Рішення

від 27.05.2020 по справі 926/659/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

27 травня 2020 року Справа № 926/659/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Припруття"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 388 757,71 грн

представники сторін - не з`явились.

І. Стислий виклад вимог позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Припруття" про стягнення 388 757,71 грн заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.11.2018 № 121, у тому числі 335 371,40 грн основного боргу, 48 243,74 грн пені та 5 142,57 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначеного договору від 08.11.2018 № 121 позивач передав у власність відповідача дискову борону вартістю 929 102 грн, однак останній частково розрахувався за сільськогосподарську техніку на суму 593 730,60 грн, внаслідок чого заборгував позивачу суму основного боргу. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних за період з 16.09.2019 до 16.03.2020.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2020 року вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Сторони відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою суду від 25.03.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка" до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 13.04.2020 та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У зв`язку з перебуванням судді Марущака І.В. на навчанні судове засідання 13.04.2020 не відбулось. Після завершення відрядження головуючого суд ухвалою від 21.04.2020 призначив розгляд справи на 12.05.2020.

Надалі ухвалою від 12.05.2020 суд відклав розгляд справи на 27.05.2020 та визнав участь представників сторін у судовому засіданні не обов`язковою.

До початку судового засідання 27.05.2020 від позивача на електронну пошту суду надійшов супровідний лист разом платіжними дорученнями щодо часткової сплати відповідачем вартості поставленого товару.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позов не подав.

При цьому, суд ураховує, що сторони були належним чином повідомлені про усі судові засідання в даній справі, зокрема і про судове засідання 27.05.2020, утім не виявили бажання скористатись своїм правом на участь у судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1); повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 2).

Згідно із частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин та ураховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, суд вирішив розглянути справу в судовому засіданні 27.05.2020 на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

Що ж до надісланого позивачем супровідного листа, то в ньому він просить долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень на підтвердження факту часткової сплати відповідачем вартості отриманої сільськогосподарської продукції.

Суд вирішив долучити подані документи до матеріалів справи з метою повного та всебічного розгляду справи. При цьому, суд ураховує, що у відповідача мають зберігатись вказані платіжні доручення і саме він у силу положень 13, 46, 74 ГПК України повинен був подати їх суду.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

08 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Агро-Техніка (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Припруття (покупець) укладено договір № 121 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (далі - договір від 08.11.2018 № 121), за яким позивач зобов`язався передати у власність відповідача сільськогосподарську техніку (далі - товар). Найменування товару, його кількість, ціна в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару відповідачу та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку №1 (та/або додатках), який (і) є невід`ємною частиною цього договору (пункти 1.1, 1.2).

Загальна вартість договору становить 929 102 грн, у тому числі ПДВ 20% - 154 850,33 грн - еквівалент 29 000 євро на момент укладення та підписання цього договору (пункт 1.3).

За приписами пункту 2.1 договору від 08.11.2018 № 121 ціна товару (сума договору) вказана в графі 8 додатку № 1. Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR (далі - іноземний еквівалент).

Сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов`язання відповідача існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов`язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, вказаного у додатку № 1, на міжбанківський курс валюти еквіваленту, який буде встановлений на момент закриття торгів дня, який передує даті платежу. Інформацію про міжбанківський курс валюти відповідач може дізнатись звернувшись з письмовим запитом до позивача або на інтернет-сторінці - (https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/market/eur/) в колонці Ask . Відповідач сплачує вартість товару шляхом перерахування уми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок позивача, в порядку передбаченому в п. 3.3 договору (пункт 2.2 договору від 08.11.2018 № 121).

У додатку № 1 від 08.11.2018 до вказаного договору сторонами погоджено, що під товаром розуміється дискова борона U671 PRO 5,0m у кількості 1 штука, вартість 929 102 грн з ПДВ або 29 000 EUR (офіційний курс - 32,038 грн), термін поставки - до 09.11.2018 (графа 9), базис поставки - склад покупця (графа 10).

Аналогічно додатком № 2 від 08.11.2018 до договору погоджена специфікація товару - дискова борона U671 PRO 5,0m у кількості 1 штука.

Пунктом 3.2 договору від 08.11.2018 № 121 унормовано, що позивач зобов`язаний передати товар відповідачеві в термін, який вказано в графі 9 додатку № 1, та в місці, визначеному в графі Базис поставки цього ж додатку.

У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі техніки від 08.11.2018, за яким позивач на виконання договору від 08.11.2018 № 121 передав, а відповідача прийняв сільськогосподарську техніку: дискову борону U671 PRO 5,0m у кількості 1 штука, серійний номер 2950. У цьому акті сторони також підтвердили, що техніка справна, укомплектована відповідно до вимог підприємства-виробника, претензій чи зауважень з боку відповідача щодо комплектності і стану техніки немає.

Також між сторонами було підписано видаткову накладну № РН-0001495 від 08.11.2018 щодо поставки дискової борони U671 PRO 5,0m у кількості 1 штука.

Як слідує із товарно-транспортної накладної РН-0001495 від 08.11.2018, вказану дискову борону разом з видатковою накладною № РН-001495 доставлено відповідачу з с. Бруховичі Ковельського району Волинської області до смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області.

Своєю чергою, пунктом 3.3 договору від 08.11.2018 № 121 передбачено, що покупець зобов`язується провести оплату за товар в сумі 929 102 грн з ПДВ - еквівалент 29 000 EUR наступним чином:

3.3.1 першу частину вартості товару в сумі 278 730,60 грн з ПДВ - еквівалент 8 700 EUR оплатити до 23.11.2018;

3.3.2 другу частину вартості товару в сумі 650 371,40 грн з ПДВ - еквівалент 20 300 EUR оплатити до 25.07.2019.

Суд дослідив інтернет-сторінку (https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/archive/eur/) та встановив, що на момент закриття торгів міжбанківський курс євро (EUR) складав 31.6775 грн (22.11.2018) та 28.3939 грн (24.07.2019), що у перерахунку передбаченим пунктом 2.2 договору становить 275 594,25 грн та 576 396,17 грн відповідно, загалом 851 990,42 грн (витяги з сайту долучені до матеріалів прави).

Разом з тим, відповідач сплатив позивачу всього 593 730,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.12.2018 №750 (150 000 грн), від 10.12.2018 №753 (128 730,60 грн), від 18.07.2019 №829 (90 000 грн), від 25.07.2019 №853 (100 000 грн), від 19.08.2019 №864 (50 000 грн), від 22.08.2019 від 30.09.2019 №892 (2 000 грн) і №314 (8 000 грн), від 15.10.2019 №319 (15 000 грн), від 17.10.2019 №898 (20 000 грн).

При цьому, відповідач у графі призначення платежів вказаних доручень, що сплата коштів здійснюється за дискову борону згідно договору № 121 від 08.11.2018.

Інших доказів сплати вартості поставленого позивачем товару відповідач не надав та такі в матеріалів справи відсутні.

Договір від 08.11.2018 № 121 дії з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору (пункт 5.1).

Водночас сторони у пункті 7.2 договору від 08.11.2018 № 121 узгодили, що за прострочення виконання зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Також сторони, відповідно до статті 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п`ять років з моменту підписання даного договору (пункт 7.3).

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару - сільськогосподарської техніки.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

Зазначеними вище актом приймання-передачі техніки від 08.11.2018, видатковою накладною № РН-0001495 від 08.11.2018, товарно-транспортною накладною № РН-0001495 від 08.11.2018 та частковою оплатою відповідачем вартості товару підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару за договором від 08.11.2018 № 121 - дискової борони U671 PRO 5,0m у кількості 1 штука.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 зроблено висновок, що: згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, не був змінений і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18), від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18); у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18 (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 296/10217/15-ц).

Традиційним є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо екстраполювати розуміння валюти боргу крізь призму ціни договору, то потрібно зробити висновок, що валюта боргу визначатиметься при укладенні договору за допомогою встановлення ціни в договорі.

За своєю сутністю ціна договору - це збірне поняття, що може стосуватися як вартості певної речі, так і права (права найму, виключного права на використання торговельної марки, права на частку в статутному капіталі, права вимоги тощо). Ціна відображає мінову вартість певного об`єкта, за способом вираження вона може бути грошовою та/або натуральною. Грошове вираження ціни відбувається, відповідно, в національній або іноземній валюті. За такого тлумачення поняття ціни договору буде ширшим і охоплюватиме валюту боргу, тобто ті грошові одиниці, в яких сторони оцінили мінову вартість певного об`єкта.

Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити валютне застереження у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом при наявності валютного застереження , тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Проаналізувавши зміст договору від 08.11.2018 № 121, суд дійшов висновку, що сторони домовились про встановлення валютного застереження та визначили ціну договору в іноземній валюті - євро, а валюту платежу - в гривнях. При цьому, в пункті 2.2 договору сторонами передбачено порядок перерахунку іноземної валюти в гривні станом на день настання сплати відповідачем кожного із платежів.

У зв`язку з цим суд вважає, що ціна вартості товару в гривнях не є сталою, оскільки сторони в договорі передбачили механізм захисту продавця від коливання курсу національної валюти у зв`язку із розстрочкою сплати його вартості на майбутні періоди. Таке коливання, на переконання суду, має враховувати не лише можливість знецінення національної валюти по відношенню до іноземної, але й можливість її зміцнення.

Враховуючи обраний сторонами спосіб вирахування вартості товару, суд установив, що на момент закриття торгів міжбанківський курс євро (EUR) складав 31.6775 грн (22.11.2018) та 28.3939 грн (24.07.2019), що у перерахунку становить 275 594,25 грн та 576 396,17 грн відповідно.

Отже, ціна товару за договором від 08.11.2018 № 121 у відповідності до пунктів 2.2, 3.3 складає 851 990,42 грн, проте відповідач неналежно виконав свої зобов`язання вартості товару, внаслідок чого заборгував позивачу 258 259,82 грн основного боргу.

Своєю чергою, позивач вказаних вимог договору не врахував та просить стягнути з відповідача суму основного боргу, виходячи з вартості товару в іноземній валюті, що була перерахована по курсу до гривні станом на день укладення договору від 08.11.2018 № 121, а не переддень виникнення зобов`язання щодо сплати чергового платежу (пункт 2.2).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 927/490/18 зазначено, що: Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Таким чином, позивач набув право вимоги на сплату відповідачем вартості товару 24.11.2018 на суму 8700 євро (275 594,25 грн) та 26.07.2019 на всю суму вартості товару (851 990,42 грн).

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути 258 259,82 грн основного боргу, а в решті - відмовити.

Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 48 243,74 грн за період з 16.09.2019 по 16.03.2020.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України: "Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано".

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Договором № 121 від 08.11.2018 збільшено строк позовної давності щодо стягнення пені, проте не змінено передбачений ч.6 ст.232 ГК України порядок нарахування штрафних санкцій, відтак щодо кожного з платежів він становить з 24.11.2018 по 23.05.2018 та 26.07.2019 по 25.01.2020 відповідно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є помилковим, оскільки позивачем неправильно вирахувано суму основного боргу та нараховано пеню за період більший ніж 6 місяців від дати виникнення права вимоги.

Відповідно до зробленого судом розрахунку (міститься у матеріалах справи) з відповідача на користь позивача за період з 16.09.2019 по 25.01.2020 підлягає стягненню 29 317,35 грн пені, в решті позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 142,57 грн 3% річних за аналогічний період.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач неправильно визначив суму основного боргу, суд самостійно розрахував (розрахунок додано до матеріалів справи), що з відповідача на користь позивача за період з 16.09.2019 по 25.01.2020 підлягає стягненню 3 978,31 грн 3% річних, а в решті вимог у цій частині належить відмовити.

ІV. Розподіл судових витрат.

Судовий збір за подання цього позову слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимога відповідно до статті 129 ГПК України. Про понесення інших витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Припруття" (вул. Центральна, 37, смт. Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область, 59342; ідентифікаційний код 03801752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Техніка" (вул. Веселкова, 54А, с. Рованці, Луцький район, Волинська область, 45606; ідентифікаційний код 37128662) 258 259,82 грн основного боргу, 29 317,35 грн пені, 3 978,31 грн 3% річних та 4373,34 грн відшкодування судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак