Постанова

від 02.06.2020 по справі 572/1216/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року

м. Рівне

Справа № 572/1216/19

Провадження № 22-ц/4815/740/20

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Березень Ю.В.

Час, дата і місце постановлення ухвали суду першої інстанції

(вступної та резолютивної частин):

12 год. 00 хв. 04 лютого 2020 року в м. Сарни

Рівненської області

Повний текст ухвали складено: 06 лютого 2020 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації; Люхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області; Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;

за участі: учасники справи та їхні представник не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації; Люхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області; Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області; про встановлення факту постійного проживання без реєстрації,

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання без реєстрації. Мотивуючи потребу у встановленні факту, зазначав, що від народження проживає в с. Люхча Сарненського району Рівненської області (далі - с. Люхча). Був зареєстрований в будинку своїх батьків по АДРЕСА_1 ) цього населеного пункту. Після закінчення 10 класу Люхчанської середньої школи в 1981 році вступив до Ленінградського ордена Жовтневої революції Вищого інженерно-морського училища імені адмірала С.С. Макарова. Хоча заявник і був прописаний у гуртожитку навчального закладу, проте постійно проживав у с. Люхча. Згодом по закінченню навчання ОСОБА_1 повернувся додому, де і прописався, а відбувши відпустку, був прийнятий на роботу четвертим механіком теплоходу "Кандалакшалєс" в Північне ордена Леніна морське пароплавство. Режим роботи був характерним для членів екіпажу морських суден. Тобто заявник, перебуваючи в плаванні, час від часу, на кілька тижнів або місяців повертався в с. Люхча. 22 березня 1991 року ОСОБА_1 одружився, а 15 квітня 1991 року звільнився із Північного ордена Леніна морського пароплавства. Незабаром, 20 серпня 1991 року, влаштувався на роботу в Сарненський комбінат "Будіндустрія", де пропрацював до 02 січня 2001 року. При цьому 05 травня 1994 року Рівненською обласною державною адміністрацією заявнику було видане посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи третьої категорії серії НОМЕР_1 . Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 22 лютого 2019 року, ОСОБА_1 був встановлений діагноз "Са гортані серединної локалізації рТ2NOМО кл.гр.ІІ" у зв`язку із виявленим онкологічним захворюванням. За цим висновком, виявлена хвороба пов`язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Через це йому встановлено третю ІІІ групу інвалідності. Після виявлення та остаточного підтвердження захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, заявнику необхідно було виготовити посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1, для чого він мав надати Управлінню праці та соціального захисту населення Сарненської районної Державної адміністрації (далі - УПСЗН Сарненської РДА) довідку з Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Люхчанська сільрада) про підтвердження періодів проживання в даному населеному пункті. Проте, зважаючи на те, що при заміні паспорта Української Радянської Соціалістичної Республіки на паспорт громадянина України у новому паспорті був проставлений штамп реєстрації постійного місця проживання в с. Люхча з 21 травня 1991 року , довідка про підтвердження періодів проживання була надана саме з цієї дати. Таким чином, підтвердити факт реєстрації та постійного місця проживання в с. Люхча в період з 26 квітня 1986 року по 20 травня 1991 року заявник не в змозі, оскільки штамп про місце реєстрації був в паспорті, який знищено, що й стало підставою звернення до суду. Стверджував, що встановлення такого факту спрямоване на підтвердження неоспореного права на статус потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а тому заявлена вимога має вирішуватися в порядку окремого провадження, адже спір про право відсутній.

З наведених мотивів просив встановити факт його постійного проживання в с. Люхча без реєстрації місця проживання в період з 26 квітня 1986 року по 20 травня 1991 року.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2019 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання.

Без виходу до нарадчої кімнати суд першої інстанції 29 травня 2019 року залучив до участі в справі Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - УПФУ).

У поданому запереченні на заяву про встановлення факту постійного проживання без реєстрації УПФУ просило визнати Акт, складений 21 січня 2019 року посадовими особами Люхчанської сільської ради, незаконним та відмовити в задоволенні заяви за безпідставністю та необґрунтованістю. Стверджувало, що встановлення бажаного факту надасть ОСОБА_1 право на звернення до УПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, в зв`язку з чим заявником порушується спір про право, який відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України підсудний Рівненському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Сарненського районного суду від 04 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання без місця реєстрації залишено без розгляду.

Постановляючи судове рішення, суд попередньої інстанції виходив із того, що з огляду на обставини справи виник спір про право ОСОБА_1 на пільги, передбачені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки таке право не визнається заінтересованими особами. При цьому, врахувавши положення ст. 77 ЦПК України, не взяв до уваги показання свідків та акт комісії Люхчанської сільської ради від 21 січня 2019 року.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2020 року доповнено резолютивну частину ухвали суду від 04 лютого 2020 року абзацом такого змісту: "Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду у випадку відмови заінтересованих осіб у реалізації його прав".

На ухвалу суду про залишення заяви без розгляду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликався на незаконність і необґрунтованість судового рішення, які полягали у невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи та порушенні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що встановлення бажаного факту йому необхідне для отримання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Так, маючи на меті отримання цього посвідчення, заявник звернувся до УПСЗН Сарненської РДА, яке затребувало від нього довідку з Люхчанської сільської ради про підтвердження періодів проживання в даному населеному пункті. 01 квітня 2019 року сільською радою було видано довідку, згідно з якою ОСОБА_1 був зареєстрований в с. Люхча в періоди із 14 жовтня 1964 року по 28 серпня 1981 року та з 21 травня 1991 року по теперішній час. Зважаючи на те, що підтвердити факт постійного проживання в с. Люхча в період з 26 квітня 1986 року по 20 травня 1991 року у позасудовому порядку заявник не мав змоги, то звернувся з відповідною заявою до суду. Тому, на переконання особи, що подала апеляційну скаргу, висновки суду щодо виниклого спору про право не ґрунтується на матеріалах справи. На думку ОСОБА_1 , хоча УПСЗН Сарненської РДА та УПФУ й заперечували проти задоволення заявленого факту з тих підстав, що заявником не надано доказів на підтвердження проживання у зазначений період у вказаному населеному пункті, але останні не надали доказів і не вказали про можливий спір. Під час розгляду заяви порушувалось питання щодо можливого призначення пенсії, проте заперечуючи це, заявник надав суду докази того, що така пенсія вже була призначена. Не погоджувався й з запереченнями заінтересованих осіб проти задоволення заяви з підстав виникнення у ОСОБА_1 права на пільги і компенсації, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На його думку, спору про право в розумінні ст. 294 ЦПК України немає, адже заявлена вимога направлена на підтвердження вже набутого статусу потерпілого, оскільки такий статус отримано. Посвідчення потерпілого не вилучалося і на теперішній час відсутні будь-які судові спори щодо цього статусу. Встановлення факту пов`язував із виявленням тяжкого онкологічного захворювання.

З викладених міркувань просив скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року та прийняти нове судове рішення - про задоволення заяви, встановивши факт постійного проживання ОСОБА_1 в с. Люхча без реєстрації місця проживання в період з 26 квітня 1986 року по 20 травня 1991 року.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу заінтересовані особи не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, яке видано 05 травня 1994 року Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с. 24).

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 був встановлений діагноз "Са гортані серединної локалізації рТ2NOМО кл.гр.ІІ", яке пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с. 26).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із ЧАЕС встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (а.с. 28).

Причиною звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання без місця реєстрації, як зазначає ОСОБА_1 , стало те, що після підтвердження захворювання, пов`язаного із Чорнобильською катастрофою, йому необхідно було виготовити посвідчення потерпілого 1 категорії, для чого він мав надати УПСЗН Сарненської РДА довідку від Люхчанської сільської ради про підтвердження періодів проживання в даному населеному пункті.

Відповідно до довідки №1628 від 01 квітня 2019 року, виданої Люхчанською сільською радою, заявник проживав в с. Люхча з 14 жовтня 1964 року по 28 серпня 1981 року, а з 21 травня 1991 року по теперішній час зареєстрований та проживає постійно (а.с. 9).

З довідки №1635 від 02 квітня 2019 року, виданої сільською радою видно, що ОСОБА_1 перебував на навчанні з 28 серпня 1981 року по 23 липня 1986 року (а.с. 10).

Заявником фактично визнається те, що УПСЗН Сарненської РДА та УПФУ заперечують встановлення факту, оскільки існує спір про право. Зокрема, УПФУ попри посилання на недоведеність ОСОБА_1 бажаного факту стверджувало, що його встановлення надасть заявнику право на звернення вимогою про призначення пенсії на пільгових умовах. З цим заінтересована особа було не згодна, адже заявник порушував спір про право, яке відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 КАС України підлягало розгляду адміністративним судом.

Згідно із додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 с. Люхча входить до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме є зоною гарантованого добровільного відселення.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у ст. 315 ЦПК України не є вичерпним.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Між тим, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

Так, встановлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551.

Рішення про відмову у видачі посвідчення, яке заявник вважає безпідставним, він також може оскаржити до адміністративного суду, до повноважень якого належить, в т.ч. перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй документів, як доказів на підтвердження факту проживання без реєстрації.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18).

Доводи апеляційної скарги про відсутність спору про право спростовується самими мотивами звернення до суду, а також запереченнями заінтересованих сторін, через що колегією суддів відхиляються, адже законодавством чітко визначено порядок вирішення цього питання та передбачено право особи на оскарження у судовому порядку рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Між тим, залишаючи заяву без розгляду, судом першої інстанції не враховано, що у разі підвідомчості спору за правилами адміністративного судочинства провадження у цивільній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Отже, спонуканням для скасування судового рішення повністю з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України, є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року скасувати.

Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації; Люхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області; Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області; про встановлення факту постійного проживання без реєстрації.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.В. Бондаренко