Рішення

від 04.06.2020 по справі 372/4550/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4550/19

Провадження № 2-736/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Обухівський районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Ковшобі А.К.

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Томчука М. В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ про зміну дати та причин звільнення, а також стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та про стягнення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

19.12.2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ (далі по тексту ТОВ СКАЙСМАРТ ) про зміну дати та причини звільнення, а також стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті коштів. Декілька разів змінюючи позовні вимоги, позивачка остаточно просила визнати наказ про звільнення за № 13-К від 05.11.2019 року таким, що не відповідає чинному законодавству та скасувати його; зобов`язати відповідача змінити дату та причину звільнення позивачки з 05.11.2019 року за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на 29.10.2019 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та видати відповідний наказ; стягнути з відповідача ТОВ СКАЙСМАРТ на її користь середній заробіток за затримку у виплаті коштів належних при звільненні в сумі 36 640 гривень 89 копійок та понесені судові витрати у вигляді судового збору. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка зазначила, що в січні 2019 року між нею та відповідачем було укладено строковий трудовий договір, відповідно до якого її було прийнято на посаду комерційного директора товариства. 15.10.2019 року у позивача виникла необхідність розірвати строковий трудовий договір з власної ініціативи та нею було написано заяву про звільнення за власним бажанням, яка була зареєстрована у вхідній кореспонденції. Таким чином останній робочий день припадав на 19.10.2019 року, коли відповідач повинен був видати позивачу трудову книжку та провести розрахунок, але цього зроблено не було. Натомість відповідач повідомив позивача, що її заява про звільнення за власним бажанням не задоволена, оскільки нею порушені умови угоди про нерозголошення конфіденційної інформації. 12.11.2019 року позивач отримала від відповідача трудову книжку та копію наказу про її звільнення №13-К від 05.11.2019 року, в якому зазначено, що трудовий договір розривається з ініціативи власника, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі (займаній посаді) внаслідок недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає даний наказ безпідставним та таким, що виданий в порушення чинного законодавства і будь-які факти невідповідності кваліфікації позивача для виконання роботи на займаній посаді в наказі відсутні, а при звільненні не дотримано процедуру визначену трудом законодавством. З огляду на викладені обставини просить захистити свої порушені права і задовольнити позов.

Ухвалою судді від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін.

13.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило зобов`язати її вчинити дії на виконання Угоди про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці, а саме: передати повністю всі контакти і скріншоти листування з експериментів і досліджень продуктів з агрохолдінгом Кернел , звіти про результати передати в електронному за друкованому вигляді (друкований - з особистим підписом); передати оригінал підписаного акта за результатами заходу Битва Агротитанів , контакти відповідальних осіб з боку організаторів; передати всі контакти і копії листувань (зі своїм підписом) з клієнтами, з якими велися переговори про покупку товару або проведення тестових досліджень продуктів; передати контакти, копії листування з ТОВ АФ Родник Плюс по послугах дісикації; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ штраф за порушення Угоди про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці у розмірі 150 000,00 гривень 00 копійок. Окрім того, ТОВ СКАЙСМАРТ просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати в сумі 4 352 гривні 00 копійок. В обгрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом зазначає, що з 08.01.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду керівника агрономічних та агрохімічних сервісів і технологій ТОВ СКАЙСМАРТ і одночасно нею при прийнятті на роботу було підписано Угоду про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці, а в подальшому її було переведено на посаду комерційного директора, на якій вона працювала до свого звільнення. В процесі здійснення відповідачем за зустрічним позовом своїх посадових обов`язків, виявилось, що вона не є висококваліфікованим спеціалістом та не забезпечує обумовлених результатів роботи на підприємстві, незважаючи на те, що вона отримувала досить високу заробітну плату, а тому вона зрозумівши, що не справляється з роботою, вирішила звільнитись за власним бажанням та написала відповідну заяву. При звільненні ОСОБА_1 відмовилась від отримання вимоги про виконання Угоди про конфіденційність, повідомила, що ніяких дій на виконання вказаної угоди вчиняти не збирається і всю інформацію нею вже передано. Вже після звільнення ОСОБА_1 було виявлено, що вона самовільно розповсюджувала конфіденційну інформацію ТОВ СКАЙСМАРТ шляхом несанкціонованого розсилання файлів. Посилаючись на зазначені в зустрічній заяві обставини, просить позовні вимоги задовольнити. В задоволені первісного позову відповідач просив відмовити в повному обсязі як безпідставному.

06.02.2019 року в судовому засіданні суд протокольною ухвалою на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 193 ЦПК України об`єднав зустрічну позовну заяву ТОВ СКАЙСМАРТ з первісною позовною заявою ОСОБА_1 в одне провадження та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги первісного позову з урахуванням уточнень, підтримали та просили позов задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві. Позивачем також подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю, посилаючись на незаконність і безпідставність його вимог, оскільки за період її роботи на посаді комерційного директора ТОВ СКАЙСМАРТ жодних зауважень від керівництва щодо її роботи не надходило, пояснення не відбирались та під час укладення угоди про нерозголошення конфіденційної інформації, позивач за зустрічним позовом не доводив до її відому, яка саме інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню і будь-яких належних доказів щодо розголошення такої інформації ТОВ СКАЙСМАРТ не надано.

Представник відповідача, ТОВ СКАЙСМАРТ , в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Позовні вимоги зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, а також надані та витребувані документи, суд прийшов до висновку що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 08.01.2019 року ОСОБА_1 відповідно до наказу № 3-К від 08.01.2019 року була прийнята на посаду керівника служби агрономічних та агрономічних сервісів і технологій ТОВ СКАЙСМАРТ з 09.01.2019 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

02.05.2019 року ОСОБА_1 відповідно до наказу № 8-К від 02.05.2019 року було переведено з посади керівника служби агрономічних та агрономічних сервісів і технологій на посаду директора комерційного ТОВ СКАЙСМАРТ з 02.05.2019 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

Між ТОВ СКАЙСМАРТ та ОСОБА_1 було укладено угоду про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці, відповідно до якої особа, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством ( далі по тексту - повірений) зокрема, отримує від нього конфіденційну інформацію необхідну для виконання службових обов`язків та протягом трьох років після закінчення трудових відносин зобов`язується не розголошувати довірену їй конфіденційну інформацію, не передавати третім особам і в разі звільнення всі носії конфіденційної інформації зобов`язується передати вищестоящому керівнику, а в разі порушення п. 1.1, 1.2, 1.9 угоди повірений сплачує ТОВ СКАЙСМАРТ штраф в розмірі 6 (шість) місячних окладів за кожне порушення.

15.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до директора ТОВ СКАЙСМАРТ з заявою, в якій просила звільнити її з займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

01.11.2019 року представником ОСОБА_1 було подано вимогу ТОВ СКАЙСМАРТ з проханням видати їй трудову книжку та виплатити їй належні при звільненні кошти.

29.10.2019 року ТОВ СКАЙСМАРТ направлено позивачці за первісним позовом повідомлення про вимоги виконання угоди про конфіденційність, в якому зазначено, що станом на 29.10.2019 року її не може бути звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, оскільки нею не виконано умови Угоди про конфіденційність від 08.01.2019 року та після виконання вимоги угоди про нерозголошення конфіденційної інформації і передачу конфіденційної інформації уповноваженому представникові компанії її може бути звільнено та проведено з нею відповідні розрахунки.

04.11.2019 року ОСОБА_1 на повідомлення ТОВ СКАЙСМАРТ від 29.10.2019 року направила письмову відповідь, в якій зазначила, що всю наявну в неї інформацію вона залишила, будь-якого обладнання, яке купувалось за кошти підприємства не отримувала, а на її особистому комп`ютері містяться лише її особисті файли, а відмова в задоволенні її заяви про звільнення за власним бажанням з вимогою надати додаткову інформацію, не передбачена чинним КЗпП України.

05.11.2019 року відповідно до наказу ТОВ СКАЙСМАРТ № 13-К, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора комерційного з 05.11.11.2019 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі (займаній посаді) внаслідок недостатньої кваліфікації за п. 2. ч. 1 ст. 40 КЗпП України та наказано виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 09.01.2019 року по день звільнення тривалістю 16 календарних днів.

Відповідно до довідки ТОВ СКАЙСМАРТ № 7 від 12.11.2019 року ОСОБА_1 за період з 09.01.2019 року по 05.11.2019 року нарахований дохід в сумі 237 235,25 гривень, сума ПДФО за період 09.01.2019 по 05.11.2019 року - 42 702,34 гривні, військовий збір за період 09.01.2019 по 05.11.2019 року - 3 558,53 гривні, дохід за вирахуваннямПДФО за період 09.01.2019 по 05.11.2019 року - 194 532,91 гривень.

29.10.2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від підписання повідомлення про вимоги виконання угоди про конфіденційність за підписом посадових осіб ТОВ СКАЙСМАРТ , а саме директора товариства ОСОБА_3 , менеджера з фінансів ОСОБА_4 , керівника служби технологій закритого грунту ОСОБА_5

05.11.2019 року ТОВ СКАЙСМАРТ направлено поштою ОСОБА_1 повідомлення про звільнення, в якому зазначено, що з 05.11.2019 року її звільнено та повідомлено, що трудову книжку та копію наказу про звільнення з її дозволу може бути направлено за адресою: АДРЕСА_1 або вона може особисто отримати зазначені документи.

12.11.2019 року ОСОБА_1 отримано під підпис трудову книжку та копію наказу № 13-К про її звільнення.

З копії трудової книжки вбачається, що 05.11.2019 року директором ТОВ СКАЙСМАРТ ОСОБА_3 було внесено запис про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі (займаній посаді) внаслідок недостатньої кваліфікації, п. 2 ч. 1 ст 4 КЗпП України.

Щодо доводів позивачки про незаконність її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках, зокрема у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 , який займає посаду директора ТОВ Скайсмарт , пояснив, що позивачка протягом всього періоду роботи на підприємстві неналежним чином виконувала покладені на неї обов`язки, ігнорувала його чисельні звернення, поставлені ним завдання, що підтверджуються наданою перепискою між ними в робочому чаті. Окрім цього, позивачка розповсюдила в липні 2019 року конфіденційну інформацію третій особі, а саме ОСОБА_8 , представнику логістичної компанії, що виразилося в наданні останній інформації про електронну адресу китайського виробника добрив. Свідок зазначив, що ця інформація отримана ним в результаті тривалих відряджень до Китаю.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків. По-перше, як вбачається із змісту вказаної норми для звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП необхідне, щоб неналежне виконання працівником трудових обов`язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків і не може бути підставою для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов`язків працівником з його вини, він вправі притягти його до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і до звільнення з роботи, як виду дисциплінарної відповідальності, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Тобто, претензії ОСОБА_3 , як директора підприємства, до ОСОБА_1 , відповідно до його пояснень, наданих в судовому засіданні, зводилися не до її недостатньої кваліфікації, а до систематичного невиконання нею, як працівником, без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому не могли бути підставою звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. До того ж із пояснень свідка ОСОБА_3 не вбачається незадоволення рівнем освіти ОСОБА_1 , як фахівця в агрономічній галузі.

Окрім цього, суд звернув увагу, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ Скайсмарт 09.01.2019 року на посаду керівника служби агрономічних та агрохімічних сервісів і технологій, а вже 02.05.2019 року, тобто через 3 місяці, переведена за ініціативою особисто ОСОБА_3 - на посаду директора комерційного, яка, зі слів самого свідка в судовому засіданні, є посадою, що охоплює значно більший об`єм обов`язків та компетенцій, ніж посада керівника служби, і в межах їхнього підприємства є підвищенням.

Свідок ОСОБА_10 , який допитувався в судовому засіданні за клопотанням позивача, для підтвердження доводів позовної заяви в частині незаконного звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суду пояснив, що в період з травня по жовтень 2019 року він працював в ТОВ Скайсмарт на посаді головного агронома, його колегою була ОСОБА_1 , яка в цей період була переведена із посади керівника відділу з агрономічних питань на посаду комерційного директора. ТОВ Скайсмарт займається мікродобривами, діяльність підприємства передбачає отримання зразкових екземплярів від виробників, їх тестування і в подальшому запровадження продажів цієї продукції на ринку. Генеральним директором в ТОВ Скайсмарт є ОСОБА_3 . Починаючи з літа 2019 року він ОСОБА_3 почали систематично надходити претензії до ОСОБА_1 та інших працівників про низькі показники продажу товарів - мікродобрив. Він, зі свого боку, та ОСОБА_1 , які мають спеціальну вищу агрономічну освіту, намагалися йому пояснити, що триває процес тестування продукції китайського виробництва, тільки після його завершення може йти мова про вихід на ринок та збільшення кілкості продаж, окрім цього, продаж добрив має виражений сезоний характер, і його пік припадає на весну, влітку - восени продажи закономірно знижаються. Позивачем під час роботи на її посаді були укладені договори про надання технологій із агропідприємствами в Полтавській та Херсонських областях, відповідно до яких восени 2019 роки ТОВ Скайсмарт повинно було отримати результати тестувань та досліджень. Восени він та ОСОБА_1 прийняли рішення звільнитися зі власним бажанням, звернулися до керівництва із відповідними заявами, на що отримали відповідь від ОСОБА_3 , що він звільнить їх по статті , і в останній день їх роботи 29.10.2019 року йому та ОСОБА_1 були надані письмові претензії до них, як працівників. Свідок зазначив, що ОСОБА_3 немає спеціальної агрономічної освіти, ОСОБА_1 за період сумісної роботи з ним, проявила себе, як компетентний фахівець в галузі агрономії, в нього немає сумнівів у її високому професійному рівні.

Аналіз показань вищевказаного свідка, дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 є фахівцем в своїй галузі, має спеціальну вищу агрономічну освіту, під час роботи на підприємстві відповідача зарекомендувала себе як спеціаліст високого рівня, який докладав зусилля для виконання завдань підприємства на належному рівні, ніяких нарікань від керівника ТОВ Скайсмарт щодо невідповідності її займаній посаді до подій, що відбулися на підприємстві в жовтні 2019 року до ОСОБА_1 не надходило.

Представник відповідача не навів суду жодних доказів (висновок атестаційної комісії або інше) які б свідчили, що через недостатність кваліфікації позивачка за первісним позовом неналежно виконувала покладені на неї трудовим договором обов`язки чи допустила будь - які порушення при цьому, та не навів будь-яких фактів, виявлених за період її роботи на посаді комерційного директора з 02.05.2019 року і до звільнення. Отже підстава для звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст.40 КЗпП України, зазначена в наказі № 13-К від 05.11.2019 року, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо дати звільнення позивачки суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Представником відповідача не спростовувалось в судовому засіданні, що позивачка звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням 15.10.2019 року (а. с. 15). Отже позивачка, керуючись приписами трудового законодавства, справедливо розраховувала, що її останнім днем роботи на підприємстві на посаді комерційного директора буде 29.10.2019 року (дата перебігу двотижневого строку). В цей день відповідач повинен був провести повний розрахунок та видати трудову книжку відповідно до чинного трудового законодавства.

Натомість відповідач видав наказ про звільнення 05.11.2019 року з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто відмінної від зазначеної ОСОБА_1 в її заяві про звільнення, та надіслав позивачці письмову пропозицію отримати трудову книжку. Як вже вище зазначалося трудову книжку ОСОБА_1 отримала 12.11.2019 року, ці факти доведені письмовими доказами та ніким не спростовані в судовому засіданні.

Таким чином, вимогу позивача за первісним позовом про те, що датою звільнення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 слід вважати 29.10.2019 року, а не 05.11.2019 року, оскільки ОСОБА_1 попередила ТОВ СКАЙСМАРТ за два тижні про намір розірвати трудовий договір, звернувшись з заявою про звільнення 15.10.2019 року слід вважати обґрунтованою та підтверджену сукупністю належних та допустимих доказів.

Щодо позовних вимог позивачки за первісним позовом про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за затримку у виплаті коштів належних при звільненні за період її роботи, в сумі 36 640,89 грн., слід зазначити наступне.

Положення ч. 1 ст. 115 КЗпП України передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З долученим позивачем на обґрунтування своїх вимог розрахунком суд не погоджується в повній мірі та сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розраховується судом, виходячи з наступного.

При визначенні середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, слід керуватись положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна дата.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 із порушенням строків - після звільнення 16.12.2019 року виплачена заборгованість по заробітній платі. Таким чином, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за затримку у виплаті коштів за період з 06.11.2019 року (дня наступного після звільнення) по дату фактичного розрахунку 16.12.2019 року (29 днів), із застосуванням при обрахунку середньої заробітної плати за серпень-вересень місяці, тобто два місяці, що передують події (29.10.2019р.), з якою пов`язана відповідна виплата (позивач надав заяву про звільнення за власним бажанням в жовтні 2019 року і мав бути звільнений 29.10.2019 року). Проте, суд вважає за необхідне зменшити визначений період затримки, який складає 29 днів, оскільки, позивачка, починаючи з 30.10.2019 року фактично не здійснювала трудові обов`язки, а виплата заборгованості відповідачем 16.12.2019 року була здійснена із врахуванням періоду з 29.10.2019 р. по 05.11.2019 р., тобто 5 днів, на які підлягає зменшенню період у 29 днів.

При розрахунку, суд виходить з того, що заробітна плата ОСОБА_1 у серпні складала 23 268,62 грн. без вирахування військового збору та ПДФО, у вересні - 25 000,01 грн., а кількість робочих днів у серпні-вересні дорівнювала 42 дні. Розмір середньої заробітної плати за один день становить (23 268,62 грн. + 25 000,01 грн.) = 48 268,63 грн./42 дні=1149,25 грн. Кількість робочих днів з 06.11.2019 року по 16.12.2019 року складала 29 днів за вирахуванням 5 днів (з 30.10.2019 р. по 05.11.2019р., які оплачені відповідачем 16.12.2019р.), тобто 1149,25 грн. х 24 дні = 27 582 грн., зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та про стягнення штрафу суд приходить до наступного висновку.

Правове регулювання комерційної таємниці та її інтелектуальної власності ґрунтується на положеннях глави 46 Цивільного кодексу України та Законі України Про інформацію .

Відповідно до ст. 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Законодавство передбачає право власника комерційної інформації, що є конфіденційною, на вжиття заходів щодо захисту такої інформації.

Згідно зі ст. 506 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці. А відповідно до ст. 36 ГК України, склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до закону.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію , інформацiя з обмеженим доступом за своїм правовим режимом подiляється на конфiденцiальну i таємну. Конфiденцiальна iнформацiя - це вiдомостi, якi знаходяться у володiннi, користуваннi або розпорядженнi окремих фiзичних чи юридичних осiб i поширюються за їх бажанням вiдповiдно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичнi особи, якi володiють iнформацiєю професiйного, дiлового, виробничого, банкiвського, комерцiйного та iншого характеру, одержаною на власнi кошти, або такою, яка є предметом їх професiйного, дiлового, виробничого, банкiвського, комерцiйного та iншого iнтересу i не порушує передбаченої законом таємницi, самостiйно визначають режим доступу до неї, включаючи належнiсть її до категорiї конфiденцiальної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

З Угоди про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці, вбачається, що повірений - фізична особа ОСОБА_1 , яка перебувала у трудових відносинах з ТОВ СКАЙСМАРТ на час підписання угоди не була ознайомлена з Положенням про забезпечення конфіденційної таємниці ТОВ СКАЙСМАРТ , оскільки відсутні відповідні докази, а сама угода не містить дати її укладення, стороною відповідача не надано склад та об`єм відомостей, що містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ СКАЙСМАРТ . Так перелік відомостей, що є комерційною таємницею та конфіденційною інформацією підприємства, а також доповнення та зміни до нього доводяться до відома всіх працівників повинен бути доведений до ОСОБА_1 під особистий підпис, але позивачем за зустрічним позовом доказів цього судом не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час суду позивачем не надано ні Переліку відомостей, що містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ СКАЙСМАРТ , ні доказів ознайомлення ОСОБА_1 під розписку із вказаним Переліком та взагалі самим Положенням про забезпечення конфіденційної таємниці ТОВ СКАЙСМАРТ .

Посилання відповідача про розголошення конфеденційної інофрмації ОСОБА_1 - представникам підприємстів конкурентів ОСОБА_14 та ОСОБА_8 спростовано в судовому засіданні поясненнями свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснила, що як, керівник логістичної компанії та компанії, що працює в форматі аутсьорсінгу, вона влітку 2019 року мала єдину ділову зустріч із ОСОБА_1 , як з представником компанії ТОВ Скайсмарт , на якій також була присутня логіст ТОВ Скайсмарт дівчина на ім`я ОСОБА_15 . В ході цієї зустрічі вони погодили аспекти спільної діяльності, яка зводилися до налагодження її компанією імпорту продукції - добрив із Китаю до України і подальша реєстрація препаратів в Україні в інтересах ТОВ Скайсмарт . В подальшому нею були здійснені відповідні дії, пов`язані із встановленням зв`язку із контрагентами - виробниками добрив в Китаю, та перемови щодо фінансування ними реєстрації цих препаратів в Україні. Всі проведені нею дії висвітлювалися під час електронного листування із ОСОБА_1 із додаванням адресата ОСОБА_3 та ін., ніякого особистого листування із позивачем вона жодного разу не мала. В зв`язку із відмовою китайською компанією фінансувати державну реєстрацію добрив в України між нею та ОСОБА_1 припинилися ділові стосунки.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що працює в агрокомпанії Кернел Трейд на посаді головного технологу, має вищу агрономічну освіту. Позивачка звернулася до нього, як спеціаліста із аграрного профілю, із проханням зустрітися із директором ТОВ Скайсмарт Смілянським Євгенієм для ознайомлення із їхньою продукцією. Він мав 2-3 зустрічі влітку 2019 року із ОСОБА_3 , в ході яких в нього склалося враження, що особа не дуже орієнтується в аграрному секторі, він запропонував протестувати препарати ТОВ Скайсмарт на належних його компанії науково-дослідних ділянках. В подальшому, зрозумівши, що їхнє спілкування почало зводитися до наданням ним безоплатних консультативних послуг, він звів на унівець спілкування із ОСОБА_3 . Від ОСОБА_1 після попереднього узгодження цього питання із ОСОБА_3 він отримав електронною поштою буклет із переліком продукції, описом її вмісту та комерційною пропозицією. Зразки препаратів для розміщення на 2-х науково-дослідних ділянках він отримував від ОСОБА_1 , як передбачалося попередніми домовленостями із ОСОБА_3 , позивачку останній рекомендував як особу, що буде безпосередньо займатися цим проектом. Компанія Кернел Трейд ніколи не розглядала ТОВ Скайсмарт як свого стратегічного партнера, рівень їхньої співпраці не дійшов до такого рівня.

Суд також звертає увагу, що свідок ОСОБА_3 в свої поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 розповсюдила конфеденційну інформацію шляхом проставлення в копії електронної адреси ОСОБА_8 під час перемовин із китайською компанією, тобто надавши інформацію про електронну адресу потенційного контрагента третій особі. При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 в цьому ж листуванні додає в копію адресу безпосередньо ОСОБА_3 , тобто, по-перше, не має наміру приховати будь-яку інформацію від керівника; по-друге, відповідачем не доведено, що позивачка усвідомлювала, що електронна адреса потенційного контрагента, з яким в наступному не склалися будь-які відносини, є конфеденційною інформацією, як її розумів ОСОБА_3 ; по-третє, ця інформація була надана особі, яка мала вести безпосередні перемовини із виробником добрив в Китаї для цілей подальшої реєстрації продуктів на території України, тобто особа діяла в інтересах ТОВ Скайсмарт .

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки як позивачем за зустрічним позовом, ТОВ СКАЙСМАРТ не доведено порушення його прав та інтересів саме відповідачем ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави зобов`язання її вчиняти дії на виконання Угоди про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці та стягнення з неї штрафу у сумі 150 000,00 гривень за порушення умов зазначеної угоди.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подаючи свої докази, сторони реалізують своє право на доказування і одночасно виконують обов`язок із доказування, оскільки ст. 12 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

А тому виходячи з викладеного, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ про зміну дати та причин звільнення, а також стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті коштів підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та про стягнення штрафу, слід відмовити у зв`язку з недоведеністю порушення прав та інтересів.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує на її користь сплачені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача ТОВ СКАЙСМАРТ .

Так пред`явлений ОСОБА_1 позов майнового характеру задоволений на 75,27 % (27 582,00 : 36 640,89 х 100%).Тобто за вимогу майнового характеру з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі (768,40 : 100% х 75,27 %)=578 грн. 37 коп., а за задоволені вимоги немайнового характеру з відповідача слід стягнути судові витрати в сумі 1536,80 гривень, які сплачені в якості судового збору при зверненні до суду. З огляду на це, суд вважає, що з відповідача ТОВ СКАЙСМАРТ на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути судові витрати в загальній сумі 2115,17 гривні у відповідності до ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Таким чином, аналіз зазначеної норми, вимагає від суду обрання ефективного способу захисту прав позивача, яким в даному випадку буде не скасування наказу про звільнення, що, в свою чергу, потягне автоматичне поновлення особи на посаді, а внесення відповідних змін до оскаржуваного наказу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Кодексом Законів про працю України, Законом України Про оплату праці ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ про зміну дати та причин звільнення, а також стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті коштів задовольнити частково.

Визнати дату та формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади комерційного директора ТОВ Скайсмарт 05.11.2019 року за наказом № 13-К від 05.11.2019 року за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та змінити їх на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, датою звільнення вважати 29.10.2019 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ внести відповідні зміни до наказу № 13-К від 05.11.2019 року та трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у виплаті коштів, належних їй при звільненні, в сумі 27 582,00 гривень та судовий збір в розмірі 2115,17 гривень.

Решту позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙСМАРТ до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та про стягнення штрафу відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05.06.2020 року.

Суддя Висоцька Г.В.