Постанова

від 04.06.2020 по справі 812/1144/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №812/1144/16

адміністративне провадження №К/9901/40503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Шембелян В.С. від 24 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф. від 12 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Восток до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Восток (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003441203 від 19 серпня 2016 року щодо застосування штрафу у розмірі 20% у сумі 8810,51 грн. за затримку на 518 календарних днів сплати грошового зобов`язання із плати за землю в сумі 44053,55 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на період її проведення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому, оскільки воно як суб`єкт підприємницької діяльності здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за землю.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до положень статті 6 Закону №1669, достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції в період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року. Судами встановлено, що позивач з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року був звільнений від сплати за землю в м. Сєвєродонецьку Луганської області, тому застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання за цей період є протиправним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, Інспекція не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки стаття 6 Закону №1669 не визначає порядок звільнення від плати за користування землею, а позивачем не надано доказів на підтвердження припинення податкового обов`язку у встановлений законодавством спосіб; при цьому Товариство самостійно задекларувало та подало до податкового органу декларації про нарахування плати за землю, яку сплатило з порушенням встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник орендної плати за землю.

08 жовтня 2010 року між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди землі №041041900403, відповідно до якого Сєвєродонецька міська рада передала позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0995 га, в тому числі: під спорудами - 0.0012 га, під проходи, проїзди та площадки - 0,0983 га, яка знаходиться в м. Сєвєродонецьку.

Також згідно договорів на право тимчасового користування землею №179 від 08 серпня 2000 року, №258 від 26 грудня 2010 року та №259 від 26 грудня 2010 року позивачу Сєвєродонецькою міською радою передані земельні ділянки по 0,0754 га, 0,0533 га, 0,1419 га відповідно, що знаходяться в м. Сєвєродонецьку.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю, за результатами якої складено акт від 03 серпня 2016 року №1156/12-14-12-03/20185711, у якому зафіксовано порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань за період 2014-2016 років в сумі 44053,55 грн., визначених пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 ПК України.

На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0003441203 від 19 серпня 2016 року, яким за затримку сплати на 518 календарних днів грошового зобов`язання з плати за землю в сумі 44053,55 грн. зобов`язано сплатити штраф (20%) у сумі 8810,51 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.136, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Разом з тим Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, відповідно до статті 6 якого (у редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

При цьому, оскільки Закон №1669 містить спеціальні норми щодо спірних правовідносин, то їх застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Разом з тим положеннями статті 6 Закону №1669, які мають пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин, а отже підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669 не передбачено.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р) та від 02 грудня 2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Місто Сєвєродонецьк Луганської області, тобто населений пункт, в якому позивач здійснював господарську діяльність та де знаходяться земельні ділянки, якими користується Товариство, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у відповідності до положень статті 6 Закону №1669 у період з 14 квітня 2014 року (початок проведення АТО) по 07 червня 2016 року (до викладення статті 6 Закону №1669 в новій редакції) Товариство було звільнено від обов`язку з внесення плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а отже й про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог й визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) земельного податку за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом першої інстанції, яке підтримано апеляційним судом, то в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду