Постанова

від 03.06.2020 по справі 260/697/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/697/19 пров. № 857/12862/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Ніколіна В.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Гебешем С.А.; складене у повному обсязі 21.10.2019) в адміністративній справі № 260/697/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області) і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2410-50-У від 06.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він дійсно був зареєстрований як приватний підприємець, проте з 2004 року підприємницьку діяльність не здійснює, оскільки є Ужгородським єпископом. Крім того, зазначив, що оскаржувану вимогу не отримував, а про існування такої дізнався з матеріалів виконавчого провадження, а відтак відповідач вказану вимогу на адресу позивача не направляв, тому така є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та винесене з невірним застосуванням норм матеріального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковий орган своєчасно не повідомив про необхідність сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до нарахування величезної суми боргу та вимога ДФС складена з грубим порушенням вимог нормативно-правових актів. Крім того зазначає, що підприємницькою діяльністю фактично з початку реєстрації він не займався.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець (далі - ФОП) і на дату формування вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість з єдиного внеску станом на 07.11.2018 у ОСОБА_1 становила 15 819,54 грн, що є нарахуванням за 2017 та три квартали 2018 року; на підставі цих даних ГУ ДФС у Закарпатській області відповідно до вимог чинного законодавства сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-2410-50-У, яку надіслано на юридичну адресу ОСОБА_1 Тому контролюючий орган правомірно сформував оскаржувану податкову вимогу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

За приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Абзацом сьомим частини першої статті 5 № 2464-VI передбачено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством пе-ревірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) з дати державної реєстрації 08.10.2004.

Рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 прийнято 05.09.2019.

Суд вважає безпідставними покликання позивача на те, що його підприємницька діяльність була припинена ще в 2004 році і з того часу він жодного дня її не здійснював, з огляду на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, не здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та не отримання прибутку не свідчить про її припинення.

Позивач не надав до суду жодних доказів, що б свідчили про припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця в 2004 році.

ГУ ДФС у Закарпатській області 06.11.2018 сформовано вимогу № Ф-2410-50-У зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач за період 2017 - 2018 років був зареєстрований як ФОП, а тому зобов`язаний був сплачувати єдиного внеску. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 15 819 грн 54 коп.

Оскаржувана вимога сформована відповідно до вимог Закону на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного внеску свідчить про порушення ним вимог законодавства.

Суд звернув увагу на те, що чинним законодавством не визначено обов`язку відповідача завчасно повідомляти платників про наявність боргу інакше, як шляхом надіслання вимоги про сплату боргу, отже протиправність у діях відповідача відсутня.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон).

Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону, яка визначає базу нарахування єдиного внеску, єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначає стаття 9 Закону.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція).

Пунктами 2 - 4 розділу VI Інструкції визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Як встановлено судом, у період, за який відповідачем було сформовано спірну вимогу (І - IV квартали 2017 року та І - ІІІ квартали 2018 року), позивач мав статус ФОП, перебував на податковому обліку, про що уже було вказано вище (був знятий з обліку лише 05 вересня 2019 року, у зв`язку з державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності ФОП за власним рішенням) і відповідно до зазначених вище норм у вказаний період був платником єдиного внеску та зобов`язаний був сплачувати такий внесок незалежно від того, чи здійснював він фактично підприємницьку діяльність та чи отримував він внаслідок такої діяльності доходи.

Проте, всупереч цим нормам він не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску: за І - IV квартали 2017 року - по 2112,00 грн та за І - ІІІ квартали 2018 року - по 2457,18 грн, внаслідок чого у нього станом на 31.10.2018 утворилася недоїмка зі сплати цього внеску в сумі 15 819,54 грн; доказів сплати єдиного внеску за вказаний період позивач не надав.

Вказане стало підставою для формування податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Вимога правомірно була сформована на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає вимогам Інструкції.

Щодо доводів скаржника про неотримання ним вимоги про сплату боргу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до розділу VІ (Порядок стягнення заборгованості з платників) Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера У (узгоджена вимога).

В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Закарпатській області 06.11.2018 за № Ф-2410-50 виставлено вимогу, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн, і вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу відповідача 16.11.2018 із відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 95).

Після цього ГУ ДФС у Закарпатській області винесена вже узгоджена вимога про сплату боргу № Ф-2410-50-У від 06.11.2018, яка була надіслана до органу державної виконавчої служби.

Наведене спростовує доводи апелянта, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу. Разом з тим це не спростовує обґрунтованість вимоги про сплату боргу в частині встановлення податкових зобов`язань позивача зі сплати єдиного внеску. Така обставина не може слугувати для скасування вимоги та звільнення позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, адже за приписами статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.

Відтак, оскаржувана вимога прийнята податковим органом за наявності для цього підстав, у межах своїх повноважень та у законний спосіб, тому підстави для визнання цієї вимоги протиправною та її скасування відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та розглянув справу відповідно до заявлених позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 260/697/19 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Постанова складена у повному обсязі 04 червня 2020 року.