ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2020 року Справа № 160/3630/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Дніпропетровській області до приватного підприємства "Влад" про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ :
02.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до приватного підприємства Влад , у якому позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з приватного підприємства Влад (код ЄДРПОУ 24445540) на користь держави в сумі 130048,68 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують такого платника податків.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено:
- ПП Влад (код ЄДРПОУ 24445540) знаходиться на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та на даний час має податковий борг у сумі 130048,68 грн.;
- в інтегрованих картах платника податків обліковується податковий борг в сумі 130048,68 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 122634,42 грн., по податку на прибуток в сумі 6904,26 грн., податку на доходи фізичних осіб 510,00 грн.;
- у зв`язку з наявністю податкового боргу ПП Влад було направлено податкову вимогу №534-51 від 07.11.2018 року №534-51.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 07.05.2020 року.
Ухвалою суду від 07.04.2020 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року направлена сторонам у справі. Проте конверт, адресований відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Приватне підприємство Влад (код ЄДРПОУ 24445540) зареєстроване у якості юридичної особи 19.12.21996 року та перебуває на обліку у Шевченківському управлінні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків.
В інтегрованій картці ПП Влад станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 122634,42 грн., який виник з огляду на наступне:
- основний платіж відповідно: згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0030705130 від 07.10.2019 в сумі 67 457,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 47164/04-36-51-41/24445540 від 21.08.2019; уточнюючого розрахунку №17455231 від 02.04.2019 в сумі 19 872,00 грн.;
- штрафні санкції відповідно: податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0249041203 від 02.10.2018 в сумі 1 614,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 44987/04-36-12-03/24445540 від 13.08.2018; податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0030705130 від 07.10.2019 в сумі 16 864,25 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 47164/04-36-51-41/24445540 від 21.08.2019; податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0045625130 від 28.11.2019 в сумі 11 760,01 грн., винесеного на підставі акту перевірки акту перевірки № 11253/04-36-51- 30/24445540 від 04.10.2019; уточнюючого розрахунку №17455231 від 02.04.2019 в сумі 596,00 грн.
- пеня згідно п.п. 129.1.2 ст129 ПКУ - 4 471,16 грн.
В інтегрованій картці ПП Влад станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на прибуток на загальну суму 6904,26 грн., який виник з огляду на наступне:
- основний платіж відповідно податкової декларації №9311245103 від 01.03.2019 в сумі 6 132,00 грн.;
- штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0249041203 від 02.10.2018 - 772,26 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 44987/04-36-12-03/24445540.
В інтегрованій картці ПП Влад станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн., який виник внаслідок несплати донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС ) № 0356911309 від 15.08.2018.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались та станом на день розгляду цієї справи судом є чинними.
У зв`язку з несплатою ПП Влад задекларованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 130048,68 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
За положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до ст.137 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 ПКУ, від бази оподаткування. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 ПКУ, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
Відповідно до п. 137.4 статті 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:
- виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;
- у разі якщо особа ставиться на облік і контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем-такого податкового (звітного) періоду;
- якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим; (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.
Відповідно до п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України уразі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 07.11.2018 року №534-51, яка була направлена платнику податків засобами поштового зв`язку та отримана відповідачем 13.12.2018 року.
Суд звертає увагу, що на час розгляду справи судом матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми податкового боргу, заявленого до стягнення, а також доказів оскарження останнього чи його складових у судовому порядку.
У підпункті 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення терміну орган стягнення , відповідно до якого це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
На підставі підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) до приватного підприємства Влад (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул.Артема, 56, кв.1, код ЄДРПОУ 24445540) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з приватного підприємства Влад (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул.Артема, 56, кв.1) на користь державного бюджету в сумі 130048,68 грн. (сто тридцять тисяч сорок вісім гривень 68 копійок), шляхом стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують такого платника податків.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2020 |
Оприлюднено | 10.06.2020 |
Номер документу | 89679524 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні