Рішення

від 29.05.2020 по справі 456/1344/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1344/20

Провадження № 2/456/838/2020

РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Любинцівська сільська рада Стрийського району Львівської області про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 просить: визнати за ним права та обов`язки забудовника житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який був забудовником житлового будинку по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 не розпорядився своїми правами, а тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями першої черги, окрім нього (сина спадкодавця), є його мати (дружина померлого) та рідний брат ОСОБА_3 (син спадкодавця) - відповідачі по справі, проте останні на спадкове майно не претендують. Відтак він як спадкоємець першої черги прийняв спадщину, що відкрилася, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , що позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому він змушений звернутись до суду з позовом про визнання прав та обов`язків забудовника спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який за життя отримав земельну ділянку для будівництва житлового будинку відповідно до рішення Любинцівської сільської ради та дозвіл на його будівництво.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали клопотання, в яких просять розглянути дану справу за їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Представник третьої особи - Любинцівської сільської ради Мачалаба В.М. подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_3 помер ОСОБА_4 , про що 12.06.2019 складено відповідний актовий запис № 7 та виконавчим комітетом Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 8/.

Спадщина відкрилася в цей же день відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що згідно з рішенням ХІІ сесії сьомого демократичного скликання Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27.07.2017 ОСОБА_4 затверджено детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,2400 га в с. Хромогорб між сусідами: з одного боку землі сільської ради (вулиця), з другого боку ОСОБА_5 /а.с. 10/

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606227042017 вищевказаній земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд присвоєно кадастровий номер 4625384400:02:002:0019 та проведено державну реєстрацію земельної ділянки /а.с. 11/.

Судом встановлено, що приватизованій земельній ділянці, належній ОСОБА_4 , кадастровий номер 4625384400:02:002:0019, площею 0,24 га, на якій розміщений об`єкт незавершеного будівництва, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 /а.с. 17/.

Відповідно до технічного паспорта від 09.08.2019 та висновку про вартість майна індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 незавершений будівництвом - 41% готовності, ринкова вартість станом на 04.10.2019 становить 397900 грн. /а.с. 12-14/

Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає в особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, право власності на новостворене нерухоме майно виникає лише після прийняття його в експлуатацію та реєстрації права власності на це майно. До цього моменту нерухомого майна юридично не існує, а згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України забудовник вважається лише власником матеріалів та обладнання, які були використані в процесі такого будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року в справі № 6-168цс12 зроблено висновок про те, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, право ОСОБА_4 на проведення індивідуального будівництва на земельній ділянці площею 0,2400 га по АДРЕСА_1 ввійшло до складу спадщини останнього разом з іншим майном померлого.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується матеріалами спадкової справи № 716/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.07.1992, що позивач ОСОБА_3 є сином спадкодавця ОСОБА_4 . Відтак ОСОБА_3 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування за законом. Також, дослідженими матеріалами справи встановлено, що іншими спадкоємцями вказаної черги є відповідно інший син та дружина спадкодавця - відповідачі по справі /а.с. 9/.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

З матеріалів спадкової справи № 716/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дружина та син спадкодавця відповідно) відмовляються від належних їм часток у спадковому майні на користь іншого спадкоємця першої черги за законом позивача ОСОБА_3 .

Також встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину на іншу частину спадкового майна, а саме: земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

За вищевказаних обставин відповідно до статей 1268, 1270 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв син спадкодавця - позивач у справі, оскільки протягом встановленого законодавством строку звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Разом з тим, з листа зав. Стрийської державної нотаріальної контори № 220/02-14 від 21.02.2020 встановлено, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на інше спадкове майно, яке складається з незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього /а.с. 15/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набув або володів спірним новоствореним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивач оформити право на спірний житловий будинок (права та обов`язки забудовника) в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

15.05.2020 позивач ОСОБА_3 подав суду заяву про повернення сплаченої позивачем суми судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, поданий ОСОБА_3 позов містить вимогу немайнового характеру, за подання якого встановлюється судовий збір у розмірі 840,80 грн. Проте позивачем долучено квитанцію № ПН1014968 від 23.03.2020, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3979,00 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, що становить 3138,20 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Оскільки при поданні позовної заяви позивачем ОСОБА_3 сплачено судовий збір у сумі 3979,00 гривень згідно з квитанцію № ПН1014968 від 23.03.2020, що перевищує встановлений законом розмір за подання до суду позову немайнового характеру на 3138,20 грн., а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір судовий збір, внесений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, слід повернути останньому.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 14.10.2008; РНОКПП НОМЕР_4 ) права та обов`язки забудовника житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області (ЄДРПОУ 37969195, р/р НОМЕР_5 , МФО 899998, отримувач коштів - Стрийське УК /м. Стрий/ 22030101) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 14.10.2008; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у сумі 3138,20 грн. (три тисячі сто тридцять вісім грн. 20 коп.) згідно з квитанцію № ПН1014968 від 23.03.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.05.2020.

Суддя Л.В.Гула