Рішення

від 03.06.2020 по справі 377/210/20

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/210/20

Провадження №2/377/141/20

03 червня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання - Ахутіної А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА - про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

УСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду до ТОВ Манівео швидка фінансова допомога про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 474059006 від 08.06.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 08.06.2018 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ним було укладено договір №474059006, відповідно до якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальникові кредит на суму 5830 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього договору. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п.1.4. Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.3. цього Договору. Згідно п.1.5. Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 240,90% річних. Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил та виконувати свої обов`язки, визначені правилами. Проте, позивач вказує на те, що текст правил, розміщений на Інтернет-сайті ТОВ Манівео швидка фінансова допомога , йому не надавався, працівники товариства при видачі кредитних коштів не ознайомили його з умовами кредитування та ризиками, відсутнє письмове підтвердження щодо ознайомлення позичальника з усіма умовами кредитного договору. Здійснюючи оформлення кредиту через мережу Інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу він не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті укладання кредитної угоди. При укладенні Кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками відповідача їх умови. Відповідно до Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Договору проценти за користування кредитом становлять 19,80% від суми кредиту або 1154,40 гривень. Тобто за користування кредитом в розмірі 5830,00 гривень за 30 днів позивач сплачує 1154,40 гривень. Разом з тим, п.3.3 кредитного договору передбачено, що порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати йому пеню в розмірі 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливою умовою та є всі підстави для визнання вказаного пункту недійсним. Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір №474059006 від 08.06.2018 року.

Ухвалою судді від 31 березня 2020 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами .

Відповідачу ТОВ Манівео швидка фінансова допомога було запропоновано протягом п,ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз,яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

12 травня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі, просили суд позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення. Зазначили, що ОСОБА_2 вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ Манівео швидка фінансова допомога , тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Фінансовою установою в договірні правовідносини на умовах, визначених Правилами. Посилалися на те, що сторони узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення таких Договорів, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач протягом тривалого періоду часу користувався послугами та кредитними грошовими коштами Фінансової установи, факт отримання грошових коштів не заперечує. На Сайті Фінансової установи є всі відповідні дозвільні документи та ліцензії від регулятора, що підтверджують факт здійснення діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства. Зазначають, що ОСОБА_2 є клієнтом ТОВ Манівео швидка фінансова допомога з 15.03.2018 року та уклав 4 договори кредитування з Фінансовою установою, та виконав усі його умови погодившись з усіма умовами в т.ч. відповідальністю за порушення зобов`язань по оплаті, сплативши відсотки за користування коштами, які були надані у кредит за такими договорами. Тобто позивач, маючи вже достатній досвід щодо укладення договорів та необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з Фінансовою установою самостійно визначив підходящу дату укладення Договору, а шляхом отримання від ТОВ Манівео швидка фінансова допомога коштів, які були надані у кредит та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами Договору, сам Договір містить в собі усі істотні умови, відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладені факти, повну цивільну дієздатність позивача, відповідність Кредитного Договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам позивача, позиція останнього щодо визнання деяких пунктів Договору недійсним та його розірвання є неаргументованою та невмотивованою.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на офіційному сайті ТОВ Манівео швидка фінансова допомога в мережі Інтернет розміщено Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю Манівео швидка фінансова допомога , які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.

08 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до ТОВ Манівео швидка фінансова допомога із заявкою на отримання кредиту, що, відповідно до умов Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ Манівео швидка фінансова допомога , є акцептом на укладення кредитного договору. 08 червня 2018 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ним було укладено договір №474059006, відповідно до якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальникові кредит на суму 5830 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього договору. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором ( а.с.9-10).

Відповідно до п.1.4. Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.3. цього Договору (а.с.9). Позичальник сплачує фінансовій установі проценти за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 240,90 % річних (п.1.5. Договору, а.с.9).

Відповідно до Графіку розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору, проценти за користування кредитом становлять 19,80 % від суми кредиту або 1154,40 гривень (а.с.10 зв.).

Відповідно до платіжного доручення б/н від 06.08. 2018 року, на картковий рахунок позивача ОСОБА_2 № 5168хххххххх3821 , згідно кредитного договору № 474059006 від 08.06.2018 року відповідачем ТОВ Манівео швидка фінансова допомога перераховано грошові кошти в розмірі 5830,00 гривень (а.с.70).

Згідно з роз`ясненнями, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України та іншим нормативно-правовим актам. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Також, відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Положення ч.2 ст.215 ЦК України щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України ). По своїй суті правочин це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.

Як встановлено в ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 11 Закону України Про захист прав споживачів встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 474059006 від 08.06.2018 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_2 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору №474059006 від 08.06.2018 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_2 про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 не вперше звернувся до відповідача ТОВ Манівео швидка фінансова допомога з метою отримання кредитних коштів. Так, 15 березня 2018 року між сторонами було укладено кредитний договір №712269443, відповідно до якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальникові кредит на суму 3500 гр. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього договору. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (а.с.60).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203,215,230 ЦК України та ст.ст. 11,18,19 Закону України Про захист прав споживачів .

Доводи позивача про те, що кредитний договір №474059006 від 08.06.2018 року було укладено з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів , так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, зокрема: про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язанніми споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержувати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, в пункті 4.7. кредитного договору № 474059006 від 08.06.2018 року, підписаного позивачем ОСОБА_2 , прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від фінансової установи до укладення договору, інформації, зазначеної в частині 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів . Інформація надана фінансовою установою з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (а.с.10).

Крім того, згідно п. 4.1. договору №474059006 від 08.06.2018 року, його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ Манівео швидка фінансова допомога . Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ Манівео швидка фінансова допомога перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки, звернувшись до ТОВ Манівео швидка фінансова допомога з заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, ОСОБА_2 засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

За тридцять днів користування кредитом, із застосуванням передбаченої договором відсоткової ставки, сукупний обсяг кредитування становив 6984,40 гривень, про що позичальнику було доведено до відома шляхом зазначення даної суми в графіку розрахунку.

Прогнозувати можливе порушення ОСОБА_2 умов договору та обраховувати обсяг кредитного зобов`язання, виходячи з більш тривалого періоду користування кредитними коштами, ніж визначено договором, у відповідача ТОВ Манівео швидка фінансова допомога не було підстав.

Також суд критично оцінює посилання позивача на недійсність договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст.18 Закону України Про захист прав споживачів у пункті 3.3. та 3.5. оскаржуваного Договору, оскільки вказаними пунктами встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Доводи позовної заяви про те, що умови кредитного договору №474059006 від 08.06.2018 року є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів становить більше 50%, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, місячна відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 19,80% та була йому відома в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.

Законом України Про захист прав споживачів передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався. Лист-вимога про розірвання кредитного договору була направлена на адресу відповідача ТОВ Манівео швидка фінансова допомога від 19.09.2019 року (а.с.34-35).

Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору № 474059006 від 08.06.2018 року існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Посилання позивача на те, що договір містить умову про подвійну відповідальність за невиконання зобов`язання, що суперечить ст.61 Конституції України, судом оцінюються критично та не приймаються до уваги з огляду на наступне. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За нормами ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Пункт п.1.4 кредитного договору №474059006 від 08.06.2018 року містить відомості про нарахування процентів за користування позикою, що не є відповідальністю за невиконання умов договору, а є платою за кредит, та п.3.5 договору містить відомості про цивільно-правову відповідальність позичальника при порушенні виконання зобов`язання, не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Манівео швидка фінансова допомога про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про електронну комерцію , роз`ясненнями, що викладені в пунктах 2,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78,81, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА - про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА , юридична адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 38569246.

Суддя Т. О. Малишенко