Рішення

від 05.06.2020 по справі 221/7688/19

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/7688/19

2/221/272/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном -

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві ОСОБА_1 , поданої у його інтересах представником ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, яка надійшла до Волноваського районного суду Донецької області 09.10.2019р. зазначені наступні обставини.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 , згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером №74279447 та зареєстрованому у відповідному реєстрі №63, виданому державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації Донецької області Береговою М.С. - має право приватної власності на зерносховище, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказане зерносховище виникло на підставі заочного рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року за цивільною справою № 221/2394/16-ц. Комунальним підприємством Волноваське бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на зазначене майно. Зерносховище розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1421584000:09:000:0217 та загальною площею 0,05 Га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 135808746, виданим державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації Донецької області Мацегорою І.О. Вказана земельна ділянка, розташована на території Миколаївської сільської ради Волноваського району, належить позивачу на праві приватної власності, відповідає схемі землеустрою, техніко-економічним обгрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, відповідає публічній кадастровій карті, що підтверджується інформаційною довідкою відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 166/32-17 від 28.07.2019 року.

06 липня 2019 року, до ОСОБА_1 , який користувався своїм майном та знаходився в приміщенні зерносховища, завітав відповідач ОСОБА_3 , який безпідставно заявив, що зерносховище тепер належить йому, він є власником зерносховища та земельної ділянки, на якій воно розташоване і буде розпоряджатись цим майном за своїм розсудом. Під час конфлікту, відповідач заволодів ключами від зерносховища та воріт й, з того моменту, по теперішній час порушено право ОСОБА_1 щодо користування своїм майном - зерносховищем, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 :09: 000 :0217 та загальною площею 0,05 Га, де розташоване саме зерносховище, які перебувають у незаконному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_3 , що чинить перешкоди у їхньому користуванні позивачу як власнику.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 присутній у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав та зазначив, що вважає себе власником майна - зерносховищем, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та земельною ділянкою з кадастровим номером 1421584000:09: 000 :0217 та загальною площею 0,05 Га, де розташоване саме зерносховище, оскільки, ще раніше за позивача, вклав власні грошові кошти у будівництво цього майна та поверне це майно ОСОБА_1 лише після сплати йому відповідної грошової суми, яку він визначить. Право власності, на яке посилається ОСОБА_1 він не визнає, оскільки не вважає, що воно набуто законним шляхом й має намір оспорювати його.

24.10.2019р. ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження в справі, призначено підготовче судове засідання на 14.01.2020р.

14.01.2020р. ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено судовий розгляд по суті на 07.04.2020р.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником зерносховища, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та земельною ділянкою з кадастровим номером 1421584000:09: 000 :0217 та загальною площею 0,05 Га, де розташоване саме зерносховище. З 06 липня 2019 року вказане майно перебуває у незаконному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_3 , що чинить перешкоди у їх користуванні позивачу як власнику.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив факт спричинення ним перешкод ОСОБА_1 у користуванні вищевказаним майном, посилаючись на власні міркування щодо підстав для набуття ним права власності на майно. Доказів як щодо спростування права власності ОСОБА_1 , так й щодо набуття самим ОСОБА_3 права власності на вищевказане майно - відповідачем суду не надано.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права визначені Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Дані норми закріплені ч.1 ст. 317 ПК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст. 78 ЗК України та ст. 373 ЦК України, передбачено, що право власності на землю включає в себе праве володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, та інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності е непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна мас право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до цієї статті, власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає у користуванні та розпорядженні належним йому майном. При цьому, характерною ознакою такого способу захисту права власності є те, щоб такі перешкоди об`єктивно існували, внаслідок чого, порушували права власника і були протиправними.

З огляду на зміст спірних правовідносин, треба зазначити, що будь-яке скоєння об`єктивних перешкод власнику нерухомого майна, щодо здійснення останнім правочинностей власності, є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Частиною першою ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зважуючи на те, що відповідач неправомірно, чинить перешкоди у користуванні позивачем зерносховища та земельної ділянки, позивач як власник майна має право вимагати від відповідача усунення для нього перешкод у здійсненні ним права володіння, і користування його майном.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача у судовому засіданні доведені та обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні майном: зерносховищем, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 :09:000:0217, загальною площею 0,05 Га, що належать ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_3 ) на підставі права власності, шляхом надання вільного доступу ОСОБА_1 та його транспорту на територію, де знаходиться майно, належне ОСОБА_1 та не вчиняти дій, що обмежують права ОСОБА_1 щодо володіння, користування та розпорядження належного йому майном - зерносховищем, загальною площею 308,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером 1421584000:09:000:0217, загальною площею 0,05 Га.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.06.2020 року.

Суддя: Н.В.Писанець