Рішення

від 01.06.2020 по справі 308/5397/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5397/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухан Н.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган самоорганізації населення будинковий комітет Загорська 26 , про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права на приватизацію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган самоорганізації населення будинковий комітет Загорська 26 , про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права на приватизацію.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що вона - ОСОБА_1 з 07.05.1990 р. працює у ПрАТ Закарпаттяобленерго , а з 01.02.2019 року займає посаду бухгалтера ІІ категорії бухгалтерії товариства, що підтверджується довідкою ПрАТ Закарпаттяобленерго від 12.04.2019 року № 32.

Вказує, що 05.09.2002 р. між ВАТ ЕК Закарпаттяобленерго (замовник по договору) та ДП Житловий комплекс №1 ЗAT Житлово-побутове підприємство (виконавець по договору) укладено договір, згідно з п. 1.1. якого останній передав ВАТ ЕК Закарпаттяобленерго для тимчасового проживання ОСОБА_1 як його працівнику 3 л/м в гуртожитку АДРЕСА_4 (копія договору додається).

Зазначає, що 17.06.2009 р., 26.05.2011, 24.04.2012, 16.05.2016 р. вона особисто з дочірнім підприємством Житловий комплекс №1 ПрАТ ЖГШ укладала договори найму житлового приміщення АДРЕСА_4 .

Також вказує, що 19.02.2018 року між нею та управлінням будинками Загорська 26 укладено договір найму житлового приміщення в будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій України, згідно п. 1 якого їй надано в користування жиле приміщення - квартиру, кімнату жилою площею 18,4 кв. м. та кладову 0,55 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , про що між ними складено та підписано акт здачі і приймання квартири і кімнати.

Стверджує, що рішенням VIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 18.10.2016 р. № 384 залишено у статусі гуртожитки цілісні майнові комплекси по АДРЕСА_5 та дозволено мешканцям гуртожитків приватизацію житлових і нежитлових приміщень (п. 1); передано в оперативне управління органам самоорганізації населення будинковим комітетам гуртожитки, зокрема по АДРЕСА_6 - ОСН БК АДРЕСА_6 (п. 2).

17.12.2018 р. з метою реалізації права на приватизацію вона звернулася до органу приватизації Ужгородської міської ради із заявою про приватизацію зазначеного вище житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказує, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.03.2019 р. № 110 відмовлено їй у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м., у зв`язку з недотриманням вимог статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових умов прав мешканців гуртожитків (державна реєстрація місця проживання у даному гуртожитку менше п`яти років).

Вважає, що дане рішення порушує її право на житло та на приватизацію житла. Відмова відповідача у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 є незаконною і безпідставною.

Зазначає, що свою відмову відповідач мотивує тим, що державна реєстрація місця проживання у даному гуртожитку менше п`яти років , проте у ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не встановлено таку обов`язкову умову для приватизація як реєстрація місця проживання , а визначено на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу , тобто для реалізації громадянином права на приватизацію має значення фактичне проживання протягом тривалого часу, тобто сукупно п`ять і більше років.

Звертає увагу, що як уже зазначалося вище, в даному житловому приміщенні вона - ОСОБА_1 проживає з 2002 року та є його основним наймачем, тобто вселена у приміщення на законних підставах і протягом тривалого часу (з 2002 раку) добросовісно використовую житлове приміщення як єдине житло. Вона проживає одна. За весь період проживання та користування у даному житловому приміщенні вона належним чином сплачує кошти за користування житлом та комунально-побутові послуги на утримання житла.

Актом про фактичне проживання особи від 15.04.2019 р. та довідкою від 15.04.2019 р. № 302 підтверджується той факт, що вона за даною адресою фактично проживаю з листопада 2002 року. Станом на сьогоднішній день іншого житла у приватній власності або користуванні у неї не має.

З 2002 року до теперішнього часу жодним власником будинку, оперативним управлінцем або балансоутримувачами не пред`являлося до неї претензій щодо незаконності мешкання нею у спірній квартирі.

Однак, при прийнятті рішення виконавчим комітетом Ужгородської міської ради від 27.03.2019 р. № 110, яким відмовлено їй у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 відповідачами не було враховано наведені вище обставини, безпідставно зроблено висновок про недотриманням вимог статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових умов прав мешканців гуртожитків , не враховано, що вона проживає у житловому приміщенні в гуртожитку, яке виявила намір приватизувати, тривалий час (з 2002 року) та за весь цей час є його основним наймачем, згідно договорів найму.

З огляду на наведене просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.03.2019 р. № 110, яким відмовлено ОСОБА_1 у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м.

3. Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м.

4. Стягнути з виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1536,80 грн.

Відповідно до ухвали суду від 21.05.2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача 05.07.2019 року, на адресу суду з дотриманням вимог, встановлених ЦПК України, подано відзив на позов, в якому зазначено, що позивачу у приватизації житлової кімнати відмовлено правомірно, у зв`язку з недотриманням вимог статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (державна реєстрація місця проживання у даному гуртожитку менше п`яти років). З поданих позивачем документів на приватизацію, а саме у відбитку про реєстрацію у документі що засвідчує особу та форми А вбачається, що позивач зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_4 з 12.11.2016 року, тобто менше 5 років. Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що прийняття рішень про приватизацію житлових приміщень у гуртожитку приймають виключно органи, визначені у статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та у спосіб визначений статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

З огляду на вищенаведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак від її представника, надійшла через канцелярію суду заява про розгляд справи без їх участі, в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання також не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 05.09.2002 р. між ВАТ ЕК Закарпаттяобленерго (замовник по договору) та ДП Житловий комплекс №1 ЗAT Житлово-побутове підприємство (виконавець по договору) укладено договір, згідно з п. 1.1. якого останній передав ВАТ ЕК Закарпаттяобленерго для тимчасового проживання ОСОБА_1 як його працівнику 3 л/м в гуртожитку АДРЕСА_4

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2009 р. ОСОБА_1 особисто з дочірнім підприємством Житловий комплекс №1 ЗАТ ЖПП укладала договір № 89 найму житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_3 , що був переукладений та пролонгований, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями договорів найму житлового приміщення від 26.05.2011, 24.04.2012, 16.05.2016 р.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 19.02.2018 року між ОСОБА_1 та управлінням будинками - Загорська 26 укладено договір найму житлового приміщення в будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій України, згідно п. 1 якого ОСОБА_1 надано в користування жиле приміщення - квартиру, кімнату жилою площею 18,4 кв. м. та кладову 0,55 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , про що між ними складно та підписано акт здачі і приймання квартири і кімнати.

Також, рішенням VIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 18.10.2016 р. № 384 залишено у статусі гуртожитки цілісні майнові комплекси по АДРЕСА_5 та дозволено мешканцям гуртожитків приватизацію житлових і нежитлових приміщень (п. 1); передано в оперативне управління органам самоорганізації населення будинковим комітетам гуртожитки, зокрема по АДРЕСА_8 (п. 2).

17.12.2018 р. з метою реалізації права на приватизацію ОСОБА_1 звернулася до органу приватизації Ужгородської міської ради із заявою про приватизацію зазначеного вище житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Однак, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.03.2019 р. № 110 ОСОБА_1 відмовлено у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м., у зв`язку з недотриманням вимог статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових умов прав мешканців гуртожитків (державна реєстрація місця проживання у даному гуртожитку менше п`яти років).

Як вбачається з копії довідки № 32 від 12.04.2019 року ПАТ Закарпаттяобленерго , ОСОБА_1 працює у ПрАТ Закарпаттяобленерго з 07.05.1990 року.

З копії акту про фактичне проживання особи від 15.04.2019 року, виданої ОСН БК Загорська 26 за підписами мешканців та керівника, вбачається, що ОСОБА_1 постійно фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 з листопада 2002 року.

Також, з довідки, виданої ОСН БК Загорська 26 № 302 від 15.04.2019 року ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 є наймачем та дійсно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та проживає одна.

З копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 01.02.1996 року Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 12.11.2016 року.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Закон України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно д статті 2 Закону громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України Про житловий фонд соціального призначення ), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону, громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації, належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ).

Згідно зі статтею 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірні правовідносини цей перелік не розповсюджується.

Проаналізувавши зміст вищенаведених норм можна дійти висновку, що позивач вселена до кімнати гуртожитку на законних підставах, законність її проживання в даній кімнаті не оспорено.

Свою відмову відповідач мотивує тим, що державна реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у даному гуртожитку менше п`яти років , проте у ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не встановлено таку обов`язкову умову для приватизація як реєстрація місця проживання , а визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Згідно з п. 15 ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - проживання у гуртожитку постійно сукупно п`ять і більше років.

Тобто для реалізації громадянином права на приватизацію має значення фактичне проживання протягом тривалого часу, тобто сукупно п`ять і більше років.

Як вбачається з копії акту про фактичне проживання особи від 15.04.2019 року, виданої ОСН БК Загорська 26 за підписами мешканців та керівника, вбачається, що ОСОБА_1 постійно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 з листопада 2002 року.

Отже, позивач на законних підставах займає в гуртожитку за адресою АДРЕСА_6 окреме жиле приміщення та є його основним наймачем, тобто вселена у приміщення на законних підставах і протягом тривалого часу (з 2002 раку) добросовісно використовую житлове приміщення як єдине житло. Вона проживає одна.

Відповідно до ст. 12 ЦПК Кожна кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд, на основі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Керуючись Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , ст. 345 ЦК України, Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , ст. ст.2, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган самоорганізації населення будинковий комітет Загорська 26 , про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права на приватизацію - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.03.2019 р. № 110, яким відмовлено ОСОБА_1 у передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_7 , що складається з однієї кімнати житловою площею 18,40 кв. м., загальною площею 18,40 кв. м.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Виконавчий комітет Ужгородської міської Ради, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ- 33868924.

Відповідач 2: Ужгородська міська рада, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ- 33868924.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган самоорганізації населення будинковий комітет Загорська 26 , адреса місцезнаходження: вул. Загорська, 26, кімната 105, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ- 40759204.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 01 червня 2020 року.

Головуюча О.В. Лемак