Рішення

від 05.06.2020 по справі 420/3485/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3485/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633) до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська обл. м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) про визнання протиправним, скасування повідомлення від 03.04.2020р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.04.2020р., винесене державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Стояновою А.О.;

зобов`язати Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/6468/19 від 04.03.2020р. та вчинити необхідні виконавчі дії щодо виконання судового рішення.

Ухвалою від 27.04.2020р. позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишено без руху. Надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 12.05.2020р продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6) до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська обл. м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-ІХ.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; призначено судове засідання по справі на 03.06.2020р. о 14 год. 30 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6468/19 від 09 січня 2020 року задоволено позов Головного управління та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Громадського об`єднання громадян Педагог у вигляді повного зупинення експлуатації будівель для відпочинку Громадського об`єднання громадян Педагог , за адресою: 67772, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, вул. Лазурна, 11, шляхом відключення вищевказаних будівель Громадського об`єднання громадян Педагог від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків наданих в акті перевірки № 428 від 28.08.2019, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки № 428 від 28.08.2019 за номерами: 1-12,14-17. 16.03.2020 року Заступником начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області подано до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву та виконавчий лист №420/6468/19 від 04.03.2020 про примусове виконання рішення суду. 03.04.2020 державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Стояновою А.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу №420/6468/19 стягувачу без прийняття до виконання, вих. №31214 з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII (далі - ЗУ №1404-VIII), оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. З вказаними діями відповідача не погоджується, посилаючись на їх протиправність.

03.06.2020р. від Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач адміністративний позов не визнає та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що ст. 10 Закону України Про виконавче провадження не передбачає норми, яка б регламентувала виконавчу дію, зазначену в резолютивній частині виконавчого документу. За змістом ч. 1 і 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Повне зупинення експлуатації об`єкту до моменту усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, вказаних в акті перевірки № 428 від 28.08.2019 за номерами: 1-12, 14-17, яке на думку стягувана, є заходом примусового виконання рішення суду, не регламентується жодною статтею Закону.

До судового засідання 03.06.2020р. представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до ст. 286 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6468/19 від 09 січня 2020 року задоволено позов Головного управління та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Громадського об`єднання громадян Педагог у вигляді повного зупинення експлуатації будівель для відпочинку Громадського об`єднання громадян Педагог , за адресою: 67772, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, вул. Лазурна, 11, шляхом відключення вищевказаних будівель Громадського об`єднання громадян Педагог від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків наданих в акті перевірки № 428 від 28.08.2019, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки № 428 від 28.08.2019 за номерами: 1-12,14-17.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 24.02.2019р. та 09.01.2020р. Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист, який разом із заявою про примусове виконання судового рішення представником Головного управління ДСНС України в Одеській області подано 16.03.2020р. до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За результатами розгляду заяви стягувача державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стояновою Анастасією Олегівною 03.04.2020р. повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що дані правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключно Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваного повідомлення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, зі змісту ст.4 Закону № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №420/6468/19, виданий Одеським окружним адміністративним судом 09.01.2020р. повернуто стягувану без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» .

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд не погоджується із даними доводами відповідача та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що у виконавчому листі №420/6468/19, виданому Одеським окружним адміністративним судом 09.01.2020р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду зазначена резолютивна частина рішення, а саме: Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Громадського об`єднання громадян Педагог . ЄДРПОУ: 26274982, юридична адреса: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 17-А, у спосіб: у вигляді повного зупинення експлуатації будівель для відпочинку Громадського об`єднання громадян Педагог , за адресою: 67772, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, вул. Лазурна, 11, у порядок: шляхом відключення вищевказаних будівель Громадського об`єднання громадян Педагог від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків наданих в акті перевірки № 428 від 28.08.2019, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки № 428 від 28.08.2019 за номерами: 1-12,14-17 .

Отже, у виконавчому листі, виданому 09.01.2020р. Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 січня 2020 року у справі №420/6468/19, відтворено резолютивну частину рішення суду.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного судом рішення у справі №420/6468/19 слідує, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: повністю зупинити роботу на установі боржника до усунення певних порушень.

Тобто, резолютивна частина рішення містить чітке зобов`язання, яке необхідно вчинити боржнику.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року по справі №420/6468/19 є рішенням немайнового характеру, яким відповідача фактично зобов`язано повністю зупинити роботу закладу відповідача до усунення порушень, зазначених у рішенні суду.

Водночас, у виконавчому листі визначений боржник, на якого покладається обов`язок щодо виконання цього рішення немайнового характеру, а саме - Громадське об`єднання громадян Педагог .

Також суд зазначає, що виконавчий лист має всі заповнені реквізити, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України Про виконавче провадження та оформлений належним чином.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012р. (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Правила цих норм до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону, виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз вищенаведених норм та зміст виконавчого листа №420/6468/19 дає підстави для висновку, що даний виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону, оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржника зобов`язано вчинити та спосіб їх виконання, а порядок виконання рішень такого характеру встановлено статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими та безпідставними, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, виконавчий лист містить чітке визначення дій для вчинення боржником, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що та обставина, що за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року у справі №420/6468/19 видано виконавчий лист, вже свідчить про те, що це судове рішення за своїм змістом характеризуються реалізованістю та передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону), водночас пункт 3 статті 6 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Суд зазначає, що в силу вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» , яка регулює питання виконання рішень іншими органами та установами, не визначено іншого органу, окрім органів державної виконавчої служби, який мав би повноваження виконувати зазначене рішення суду. Не визначено такого органу, й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів державного нагляду (контролю), а також самим рішенням суду.

Відтак, примусове виконання вищезазначеного рішення на підставі виконавчого листа №420/6468/19, виданого 04.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом, покладається саме на відповідний орган державної виконавчої служби.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом встановлено, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №420/6468/19 від 04.03.2020 року, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист оформлено у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» , та є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, у державного виконавця не було передбачених Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.04.2020р., винесене державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Стояновою А.О.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/6468/19 від 04.03.2020р. та вчинити необхідні виконавчі дії щодо виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №420/6468/19 від 04.03.2020р. року відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону № 1404-VIII.

При цьому, як вже встановлено судом підставою для повернення виконавчого листа №420/6468/19 від 04.03.2020р. слугував висновок державного виконавця про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» , а тому, на думку відповідача, виконавчий лист не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

В свою чергу, суд зауважує на тому, що при прийнятті вказаного повідомлення, відповідачем не було встановлено інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, прийняття до виконання виконавчого листа здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас, таку постанову виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист №420/6468/19 від 04.03.2020р. повернутий позивачу згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов`язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа залежить від умови пред`явлення цього виконавчого листа до виконання позивачем як стягувачем.

Однак, суд зазначає, що частиною 7 статті 246 КАС України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Тому, оскільки в даному випадку вимоги щодо відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, заявлені на майбутнє, що не відповідає приписами КАС України, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені суб`єктом владних повноважень права осіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №420/6468/19 від 04.03.2020р.

Водночас, суд наголошує, що відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом у даній справі протиправним, з аналогічних підстав, що перевірялись у межах розгляду даної справи, оскільки це буде вважатись неналежним виконанням судового рішення, та повинен прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст.9 КАС України та зобов`язати відповідача відповідно до Закону України Про виконавче провадження , повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання судового рішення по справі №420/6468/19 від 09.01.2020р. та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень по даній справі не доведено правомірність оскаржуваного повідомлення та його відповідність нормам діючого законодавства України, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню, як таке, що прийнято протиправно.

Судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633) до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська обл. м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) про визнання протиправним, скасування повідомлення від 03.04.2020р. та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.04.2020р., винесене державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Стояновою А.О.

Зобов`язати Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська обл. м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) відповідно до Закону України Про виконавче провадження повторно розглянути заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про примусове виконання судового рішення по справі №420/6468/19 від 09.01.2020р., та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.