Ухвала

від 05.06.2020 по справі 420/4795/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4795/20

УХВАЛА

05 червня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви Голови управління Житлово-будівельного кооперативу Малиновський-7 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича, Державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс , Приватного підприємства Одеське БТІ , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дикого Сергія Петровича, про визнання недійсними рішень та технічних паспортів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Голови управління Житлово-будівельного кооперативу Малиновський-7 Скаковського Олександра Адамовича до Клименко Валентини Григорівни, ОСОБА_3 , Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича, Державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс , Приватного підприємства Одеське БТІ , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дикого Сергія Петровича, в якій позивач просить:

визнати недійсним рішення №49460398 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.10.2019 року проведену державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран ОСОБА_4 Володимировичем відносно квартири АДРЕСА_1 , прийнятого на підставі неправдивих документів (технічний паспорт від 28.10.2019 року №760/5/2019 на квартиру АДРЕСА_1 та довідку від 28.10.2019 року виготовлено приватним підприємством Одеське БТІ (ЄДРПОУ 38642708));

визнати недійсним рішення №50901206 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2020 року проведену державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем відносно квартири АДРЕСА_1 , прийнятого на підставі неправдивих документів (технічний паспорт від 20.01.2020 року №3/01/20 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та висновок №3/20 від 20.01.2020 року виготовлено Товариство з обмеженою відповідальністю БТІ СЕРВІС (ЄДРПОУ 39544793));

визнати недійсним технічний паспорт від 28.10.2019 року №760/5/2019 на квартиру АДРЕСА_1 та довідку від 28.10.2019 року виготовлено приватним підприємством Одеське БТІ (ЄДРПОУ 38642708);

визнати недійсним технічний паспорт від 20.01.2020 року №3/01/20 на нежитлове приміщення №3 по вул. Академіка Корольова, буд.102, м. Одеса та висновок №3/20 від 20.01.2020 року виготовлено Товариство з обмеженою відповідальністю БТІ СЕРВІС (ЄДРПОУ 39544793);

визнати недійсним рішення №50918 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2020 року на квартиру АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_2 , що проведено та засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Диким Сергієм Петровичем.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Голови управління Житлово-будівельного кооперативу Малиновський-7 Скаковського Олександра Адамовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича, Державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс , Приватного підприємства Одеське БТІ слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачами оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 826/7749/16 зазначено, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду вказує, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2019 року по справі № П/811/1884/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року по справі № 695/500/17, в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 813/317/17, в постанові 16 січня 2019 року по справі № 755/9555/18.

Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини виникли щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв`язані питання пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 14.03.2018 року у справі № 396/2550/17.

Крім того, позивачем заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс та Приватного підприємства Одеське БТІ про визнання недійсними технічних паспортів, які не є суб`єктами владних повноважень, що також виключає розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, суд вважає, що даний спір належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі « Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів » . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, з урахуванням ст.170 КАС України, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Голови управління Житлово-будівельного кооперативу Малиновський-7 Скаковського Олександра Адамовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича, Державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс , Приватного підприємства Одеське БТІ , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дикого Сергія Петровича, про визнання недійсними рішень та технічних паспортів необхідно відмовити.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст.2, 4, 6, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом Голови управління Житлово-будівельного кооперативу Малиновський-7 Скаковського Олександра Адамовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича, Державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БТІ Сервіс , Приватного підприємства Одеське БТІ , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дикого Сергія Петровича, про визнання недійсними рішень та технічних паспортів - відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.А. Радчук