 грн); 3.3 підготовка у разі отримання негативного рішення апеляційної скарги або у разі отримання позитивного рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу відповідача (буде витрачено адвокатом близько 8 годин - вартість 4000 грн.).

Суд не приймає до уваги витрати зазначені у п.3.3 детального розрахунку у сумі 4000 грн., оскільки вони є передчасними та на момент розгляду справи фактично не понесені позивачем.

За таких обставин відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508000/2020/000044/2 від 17.03.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508040/2020/00095 від 17.03.2020 року.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" (код ЄДРПОУ 38822685, 73003, м.Херсон, вул.Канатна,21/Гетьмана Сагайдачного 41) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122,162, 163,164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Г.М. Морська

кат. 108020200