Рішення

від 13.05.2020 по справі 698/857/19

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/857/19

Провадження № 2/698/14/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Триліс Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Катеринопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа відділ у Катеринопільському районі Головного управління Держгеокадастру Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гончариха, Катеринопільського району, Черкаської області. За життя матері позивача на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 087521 виданого 21.01.2004 року Катеринопільською РДА належала земельна ділянка площею 3,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Гончариської сільської ради.

10.07.2019 року державний нотаріус Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії позивачу щодо видачі свідоцтва на спадщину за заповітом у зв`язку із відсутністю в Державному земельному кадастрі відомостей щодо реєстрації земельної ділянки.

У зв`язку із неможливістю реалізувати свої спадкові права позивач звернувся до суду та просить суд визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом, право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 3,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Гончариської сільської ради, та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 № 087521 виданого 21.01.2004 року Катеринопільською РДА за життя належала його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гончариха Катеринопільського району, Черкаської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, представником позивача ОСОБА_5 надано до суду заяву, в якій останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі та участі позивача.

Третя особа в судове засідання представника не направила, натомість надала до суду письмові пояснення щодо порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та компетенції відповідних державних органів з цього приводу.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку, визначеному ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України , причину неявки до суду не повідомили. Відзив на позов від відповідачів до суду не надходив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідно до ч. 6 ст. 223 ЦПК України наслідки, визначені частинами третьою - п`ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних письмових матеріалів справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 18.06.2007 року вбачається, що ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гончариха, Катеринопільського району, Черкаської області, актовий запис про смерть від 18.06.2007 року № 4 (а.с. 9).

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 12.07.1957 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Гончариха, Катеринопільського району, Черкаської області, в графі мати зазначено ОСОБА_4 (а.с. 8).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 087521 виданого 21.01.2004 року вбачається, що ОСОБА_4 за життя на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Гончариської сільської ради, Катеринопільського району, Черкаської області. На ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 державним нотаріусом Івонік Л.А. видані свідоцтва про право на спадщину в за законом, на підставі яких до спадкоємців переходить право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122281500:04:005:0077 в рівних частинах, по 1/3 на кожного (а.с. 11, 12).

З відповіді відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Черкаської області від 24.10.2019 року № 29-0.270-730/2-19 вбачається, що вартість земель сільськогосподарського призначення (ріллі) по Гончариській сільській раді Катеринопільського району Черкаської області (колишнього КСП ім. Ватутіна) із застосуванням коефіцієнта 1,756 відповідно постанови КМУ від 31.10.2011 року № 1185 та коефіцієнта 4,796 становить, станом на 01.01.2019 року становить 110300,00 гривень (а.с. 13).

З інформації, що надана Державним земельним кадастром про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.07.2019 року вбачається, що приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки (1,0917 га), кадастровий номер 7122281500:04:005:0077, дата державної реєстрації права - 01.02.2017 року, номер запису про право 18849484 (а.с.15).

З відомостей, що містяться у листі Державного земельного кадастру № 29-23-0.270-398/105-19 від 09.07.2019 року вбачається, що державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відомостей з Державного земельного кадастру у формі Витягу про земельну ділянку площею 3,28 га, кадастровий номер 7122281500:04:005:0077 у зв`язку із тим, що відсутні дані щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с. 14).

З постанови № 703/02-31 від 10.07.2019 року винесеної державним нотаріусом Івонік Л.А., вбачається, що позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122281500:04:005:0077 відмовлено у зв`язку із тим, що відсутні дані щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Крім того нотаріусом встановлено факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 Спадкова справа № 373/2007 заведена Катеринопільською державною нотаріальною конторою 30.11.2007 року на підставі заяви ОСОБА_2 . Матеріали спадкової справи містять заповіт ОСОБА_4 , посвідчений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою від 30.05.2006 року 1-1019 (а.с. 10).

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.49 Закону України Про нотаріат , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно з п.4 Глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Більше того згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.9). На момент смерті ОСОБА_4 була власником, серед іншого, земельної ділянки площею 3,28 га, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР №087521 від 21.01.2004, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Гончариської сільської ради Катеринопільського району, Черкаської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №234. (а.с.11). За життя ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою від 30.05.2006 року 1-1019. Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини 30.11.2007 року до державного нотаріуса Катеринопільської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_6 . (а.с.10). Державним нотаріусом Івонік Л.А. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі яких право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122281500:04:005:0077 переходить до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частині на кожного (а.с.12). ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб прийняв спадщину звернувшись до Катеринопільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 10).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.07.2019 року винесеної державним нотаріусом Івонік Л.А., позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122281500:04:005:0077 відмовлено. Крім цього роз`яснено зміст ст. 15,16 ЦК України, а також ст.ст. 109,118. 119, 120 ЦПК України. Відмова нотаріуса була обґрунтована тим, що в наданому нотаріусу листі з Державного земельного кадастру № 29-23-0.270-398/105-19 від 09.07.2019 року прийнято рішення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру у формі Витягу про земельну ділянку площею 3,28 га, кадастровий номер 7122281500:04:005:0077 у зв`язку із тим, що відсутні дані щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с. 10).

Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.4.9 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 282/20595 свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Набуття права власності спадкодавцем ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,28 га, відбулося на підставі розпорядження Катеринопільської райдержадміністрації № 17 від 21.01.2004 року. Державний акт на право приватної власності на землю серія ЧР №087521 був виданий 21.01.2004 року.

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції від 20.07.2000, який був чинним на дату прийняття розпорядження Катеринопільською райдержадміністрацією № 17 від 21.01.2004 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції від 20.07.2000, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Відповідно до ч.8 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Вимогами ч.4 ст. 38 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що витяг з Державного земельного кадастру надається в паперовій або електронній формі та містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 1 січня 2013 року, а також за бажанням заявника - відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отримання нотаріусами витягу з Державного земельного кадастру є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складання заповітів).

Згідно п.81 - 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553 в редакції від 23.07.2019, який був чинним на дату винесення постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто 10.07.2019 року, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.

З відомостей, що містяться у листі Державного земельного кадастру № 29-23-0.270-398/105-19 від 09.07.2019 року, вбачається, що підстава відмови у наданні витягу з Державного земельного кадастру - відсутня інформація про реєстрацію земельної ділянки площею 3,28 га, кадастровий номер земельної ділянки 7122281500:04:005:0077, розташована за адресою: Гончариська сільська рада, Катеринопільського району, Черкаської області (а.с.14).

В той же час з інформації, що надана Державним земельним кадастром про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.07.2019 року, вбачається, що приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки (1,0917 га), кадастровий номер 7122281500:04:005:0077, дата державної реєстрації права - 01.02.2017 року, номер запису про право 18849484 (а.с.15).

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Як вказано в ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право власності на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_4 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ЧР № 087521 від 21.01.2004 року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1218 ЦК України, передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наявні докази в матеріалах справи фактично свідчать, що позивач є спадкоємцем за заповітом, який було складено ОСОБА_4 , 30.05.2006 року посвідченого Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 1-1019.

Позивач в установленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори для оформлення своїх майнових прав на спадкове майно втім йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Згідно п.1 ч.3 ст.3. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Враховуючи, що реєстрація права власності на земельну ділянку, була проведена до 1 січня 2013 року, з дотримання законодавства, що діяло на момент його виникнення, тому у спадкодавця виникло право власності на земельну ділянку, яка є предметом розгляду в даній справі, частину якої відповідно до заповіту успадкував позивач ОСОБА_1 .

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позов підлягає до задоволення, а тому суд визнає за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 3,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Гончариської сільської ради, та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 087521 виданого 21.01.2004 року Катеринопільською РДА за життя належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гончариха Катеринопільського району, Черкаської області, актовий запис про смерть № 4 від 18.06.2007 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 258, 259, 265 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 1218, 1268, 1296, 1297, 1299 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 3,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Гончариської сільської ради, та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 087521 виданого 21.01.2004 року Катеринопільською РДА за життя належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гончариха Катеринопільського району, Черкаської області, актовий запис про смерть № 4 від 18.06.2007 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Катеринопільським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Черкаського апеляційного суду (з урахуванням положень ч.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення та п.п.15.5 п.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України), при цьому, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення (з урахуванням положень ч.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення та п.п.15.5 п.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.05.2020 року.

Головуючий Баранов О.І.