Рішення

від 26.05.2020 по справі 442/8677/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8677/17

Провадження №2/442/56/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дрогобицької міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним поділу земельної ділянки, визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію, -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_5

від відповідача 1: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

від відповідача 2: ОСОБА_3 , ОСОБА_6

від відповідача 3: не з`явилися

від відповідача 4: ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дрогобицької міської ради (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022, виданого 12.07.2005; визнання незаконним поділу земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненого на підставі заяв за р. № 685, № 686 від 03.07.2017 та розробленої технічної документації на поділ земельної ділянки; визнання недійсним Договору дарування земельної ділянки, посвідченого Куртяк Оленою Орестівною, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за № 1003 та Договору дарування земельної ділянки, посвідченого Куртяк Оленою Орестівною, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за р. № 1006; зобов`язання солідарно відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відновити стан земельної ділянки, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , який існував до порушення прав, а саме до дня видачі Дрогобицькою міською радою Львівської області оскаржуваного Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022 від 12.07.2005; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22201603) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк О.О., Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0256), площею 0,721 га; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22202026) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк О.О., Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0257), площею 0,0146 га; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (номер запису - 21897975) від 14.08.2017 державного реєстратора - Паращака М.Т., Болехівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0258), площею 0,01 га.

Позов обґрунтовано тим, що за адресою по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Даний житловий будинок складається з трьох квартир. Власники цих квартир: кв. АДРЕСА_2 - позивач, ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; кв. АДРЕСА_3 - до 06.09.2017 ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , а після укладення договору дарування від 06.09.2017 лише ОСОБА_2 ; кв. АДРЕСА_4 - до 06.09.2017 ОСОБА_3 , а після укладення договору дарування від 06.09.2017 ОСОБА_2 . Зазначає, що влітку 2017 року без відома позивача та її згоди була встановлена нова металева брама на в`їзді до їх спільної присадибної земельної ділянки, на якій знаходиться вищезазначені трьохквартирний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Від встановленої металевої брами із замком, якийзакрито ключами, що знаходяться у ОСОБА_2 , ОСОБА_2 відмовляється надати їй ключі. Свої дії ОСОБА_2 пояснює тим, що позивач фінансово не долучалася до облаштування нової брами, а тому не має права на ключі. Наголошує, що тим самим створилися перешкоди у вільному доступі (заїзді) користуванні присадибною земельною ділянкою, на якій знаходиться їх житловий будинок, також житловим будинком, господарськими будівлями, спорудами. Позивач вказує, що після звернень до правоохоронних органів з метою усунення перешкод у користуванні спільним подвір`ям для обслуговування їх будинку, відповідачі в розмові з позивачем зазначили, що вони будуть розпоряджатися їх спільним подвір`ям на власний розсуд, без позивача. Позивач пояснює, що останнім часом, коли вона була на роботі, її повідомили, що на їх подвір`я приходили невідомі особи, обмірювали земельну ділянку, на якій знаходиться спільний трьохквартирний будинок і яка призначена для обслуговування їх будинку. Наголошує, що після цього позивач оглянула Публічну кадастрову карту в режимі Інтернет-ресурсу, отримавши Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності і речові права на земельну ділянку, Інформаційні довідки і дізналася, що з невідомих їй причин і без її відома на даній карті на місці їх подвір`я ( АДРЕСА_1 ) відображається інформація про три приватизовані земельні ділянки. Наголошує, що участі у приватизації земельних ділянок не брала, інші співвласники будинку її згоди не брали, їй не було відомо жодної інформації щодо приватизації земельних ділянок по АДРЕСА_1 , а тому без її відома приватизовано земельну ділянку (присадибну ділянку для обслуговування трьохквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку згодом поділено на три земельні ділянки та подаровано ОСОБА_2 . Отже, оскільки існує Державний акт на право власності на земельну ділянку сепії № ЯА № 569022, виданий 12.07.2005, на підставі якого була приватизована земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , без її участі, як співвласника квартири АДРЕСА_2 , вважає, що даний Державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним та протизаконним, а відтак, незаконним є поділ земельної ділянки, здійснений на підставі заяв за р. № 685, № 686 від 03.07.2017 та розроблення технічної документації на поділ земельної ділянки з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яким без її участі та відома було здійснено розпорядження земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування їх спільним трьохквартирним будинком, відповідно, наголошує, що незаконним та таким, що теж грубо порушує ряд її законних прав та інтересів є відчуження земельних ділянок, що утворилися внаслідок протиправного їх поділу без її участі як співвласника житлової квартири у будинку АДРЕСА_1 , з яких складається їх подвір`я, в користь лише ОСОБА_2 на підставі Договорів дарування земельних ділянок від 06.09.2017 за р. № 1003 та № 1006, а тому такі правочини (Договори дарування земельних ділянок) підлягають визнанню недійсними, оскільки позивач позбавлена передбаченого законом права на частку у праві спільної сумісної власності на цю землю, відповідно на якій розміщене належне їй на праві спільної власності нерухоме майно, адже, приватизувавши три квартири, у всіх співвласників квартир, не лише в окремих, виникло право на земельну ділянку, на якій розміщений разом із господарськими будівлями цей житловий будинок. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

23.08.2019 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій додатково просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22201603) від 06.09.2017 державного реєстратора приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни, Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер - 4610600000:01:008:0256), площею 0,0721 га; та запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22202026) від 06.09.2017 державного реєстратора приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0257), площею 0,0146 га; та запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (номер запису - 21897975) від 14.08.2017 державного реєстратора Паращака Мар`яна Тарасовича, Болехівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер - 4610600000:01:008:0258), площею 0,01 га.

Від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 18.05.2018 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшов відзив на вказану позовну заяву, у якому вони просили відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), виданого 26.03.2002 комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради, зареєстрованим Дрогобицьким ДКМБТІ та ЕО у реєстрову книгу за № 13968, підтверджується та обставина, що позивач по даній справі є лише співвласником квартири АДРЕСА_2 , а тому покликання позивача на норми ст. 381 Цивільного кодексу України, які регулюють поняття садиби, як об`єкта прав власності, є безпідставним. Вказують, що правовідносини, які виникли між сторонами даного спору, пов`язані із приватизацією земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування трьохквартирного житлового будинку, а не садибного. Крім того, зазначають, що як вбачається зі змісту позовної заяви, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022 виданий 12.07.2005. Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, в редакції від 11.01.2005, яка була чинною на момент видачі відповідачам спірного державного акту, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. За змістом частини 2 цієї статті у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об`єднанню власників. А частина 3 цієї ж статті визначала, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Тому наголошують, що безпідставним є покликання позивача в позовній заяві як на правову підставу позову - на ст. 42 (ч.ч. 2, 3) Земельного кодексу України в редакції станом на 14.05.2015, оскільки державний акт був виданий відповідачу 2 та відповідачу 3 12.07.2005. Відповідно наголошують, що оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок від 06.09.2017 за р. № 1003 та № 1006 є похідними, то такі, на думку відповідачів, задоволенню теж не підлягають.

Крім того, відповідачі подали до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяви про застосування строку позовної давності, оскільки у позовній заяві позивач не обґрунтовує поважності пропущення строку позовної давності, а з січня 2013 року відомості про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі України, є відкритими та опубліковані в мережі інтернет, а, відтак, позивач могла дізнатися про наявність оскаржуваного акту після 01.01.2013. Крім того, наголошують, що позивач ні з 1989 (дата реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 ), ні з 1989 року, ні з 1995 року, ні з 2005 року, ні з 2013 року своїми правами щодо спірної земельної ділянки не цікавилася, хоча повинна була це робити, жодним чином не заявляла про свої права на спірну земельну ділянку та порядок користування нею, хоча знала про приватизацію земельної ділянки. Наголошують, що за наявності порушених прав позивача з боку відповідача 2 та відповідача 3 щодо користування земельною ділянкою право на позов у позивача мало би виникнути уже з 2005 року до 2008 року, проте позивач звернулась до суду лише після спливу 12 років після приватизації земельної ділянки її батьками, тобто з пропуском загального строку звернення до суду, тому просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , Дрогобицької міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним поділу земельної ділянки, визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2017 заборонено вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження чи зміну (поділ, виділ, об`єднання) земельних ділянок (кадастрові номера 4610600000:01:008:0258, 4610600000:01:008:0257, 4610600000:01:008:0257); накладено арешт на: земельну ділянку площею - 0,01 га, кадастровий номер - 4610600000:01:008:0258, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею - 0,0146 га, кадастровий номер - 4610600000:01:008:0257, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею - 0,0721 га, кадастровий номер - 4610600000:01:008:0256, цільове призначення - для будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.02.2019 заяву відповідача ОСОБА_2 - задоволено; провадження по справі № 442/8677/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , Дрогобицької міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним поділу земельної ділянки, визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав - зупинено до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника ОСОБА_9 ; зобов`язано учасників провадження повідомити Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області про наявність правонаступника чи законного представника ОСОБА_9 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.06.2019 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , Дрогобицької міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним поділу земельної ділянки, визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав - поновлено; здійснено заміну відповідача ОСОБА_9 на її правонаступника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.09.2019 витребувано у ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії договорів дарування від 06.09.2017 за р. № 1003, р. № 1006 на земельні ділянки (кадастрові номери - 4610600000:01:008:0257, 4610600000:01:008:0256), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк Олени Орестівни належним чином засвідчені копї договорів дарування від 06.09.2017 за р. № 1003, р. № 1006 на земельні ділянки (кадастрові номери - 4610600000:01:008:0257, 4610600000:01:008:0256), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.10.2019 витребувано у Дрогобицької міської ради Львівської області документацію на підставі якої було надано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯА № 569022 від 12.07.2005 (кадастровий номер 4610600000:01:008:0177); витребувано у Міськрайонному управлінні у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області технічну документацію на підставі якої надано у приватну власність земельну ділянку за адресою: Міськрайонне управління у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯА № 569022 від 12.07.2005; та технічну документацію щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок якої утворилися три земельні ділянки (кадастрові номери 4610600000:01:008:0258, 4610600000:01:008:0257, 4610600000:01:008:0256) та технічну документацію на них.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2019 в задоволенні клопотання представника позивача про повторне витребування у Дрогобицької міської ради Львівської області документації на підставі якої було надано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯА № 569022 від 12.07.2005 (кадастровий номер 4610600000:01:008:0177) - відмовлено; ухвалено тимчасово вилучити у Дрогобицької міської ради Львівської області документацію на підставі якої було надано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯА № 569022 від 12.07.2005 (кадастровий номер 4610600000:01:008:0177).

Позивач та її представник в судових засіданнях просили позов задовольнити.

Відповідачі 1, 2 та їх представники проти задоволення позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити, подали заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідач 3 в судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу у її відсутності, проти позову заперечувала, просила застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача 4 проти задоволення позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази, долучені до позову, заслухавши сторін та їх представників, свідків, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 26.03.2002 квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,- загальною площею 43,0 кв.м належить ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 6; 14).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 26.03.2002 квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ,- загальною площею 47,5 кв.м належить ОСОБА_9 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 6).

Відповідно до інформаційної довідки (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) № 106121627від 04.12.2017 вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , - є ОСОБА_2 відповідно до Договору дарування 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру в„– 998 від 06.09.2017 та договору про поділ права спільної сумісної власності на квартиру (визначення розміру часток) № 997 від 06.09.2017 (т. 1, а.с. 16).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2003 спадкоємцем майна ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 ; спадкове майно складається з приватизованої квартири АДРЕСА_4 (т. 1 , а.с. 7).

Відповідно до інформаційної довідки (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) № 106122813 від 04.12.2017 вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , - є ОСОБА_2 відповідно до Договору дарування квартири № НОМЕР_1 від 06.09.2017 (т. 1, а.с. 15).

Як вбачається зі скан-копій Публічної кадастрової карти у АДРЕСА_1 наявні три земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4610600000:01:008:0256; 4610600000:01:008:0257; 4610600000:01:008:0258 (т. 1, а.с. 9-11).

Відповідно до інформаційної довідки (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) № 106117494 від 04.12.2017 вбачається, що власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , - кадастровий номер 4610600000:01:008:0256 є ОСОБА_2 відповідно до Договору дарування земельної ділянки № 1006 від 06.09.2017 (т. 1, а.с. 12-13).

Згідно п. 1.8 ухвали 3 сесії 4 скликання Дрогобицької міської ради Львівської області № 23 від 20.06.2002 „Про надання в спільну сумісну власність громадянам земельних ділянок, на яких знаходяться приватизовані ними будинки, а також господарські споруди" ухвалено надати в спільну сумісну власність земельні ділянки для обслуговування приватизованих будинків та господарських споруд громадянам: ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_2 ), ОСОБА_13 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_12 (кв. АДРЕСА_4), прож. на АДРЕСА_1 , спільно земельну ділянку площею 986 кв.м на АДРЕСА_1 .

Дану земельну ділянку передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 на підставі їх заяви від 26.04.2002 (т. 2 а.с. 102, 174).

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_12 є ОСОБА_3 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 569022 від 12.07.2005 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є власниками земельної ділянки площею 0,0967 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали 3 сесії 4 скликання № 23 від 20.06.2002, ухвали 23 сесії 4 скликання № 429 від 28.12.2004, Дрогобицької міської ради.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.1996 № 31/30/53/396 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7 при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК України, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Тобто у разі приватизації громадянами квартир, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України „Про реалізацію Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 11.10.2002 № 1521. В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.04.2019 по справі № 368/513/16-ц; провадження № 61-1273св18.

Враховуючи вищенаведене, оскільки спірна земельна ділянка фактично відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , а її передача у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 вирішено із порушенням порядку, встановленого статтею 42 ЗК України, що свідчить про порушення прав позивача.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18.

За встановлених обставин суд відхиляє доводи представника відповідача 1 про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку не може виступати предметом спору, оскільки визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є ефективним способом поновлення порушеного права позивача, а постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/3156/17 стосується інших правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022, виданий 12.07.2005 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_13 не мали права здійснювати поділ земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений на підставі заяв за р. № 685, № 686 від 03.07.2017.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно з урахуванням вимог ст. 215 ЦК України слід визнати недійсними Договір дарування земельної ділянки, посвідчений Куртяк Оленою Орестівною, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за № 1003 та Договір дарування земельної ділянки, посвідчений Куртяк Оленою Орестівною, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за р. № 1006 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22201603) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк О.О., Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0256), площею 0,721 га; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22202026) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк О.О., Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0257), площею 0,0146 га; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (номер запису - 21897975) від 14.08.2017 державного реєстратора - Паращака М.Т., Болехівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0258), площею 0,01 га.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання солідарно відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відновити стан земельної ділянки, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , який існував до порушення прав, а саме до дня видачі Дрогобицькою міською радою Львівської області оскаржуваного Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022 від 12.07.2005, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згадані способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до пункту 10 частини 2 статті. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі „Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При цьому, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання солідарно відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме до дня видачі Дрогобицькою міською радою Львівської області оскаржуваного Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022 від 12.07.2005, не вказала, які саме дії необхідно вчинити для припинення порушення її прав. У разі ухвалення такого судового рішення, останнє не може бути виконане шляхом звернення до державних виконавчих органів, оскільки не може відбутись, шляхом зобов`язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі.

Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа.

Свідок ОСОБА_14 вказав, що у 2004-2005 роках робилась приватизація землі, він їздив робити технічну документацію на підставі рішення сесії, міряли земельну ділянку. Оскільки пройшло 15 років він обставин не пам`ятає і не пам`ятає чи знала ОСОБА_1 про це.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 вказала, що жодного разу не зверталась до Дрогобицької міської ради щодо приватизації, їй не було відомо про приватизацію ОСОБА_3 та ОСОБА_13 земельної ділянки, про це їй стало відомо лише у 2017 році. Зазначила, що на заяві про приватизацію земельної ділянки під садівництво не її підпис.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 вказала, що батьки повідомляли про приватизацію їй та ОСОБА_1 . У 2005 році тато приніс Державний акт. Були тато, мамо, ОСОБА_1 та вона. Пізніше прийшов чоловік ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 знала про приватизацію земельної ділянки з 2005 року.

Свідок ОСОБА_3 вказав, що літом приватизував земельну ділянку, землеміри приходили, дочка їх бачила. Вказав, що син ОСОБА_1 мав доступ до сейфу і позабирав всі документи.

Свідок ОСОБА_17 вказала, що ОСОБА_3 знає дуже давно, у липні 2005 року була пожежа, у листопаді 2006 року чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_19 сказав їм так робити, як вони. Вона запитала, що вони приватизували. ОСОБА_1 відповіла, що подвір`я.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що з нею радилися, оскільки вона по роду діяльності працює з земельним кадастром, були розмови про приватизацію. Одна точно. Була у 2008 році розмова про приватизацію. Суд визнає показання даного свідка неналежними, оскільки, як стало відомо в судовому засіданні, вона до допиту її як свідка поставила крісло біля дверей зали судового засідання.

Свідок ОСОБА_21 вказав, що на Зелені свята (Трійця) у 2007-2008 році приватизували земельну ділянку, питали, чи будуть претензії, він відправив до ОСОБА_17 та ОСОБА_22 . ОСОБА_3 запросив його випити, там були ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_10, ОСОБА_1 , ОСОБА_25 і його жінка ОСОБА_26 . Вони повідомили, що приватизували, виготовляють земельну ділянку, збираються побудувати гараж. ОСОБА_10 сказав, ОСОБА_1 , що добре, що приватизували, тепер можуть щось робити, вона кивнула. ОСОБА_1 повідомила, що розмови не пам`ятає, застілля не було.

ОСОБА_4 сказала, що літом 2008 року питав у ОСОБА_1 чи не буде вона проти заїзду, вона сказала. Що не проти, оскільки земельна ділянка приватизована і власниками є її батьки. ОСОБА_1 йому сказала, що сама питатиме за заїзд, далі розмова не мала місця. Вказав, що браму так і не будував, бо у нього помінялись плани.

ОСОБА_29 зазначив, літом 2005 року на кухні застав тещу, жінку, сестру жінки, які розглядали акт на приватизацію. ОСОБА_1 зазначила, що такого не було. ОСОБА_29 повідомив, що його брат при ньому особисто звертався до ОСОБА_1 , бо хотів зробити заїзд.

ОСОБА_30 зазначила, що у 2008 році ОСОБА_1 казала, що землю приватизували. Вона у неї питала: „ОСОБА_1, що це, наше подвір`я?".

ОСОБА_32 зазначив, що його викликала покійна ОСОБА_9 підписати погодження на приватизацію землі, були ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_3. ОСОБА_1 дану подію заперечила.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 як на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з фактом приватизації у 2005 році, оскільки вони є родичами, друзями, колегами по роботі відповідачів та не сприяють встановленню істини по справі, а самі показання свідків на думку суду не можуть бути належними доказами того, що позивач була обізнана з тим, що земельна ділянка була приватизована.

В матеріалах справи наявна заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 10.02.2004, 11.04.2005 звертались із заявою до голови м. Дрогобича про надання їм у власність земельної ділянки площею 1 200 кв.м, 18.05.2007 заявою про закріплення за ними земельної ділянки площею 1 000 кв.м. (т. 2 а.с. 100-101, 171-173), проте як встановлено судом ця заява стосується іншої земельної ділянки, яка учасникам провадження не була виділена в натурі. ОСОБА_1 заперечила факт наявності її підпису на цих заявах. На думку суду наявність заяви про виділення однієї змеленої ділянки не може свідчити про те, що позивач була обізнана з фактом приватизації іншої земельної ділянки.

При цьому доводи відповідачів про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів того, що позивач знала або могла знати про порушення своїх прав раніше визначеного у позові та у судовому засіданні строку - у 2017 році після встановлення металевої брами та звернення до правоохоронних органів (т. 1, а.с. 8), перегляду Публічної кадастрової картки (т. 1, а.с. 9-11), та отримання інформаційних довідок з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 12-16), оскільки лише після виконання даних дій вона змогла дізнатись про приватизацію земельної ділянки та її поділ.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.ч. 1, 4-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що доводи позову ґрунтуються на законі та матеріалах справи, позовні вимоги частково доведені належними і допустимими доказами, правова позиція заперечень відповідача виявилась непереконливою і недоведеною, відповідачі основні доводи позову і наявні у справі докази не спростували, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині доведених вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути по 987 грн 55 к. понесених судових витрат.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569022, виданий 12.07.2005.

Визнати незаконним поділ земельної ділянки (кадастровий номер -4610600000:01:008:0177), площею - 0,0967 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений на підставі заяв за реєстровими № 685, № 686 від 03.07.2017 співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , та розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер -4610600000:01:008:0256), площею - 0,0721 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), посвідчений Куртяк Оленою Орестівною , приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за реєстровим № 1003.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер -4610600000:01:008:0257), площею - 0,0146 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), посвідчений Куртяк Оленою Орестівною, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, 06.09.2017 за реєстровим № 1006.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22201603) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни, Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0256), площею 0,721 га.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису - 22202026) від 06.09.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни, Дрогобицького районного нотаріального округу, на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0257), площею 0,0146 га.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (номер запису - 21897975) від 14.08.2017 державного реєстратора - Паращака Мар`яна Тарасовича , Болехівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:008:0258), площею 0,01 га.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 55 копійок понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 55 копійок понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 55 копійок понесених судових витрат.

Стягнути з Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_1 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 55 копійок понесених судових витрат.

У іншій частині позову - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; тел. НОМЕР_5 ).

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОПП НОМЕР_6 ; тел. НОМЕР_7 ).

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; тел. НОМЕР_9 ).

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_10 ; тел. НОМЕР_11 ).

Відповідач 4: Дрогобицька міська рада (адреса місцезнаходження: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055972; e-mail: rada@drb.lviv.ua; тел. (03244) 2-25-69, факс. (03244) 3-96-71, 2-13-03).

Повний текст судового рішення виготовлено 05.06.2020.

Суддя Ю.С. Кучаковський