Постанова

від 25.05.2020 по справі 755/862/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/862/20 Головуючий в суді І інстанції - Мельниченко Л.А.

Провадження № 33/824/1594/2020 Доповідач - Габрієль В.О.

Категорія: ч.1 ст.163-1 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справГабрієля В.О., із участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Брателя О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка займає посаду бухгалтера ТОВ ЛЕ-РО , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 гривень 40 копійок.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, при проведенні документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ ЛЕ-РО , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що бухгалтер ОСОБА_1 вчинила порушення порядку ведення податкового обліку з порушенням п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.138.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 33284 гривень, занижено податок на додану вартість за лютий 2017 року на загальну суму 30645 гривень та завищено суму рядку 21 декларації з ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 6338 гривень, чим порушила вимоги ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження , у яких вона просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року, скасувати вказане рішення суду та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням закону та без урахування всіх обставин справи. Зокрема в постанові не зазначено, в чому саме виразилось протиправне відображення даних податкового обліку, не вказано на підставі яких саме доказів суд дійшов висновку про винуватість бухгалтера ТОВ ЛЕ-РО ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Визнаючи її винною судом першої інстанції було взято за основу лише протокол про адміністративне правопорушення від 02.12.2019 року та акт перевірки за №207/26-15-05-02-04/39023788 від 02.12.2019 року. Однак апелянт звертає увагу, що прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі складеного акту перевірки за №207/26-15-05-02-04/39023788 від 02.12.2019 року податкові повідомлення-рішення від: 26.12.2019 року №00005240502 в частині застосування штрафу у розмірі 38306 грн. 00 коп. за заниження податку на додану вартість за лютий 2017 року у сумі 30645 гривень; 26.12.2019 року №00005250502 в частині застосування штрафу у розмірі 41605 грн. 00 коп. за заниження податку на прибуток за 2017 рік у сумі 33284 гривень; 26.12.2019 року №00005260502 щодо визнання завищеної суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6338 грн. за лютий 2017 року, були оскаржені ТОВ ЛЕ-РО в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва 20.01.2020 року.

Оскільки складений Головним управлінням ДПС у м. Києві акт перевірки за №207/26-15-05-02-04/39023788 від 02.12.2019 року не породжує правових наслідків для платника податків, так як є результатом службової діяльності працівників податкового органу, то станом на дату прийняття 06.02.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постанови про притягнення її до відповідальності були відсутні узгоджені податкові зобов`язання. З огляду на вказані обставини, належні та допустимі докази її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про оскаржуване рішення дізналась лише 04.03.2020 року звернувшись до канцелярії Дніпровського районного суду м. Києва, в цей же день і отримала копію постанови.

Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката Брателя О.Г. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подала, однак забезпечила участь свого захисника Брателя О.Г.

Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги ч.ч.4, 6 ст.294 КУпАП щодо строків апеляційного перегляду та необов`язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка подала апеляційну скаргу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була присутня під час ухвалення оскаржуваного рішення. Оскаржувану постанову вона отримала лише 04.03.2020 року, що підтверджується її підписом на заяві 02.03.2020 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року.

Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані всі обставини справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною, обґрунтованою, вмотивованою і підлягає скасуванню.

Як вбачається з постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення №41 від 02.12.2019 року, складеного відносно бухгалтера ТОВ ЛЕ-РО ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП, ОСОБА_1 порушила порядок ведення податкового обліку з порушенням п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.138.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 33284 гривень, занижено податок на додану вартість за лютий 2017 року на загальну суму 30645 гривень та завищено суму рядку 21 декларації з ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 6338 гривень.

Однак, при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення, у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме конкретні дії чи бездіяльність, передбачених диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП були вчинені ОСОБА_1 та призвели до порушення ведення податкового обліку.

Проте суд першої інстанції, незважаючи на те, що таке обвинувачення є неконкретним, а отже позбавляє можливості особу ефективно захищатися від нього, а протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та наклав на неї стягнення.

При цьому висновок про вчинення правопорушення суддя районного суду формально обґрунтував матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та актом перевірки, але будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи документам не надав, фактичні обставини справи не з`ясував, а отже не виконав вимоги КУпАП та прийшов до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Отже, оскільки протокол про адміністративне правопорушення фактично не містить суті вчиненого адміністративного правопорушення викладеної у відповідності до диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому не є доказом в розумінні ст.251 КУпАП.

Крім того, результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛЕ-РО (код 39023788) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (код 41035532), викладені в акті № 207/26-15-05-02-04/39023788 від 02 грудня 2019 року, в частині порушення низки положень ПК України ТОВ ЛЕ-РО , що призвело до заниження за 2017 рік податку на прибуток на загальну суму 33284 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 30645 грн. та завищення суми невід`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6 338 грн. за лютий 2017 року, оскаржені до суду, що підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ ЛЕ-РО до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Остаточне рішення в справі на даний час не прийнято.

Відповідно до ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, положеннями п. 56.18 ст.56 ПК України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зважаючи на те, що процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень триває, тобто акт перевірки контролюючого органу № 207/26-15-05-02-04/39023788 від 02.12.2019 року в частині висновків, які стали підставою для збільшення сум грошового зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, в розумінні положень ст. 56 ПК України є неузгодженим, тому такий документ також не є доказом вини ОСОБА_1 в порушенні встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Викладене свідчить, що висновки судді районного суду в постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не ґрунтуються на доказах, в той же час належні та допустимі докази, які дійсно доводили вчинення цього правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, прийнятті рішення судом першої інстанції та перегляді цього рішення в апеляційному порядку, в справі відсутні.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не у повній мірі врахував усі обставини справи, що призвело до прийняття невмотивованого рішення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст.283, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 поновити строк на оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 6 лютого 2020 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 6 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду В.О. Габрієль