Постанова

від 03.06.2020 по справі 712/2592/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 712/2592/18

провадження № 51-1594км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 03липня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019року в кримінальному провадженні № 12015250000000036 щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкас, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

виправданого за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.364 КК та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

За обвинувальним актом ОСОБА_6 висунуте обвинувачення в тому, що він, обіймаючи посаду начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Держекоінспекції України, та виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративногосподарські функції, тобто будучи службовою особою, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

31 жовтня 2011 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт», в ході якої встановлено факт самовільного використання вказаним товариством за період часу з 08 серпня 2011 року по 31жовтня 2011 року підземної води в кількості 51918 м?. За результатами перевірки Держекоінспекцією у Черкаській області розраховано розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод, у сумі 1 513928 грн та видано припис від 07 листопада 2011 року про усунення виявлених порушень та 13 березня 2012 року до ТОВ «Агроекопродукт» пред`явлено претензію №1-57/ЮР на відшкодування збитків.

Листом від 22 березня 2012 року ТОВ «Агроекопродукт» звернулося до Держекоінспекції у Черкаській області щодо надання згоди на відшкодування завданої шкоди в натуральному виразі.

03 квітня 2012 року ОСОБА_6 у період часу з 09:00 до 18:00, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, діючи умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та в інтересах ТОВ «Агроекопродукт», шляхом підписання листа від 03квітня 2012 року №1173-1/07 повідомив ТОВ «Агроекопродукт», що не заперечує проти відшкодування шкоди в натуральному виразі за умови надання кошторису (або плану заходів), акта виконаних робіт, визначивши таким чином документи, які товариство має підготувати і надати для підтвердження виконання таких робіт.

26 квітня 2012 року ОСОБА_6 у період часу з 09:00 до 18:00, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, в інтересах ТОВ «Агроекопродукт», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, шляхом підписання листа від 26 квітня 2012 року № 1463/06 письмово повідомив вказаному товариству, що зауважень до Плану заходів не має і що після виконання зазначених у Плані робіт збитки вважатимуться відшкодованими, остаточно погодивши товариству відшкодування завданих державі збитків у розмірі 1513928 грн у натуральному виразі у виді виконання ТОВ «Агроекопродукт» певних видів робіт на суму 1 513 928 грн на користь Хмільнянської сільської ради Канівського району Черкаської області протягом 2012 року, надавши в такий спосіб ТОВ «Агроекопродукт» можливість уникнути сплати вищевказаної суми на користь держави, що призвело до ненадходження цієї суми до місцевих бюджетів та Державного бюджету України і заподіяння інтересам держави збитків на загальну суму 1 513 928 грн, що більше ніж у 2821 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2012 рік, та є тяжкими наслідками.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_6 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та уникнення ним покарання. Зазначає, що районний суд письмових доказів безпосередньо не оголосив та не вирішив клопотання прокурора про долучення документів до справи. Вважає, що апеляційний суд не дослідив безпосередньо доказів, якими обґрунтовано обвинувачення, і не допитав свідків. Стверджує про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни виправдувального вироку суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скаргу задовольнити, виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 згаданого Кодексу, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим єрішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За частиною 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, дотримався вищезазначених вимог закону.

Прокурор, не погоджуючись ізвиправдувальним вироком, подав апеляційну скаргу, в якій не погоджувався зі встановленими місцевим судом фактичними обставинами провадження,скаржився на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати виправдувальний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, й призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.

При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилалася сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК відповідним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а саме узловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки (в редакції від 07 квітня 2011 року).

Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем виявляється у діянні, яке: вчиняється з використанням влади або службового становища; здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; суперечить інтересам служби; заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; має причинний зв`язок із зазначеними наслідками.

Під час розгляду кримінального провадження місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення ні під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду, не надано достатньо доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом із цим суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та допитавши свідків, дійшов висновку, що вони належним чином не доводять факту спричинення збитків та їх розмір. На підтвердження цього місцевий суд послався на показання свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, щоза результатами перевірки заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину посадовими особами ТОВ «Агроекопродукт» та спричинені збитки було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб цього товариства у зв`язку із тим, що воно не порушило вимог законодавства та не спричинило збитків.

Крім того, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив те, що довідка про розрахунок розміру збитків, подана Держекоінспекцією вЧеркаській області, була надана без реальної перевірки об`ємів водопостачання, на свердловинах не було встановлено засобів обліку, що виключає можливість перевірити достовірність даних.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 2 ст.364 КК, місцевий суд обґрунтовано вказав про те, що його дії, які виразились у підписанні листів від 03 та 26 квітня 2012 року, не мають причинно-наслідкового зв`язку з нарахованими збитками, оскільки підписання листів не звільнило ТОВ «Агроекопродукт» від відповідальності за результатом перевірки.

Врахувавши наведене, ретельно дослідивши та проаналізувавши докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.

З огляду на викладене доводи прокурора про те, що судом було зроблено неправильну оцінку доказів обвинувачення колегія суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження й вимогах закону.

Твердження сторони обвинувачення про те, що суд першої інстанції безпосередньо не оголосив письмових доказів та не вирішив клопотання прокурора про долучення документів до справи, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що суд вжив усіх можливих і необхідних заходів для забезпечення дотримання принципу безпосередності дослідження доказів, як це визначено статтями23,358 КПК.

Так, положеннями ч. 1ст. 358 КПКне визначено певної особи, яка має оголосити документи в судовому засіданні, а тому їх оголосив у судовому засіданні прокурор, який підтримував публічне обвинувачення в цьому кримінальному провадженні та подавав докази.

Незгода прокурора з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора щодо незаконного виправдання ОСОБА_6 , порушив засади безпосередності дослідження доказів, а саме не допитав свідків та не дослідив безпосередньо докази, є безпідставними.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне та обґрунтоване рішення. Згідно з матеріалами кримінального провадження та звукозаписом судового засідання від 24 грудня 2019року, прокурор заявив клопотання про дослідження письмових доказів, а суд його задовольнив та дослідив докази в судовому засіданні. Інших клопотань, в тому числі і про допит свідків, сторона обвинувачення не заявляла. Отже, суд розглянув апеляційну скаргу в межах наданих йому повноважень.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не порушив вимог засади безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК), а постановлена ним ухвала в цій частині відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Цей суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив викладені в ній доводи й ухвалив умотивоване рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК, а тому доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.

Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів в апеляційній скарзі прокурора послався на те, що місцевим судом детально досліджено та проаналізовано всі докази, надані стороною обвинувачення, на підставі яких ОСОБА_6 було висунуто обвинувачення, з дотриманням вимог ст. 94 КПК оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності та правильно дійшов висновку про виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст.364 КК.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися наприпущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться наїї користь, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину і навів у вироку належні й достатні мотиви ухваленого рішення, з яким погоджується колегія суддів.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався за вимогами кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті, дала власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_6 , відмінну від оцінки, наданої місцевим судом та перевіреної судом апеляційної інстанцій, однак не обґрунтувала існування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судові рішення щодо останнього підлягали би безумовному скасуванню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Суд не встановив.

За змістом положень ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведеннявинуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey, п. 282). Таке доведення має випливатиізсукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3