Рішення

від 27.05.2020 по справі 507/1249/19

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1249/19

Провадження № 2/507/42/2020

Номер рядка звіту 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді -Дармакуки Т.П.,

при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Остапишеної Л.С.

представника відповідача - адвоката Пілюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі

та

зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі, в якому в обґрунтування вимог вказує, що йому належить земельна ділянка площею 2,56 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району. Його земельну ділянку орендує відповідач, але договору оренди землі він не підписував, а тому просив визнати недійсним договір оренди землі від 27 грудня 2010 року , між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Любашівському районі Одеської області 12 березня 2012 року за № 512330004000821..

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що з тих пір як він отримав право на земельну частку (пай), а в подальшому отримав земельну ділянку у власність, ТОВ ВНФ Зеленогірське весь час обробляло його земельну ділянку. Він отримував зерно, але договір оренди землі в 2010 році він не укладав. В 2017 році прийшов у контору, хотів забрати землю для самостійного обробітку, а йому відповіли, що є договір оренди , строк дії якого не закінчився.

Представник позивача - адвокат Остапишена Л.С. просила позов задовольнити, обґрунтовуючи тим, що відповідно до висновку експертів ОСОБА_1 договір оренди землі не підписував, а отже договір є недійсним.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське позов не визнало, представник відповідача звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним, обґрунтовуючи тим, що ТОВ виконувало договір, а ОСОБА_1 приймав виконання договору, а отже в силу ч. 2 ст..218 ЦК України є підстави для визнання договору оренди землі дійсним (а.с.53).

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.14).

Ухвалою від 04 листопада 2019 р. за клопотанням представника позивача витребувано докази (а.с.33).

Ухвалою від 27 листопада 2019 р. прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ТОВ ВНФ Зеленогірське (а.с.61).

Ухвалою від 16 грудня 2019 р. призначено по справі судову почеркознавчу експертизу та провадження по справі зупинено (а.с.74).

Ухвалою від 01 квітня 2020 р. поновлено провадження у справі (а.с.112).

Ухвалою від 13 травня 2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні 27 травня 2020 р. (а.с.122).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серія ОД № 068605, кадастровий номер 5123381400:01:005:0301, розміром 2,56 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області. (а.с.7).

Належною позивачу земельною ділянкою користується товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , що не оспорюється сторонами.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що у відділі Держкомзему у Любашівському районі зареєстровано договір оренди землі від 27 грудня 2010 р., сторонами якого є орендодавець - ОСОБА_1 та орендар - товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 березня 2012 року за № 512330004000821.

З умов зазначеного договору вбачається, що ОСОБА_1 надав, а ТОВ ВНФ Зеленогірське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гвоздавської сільської ради площею 2,56 га, строком на 10 років.

Як вбачається із висновку експертів № 8403/8404/19-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 17 березня 2020 р. підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 27 грудня 2010 року, який укладено між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , в графі Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди належної йому земельної ділянки із ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське від 27 січня 2010 року було відсутнє, оспорюваний договір він не підписуав, що встановлено висновком експертів № 8403/8404/19-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 17 березня 2020 р. , а отже суд приходить до висновку про визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Доказів, які б спростовували зазначений висновок експертів, відповідач суду не надав, отже, позивач не укладав з відповідачем оспорюваного договору оренди та сторони не погоджували істотних умов договору оренди.

Доводи ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , які викладені у зустрічному позові про те, що з 2010 року позивач отримував орендну плату, не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське звернувшись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі від 27.12.2010 р., тобто, оспорюваного правочину по первинному позову, як на підставу нормативного обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог послалось на ст. 218 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, в силу ч.2 ст.218 ЦК України, якою відповідач обґрунтував свої вимоги, слідує, що вказана норма стосується правочинів укладених без дотримання письмової форми.

Судом встановлено, що письмова форма договору оренди від 27.12.2010 року, який позивач за зустрічним позовом просить визнати дійсним, була дотримана, проте ОСОБА_1 цю угоду з відповідачем не укладав. Замість нього це зробила інша особа, не маючи на те повноважень. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському району від 12.03.2012 р. , а в подальшому державним реєстратором 02 серпня 2018 р. (а.с.9).

З огляду на зазначене, положення ч.2 ст. 218 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенню спору між сторонам.

Щодо вимоги ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про застосування строків позовної давності, то суд вважає за необхідне заначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Судом було встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2017 року, коли виявив бажання самостійно обробляти свою земельну ділянку. Він звернувся до суду з позовом у вересні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності та виходить з того, що перебіг позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права. За вказаних обставин, ОСОБА_1 взагалі не знав про наявність договору, адже його не

підписував, тому визначальним є саме момент, коли він довідався про порушення свого права. Також, сам по собі факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 вважав, що правовідносини виникли з інших підстав, зокрема ТОВ ВНФ Зеленогірське обробляло земельну ділянку , починаючи із моменту розпаювання землі КСП.

За таких обставин, в сукупності вищевикладеного слідує, що первісний позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню, водночас зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Позивачем надано попередній розрахунок суми судових витрат (а.с.14), в якому зазначено про витрати в розмірі 1000 грн. на правничу допомогу, а квитанцію надано на 2000 грн. (а.с.15), а отже враховуючи , що у попередньому розрахунку передбачені витрати лише в розмірі 1000 грн., про іншу суму не було заявлено, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 1000 грн. Також в силу ч.2 ст.134, 141 ЦПК України, незважаючи, що у попередньому розрахунку суми судових витрат не зазначено про витрати на судовий збір, суд вважає за необхідним стягнути із відповідача на користь позивача 768 грн. 40 коп. судового збору , які поніс позивач при зверненні із позовом до суду (а.с.1).

Відсутність документального підтвердження витрат, а також відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а отже суд не приймає до уваги доводи представника позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Керуючись ст.ст. 258 ,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Любашівському районі Одеської області 12 березня 2012 року за № 512330004000821.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 05.06.2020 року.

Суддя: Т.П. Дармакука