Рішення

від 01.06.2020 по справі 915/305/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 915/305/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ"

(54025, м.Миколаїв, пров.Парусний, буд.1 кв.36; ідент.код 20863648),

до відповідача: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) ,

про : визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №10813 від 30.12.2014, укладеною в редакції позивача,-

в с т а н о в и в:

16.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі, який зареєстровано у Книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 30.12.2014 за №10813, укладеною в редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між ним, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.12.2014 за №10813, строком дії 3 роки до 21.08.2017, земельної ділянки загальною площею 6 кв.м, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску, поблизу житлового будинку №60 по вул.Космонавтів (Ленінський (Інгульський) район) (кадастровий номер 4810136900:01:084:0009). Договором про зміни до спірного договору №16-19 від 21.02.2019 термін оренди земельної ділянки продовжено на 1 (один) рік до 19.10.2019.

Позивач вказує, що 09.09.2019 він подав до відповідача через Центр надання адмінпослуг заяву №000617 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, однак відповіді щодо результатів розгляду його звернення ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана.

Позивач стверджує, що оскільки він повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору; належно виконував та виконує умови договору, а відповідач не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про наявність заперечень у його поновленні, то договір, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім цього, позивач вказує, що з метою реалізації положень ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" ним 13.03.2020 надано відповідачу лист за вхідним №2811/18 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди від 30.12.2014 за №10813 з уповноваженою особою відповідача, додавши до цього звернення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, однак, відповіді на звернення до цього часу позивач також не отримав.

Ухвалою суду від 16.03.2020 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2020.

Відповідача у відзиві за вхід.№3877/20 від 27.03.2020, заперечує проти задоволення позову та вказує, що застосування ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" можливе лише за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом па укладення договору на новий строк; до листа-повідомлепня орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, тобто, за твердженням відповідача, в будь-яких випадках необхідною умовою для поновлення договору на новий строк є здійснення орендарем повідомлення в установлені строки про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк

Відповідач стверджує, що в будь-яких випадках необхідною умовою для поновлення договору на новий строк є здійснення орендарем повідомлення в установленні строки про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк з додаванням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, однак позивачем до позовної заяви не додано опису дозвільної справи, з якого можна було б встановити, які саме документи були додані до заяви №000617 від 09.09.2019 та чи було додано до такої заяви проект додаткової угоди, як того вимагає ст.33 Закону України Про оренду землі .

Ухвалою суду від 16.04.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судовий розгляд справи без визначення дати судового засідання. Ухвалено провести розгляд справи поза межами встановленого ч.2 ст.195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Ухвалою суду від 15.05.2020 повідомлено учасників справи про призначення судового розгляду справи на 01.06.2020.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 01.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом приймається до уваги, що позивач в заяві за вхід.№4272/20 від 06.04.2020 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та розглянути справу без участі його представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач в заяві за вхід.№4601/20 від 10.04.2020 відзив на позовну заяву підтримав та просив розглянути справу без участі його представника.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 01.06.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ от 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

За вказаних обставин, суд вважає, що справа розглянута судом протягом розумного строку, тривалість якого обумовлювалась запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Миколаївською міською радою, як орендодавцем (відповідач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ", як орендарем (позивач у справі), був укладений договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.12.2014 за №10813 (далі - Договір) (а.с.11,12).

Відповідно до умов Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.11.2014 за №44/45 (а.с.10) продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" оренду земельної ділянки, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску, поблизу житлового будинку №60 по вул.Космонавтів, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Ленінський район) (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов п.п.2.1, 2.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6 кв.м, за функціональним призначенням - землі комерційного використання, без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:01:084:0009). На земельній ділянці знаходиться торговий кіоск ТОВ фірми "СТІВ".

Вказана земельна ділянка передана в оренду за актом приймання-передачі від 30.12.2014 (а.с.16).

Умовами п.3.1 Договору його учасники погодили, що договір діє до 21.08.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно з положеннями пункту 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

В подальшому, між сторонами 21.02.2019 за №16-19 був укладений договір про зміни до договору оренди землі (а.с.19), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.10.2018 за №42/359 (а.с.19) продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" оренду земельної ділянки (кадастровий №4810136900:01:084:0009) для подальшого обслуговування торгового кіоску поблизу житлового будинку №60 по вул.Космонавтів (Інгульський район), без оформлення права власності на нерухоме майно (п.1.1 Договору про зміни), у зв`язку з чим в Договір були внесені зміни, зокрема щодо терміну договору оренди, а саме пункт 3.1 Договору оренди доповнено наступною умовою: Дія Договору продовжується на 1 (один) рік до 19.10.2019. Орендар, який має намір має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього Договору .

09.09.2019 позивач звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з відповідною завою за реєстраційним номером №000617 про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.20), до якої було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на 1 рік до 19.10.2020 (а.с.21).

Позивач вказує, що відповіді відносно результатів розгляду його звернення ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою відповідача не підписана. Вказані обставини відповідачем не спростовано.

13.03.2020 позивач звернувся до міського голови з листом за вих.№12/03 від 12.03.2020 (а.с.22) з повторною пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.12.2014 №10813 на тих самих умовах, шляхом її підписання уповноваженою особою відповідача - міським головою, додавши до цього звернення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (а.с.23).

Позивач вказує, що відповіді на вказаний лист до цього часу він також не отримав.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано опису дозвільної справи, з якого можна було б встановити, які саме документи були додані до заяви №000617 від 09.09.2019 та чи було додано до такої заяви проект додаткової угоди, як того вимагає ст.33 Закону України Про оренду землі .

В якості доказу належного виконання вимог ст.33 Закону України Про оренду землі позивач надав суду лист Виконкому Миколаївської міської ради №2218/02.02.01-40/14/20 від 22.04.2020, до якого відповідач додав копії документів доданих до заяви позивача про поновлення договорів оренди землі з ТОВ фірма Стів зокрема й спірного договору №10813 від 30.12.2014, в тому числі копію проекту додаткової угоди до такого договору.

Позивач стверджує, що оскільки він повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, належно виконував та виконує умови договору, а відповідач після закінчення строку договору взагалі не повідомив орендаря про наявність заперечень у його поновленні, то договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, цей договір оренди землі вважається поновленим за ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

У зв`язку з цим позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ГПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Під час розгляду справи судом установлено, що згідно з умовами пункту 3.1 договору оренди землі №10813 від 30.12.2014, з урахуванням змін, внесених договором про зміни №16-19 від 21.02.2019, договір діяв до 19.10.2019. А орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, позивач повинен був повідомити відповідача про намір скористатися переважним правом укладення договору оренди на новий строк не пізніше 19.09.2019.

Позивач 09.09.2019 звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з відповідною завою за реєстраційним номером №000617 про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.20), до якої було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на 1 рік до 19.10.2020 (а.с.21), тобто, до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди.

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що відповіді відносно результатів розгляду його звернення ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою відповідача не підписана.

У той же час, після закінчення договору оренди землі позивач продовжив користування наданою йому земельною ділянкою, належно виконував та виконує умови договору , в тому числі й щодо сплати орендних платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями (а.с.27,28,51), а відповідач листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі орендарю не направляв , що ним не заперечено.

Крім того, судом приймається до уваги, що позивач, з метою урегулювання спору в досудовому порядку, 13.03.2020 звернувся до міського голови з листом за вих.№12/03 від 12.03.2020 (а.с.22) з повторною пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.12.2014 №10813 на тих самих умовах, шляхом її підписання уповноваженою особою відповідача - міським головою, додавши до цього звернення знову проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (а.с.23).

Однак, відповіді й на вказаний лист до цього часу він також не отримав, що також не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та вчинив всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Суд враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" суд постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи, що позивач за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та вчинив дії, спрямовані на поновлення договору оренди, то у нього виникли "правомірні очікування" щодо продовження користування земельною ділянкою на праві оренди, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за наявності визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" підстав для поновлення договору оренди землі №10813 від 30.12.2014 та, з огляду на те, що відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" має бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, суд вважає, що наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №10813 від 30.12.2014 в редакції, запропонованій позивачем.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого сторонами доказу, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.12.2014 за №10813, в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі

зареєстрованого у Миколаївській міській раді

30.12.2014 за №10813

м.Миколаїв __

Миколаївська міська рада , ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець , в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ , ідентифікаційний код юридичної особи - 20863648, в особі директора Жарьонова Валерія Ігоровича, що надалі іменується Орендар , з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі , п.3.1 Договору оренди землі від 30.12.2014 №10813 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди на 1 (один) рік, до 19 жовтня 2020 року , на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Миколаївська міська рада Ідентифікаційний код: 26565573 Місцезнаходження: 54001, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20 тел.0512 37-22-59 Міський голова О.Ф.СєнкевичОрендар Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ Ідентифікаційний код: 20863648 Місцезнаходження: 54025, м.Миколаїв, пров.Парусний, 1, кв.36 тел.0512 55-01-72 Директор В.І.Жарьонов .

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05.06.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва