Рішення

від 05.06.2020 по справі 120/1479/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 червня 2020 р. Справа № 120/1479/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 02.12.2019 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням №023830008723 від 21.01.2020 позивачу відмовлено в призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Зазначене рішення позивач вважає протиправним в зв`язку із чим звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

13.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення проти позову, які полягають у наступному.

До заяви від 02.12.2019 позивач подала трудову книжку серії НОМЕР_2 , згідно якої простежуються відомості про трудову діяльність в закладах охорони здоров' та на посадах, робота яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Переліку, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 за №909: з 01.08.1990 по 04.03.1996 на посаді фармацевта аптеки №187 м. Вінниці; з 22.02.1996 по 04.03.1996 на посаді фармацевта аптечного кіоска; з 12.05.2005 по 30.11.2019 на посадах фармацевта аптечного пункту, завідувача аптечного пункту, провізора аптечного кіоску, завідувача аптечного кіоску та завідувача аптеки в ТОВ "Фірма "Авіценна".

Втім, період роботи позивача на посаді фармацевта аптечного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Форм" з 04.03.1996 по 10.05.2005 неможливо віднести до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, з огляду на неможливість ідентифікації аптечного закладу для визначення його як закладу охорони здоров`я, передбаченого Переліком №909. Додаткових документів, які б підтверджували періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, позивачем не надано.

Відтак, відповідно до поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача становить 31 рік 10 місяців 04 дні, а спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017 становить 18 років 00 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, відповідач вказує, що зарахування часу навчання до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, як до 01.01.2004, так і після цієї дати, законодавством не передбачено.

В силу положень ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи визначені частиною першою цієї статті у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, відповідно до п.п. 2 п. 9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

02.12.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви додано: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3 від 03.07.1990, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_4 від 15.01.1998, трудову книжку НОМЕР_2 від 29.12.2017.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться наступні записи:

- з 01.09.1988 до 03.07.1990 навчання в Житомирському фармацевтичному училищі;

- з 01.08.1990 до 04.03.1996 робота на посаді фармацевта ЦРА №187;

- з 04.03.1996 робота на посаді фармацевта аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Фарм";

- з 01.01.2002 переведена на посаду фармацевта - завідувача аптечним пунктом с. Лука - Мелешківська аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Фарм";

- 10.05.2005 звільнена за власним бажанням із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України;

- з 12.05.2005 робота на посаді фармацевта аптечного пункту №5 у ТОВ "Авіценна";

- з 01.12.2006 переведена на посаду завідувача аптечного пункту №5 у ТОВ "Авіценна";

- з 08.02.2010 переведена на посаду провізора фармацевта аптечного кіоску №1 у ТОВ "Авіценна";

- з 01.04.2012 призначена на посаду завідувача аптечного кіоску №1 у ТОВ "Авіценна";

- з 14.06.2012 переведена на посаду завідувача аптеки №19 у ТОВ "Авіценна";

- 30.11.219 звільнена за власним бажанням із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №023830008723 від 21.01.2020, відповідач відмовив у призначені пенсії. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що період роботи на посаді фармацевта аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Форм" з 04.03.1996 по 10.05.2005 неможливо віднести до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, з огляду на неможливість ідентифікації аптечного закладу для визначення його, як закладу охорони здоров`я, передбаченого Переліком №909. Також, вказано, що заявницею було надано уточнюючу довідку від 02.12.2019 за №126, видану ТОВ "Фірма"Авіценна", згідно із якою вона за час роботи на даному підприємстві відпустками без збереження заробітної плати не користувалась, а додаткових документів, які б підтверджували періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років не надано. Відтак, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявниці становить 31 рік 10 місяців 4 дні; спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017 - 18 років 0 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після такої дати:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Отже, особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю при залишенні роботи.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою КМ України від 4 листопада 1993 р. № 909.

Так, у розділі 2 "Охорона здоров`я" цього Переліку №909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини, тощо.

Крім того, у примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2108-XII від 19.11.1992, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

За змістом статті 16 Закону №2801-XII до закладів охорони здоров`я відносяться, зокрема, аптечні заклади.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 №385 затверджений Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я (далі Наказ 385).

Згідно із пунктом 3 Наказу № 385 до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

За визначенням, наведеним у Правилах торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених постановою Уряду від 17.11.2004 №1570, аптечні заклади - аптечні склади (бази) та аптеки; аптечні склади (бази) - заклади охорони здоров`я, основне завдання яких полягає в забезпеченні лікарськими засобами інших суб`єктів оптової або роздрібної торгівлі, закладів охорони здоров`я та виробників лікарських засобів шляхом здійснення ними оптової торгівлі; аптека - заклад охорони здоров`я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі; аптечний пункт- структурний підрозділ аптеки, який створюється у лікувально-профілактичних закладах для торгівлі готовими лікарськими засобами; аптечний кіоск - структурний підрозділ аптеки, який створюється на підприємствах, установах та організаціях для роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами, що відпускаються без рецептів лікаря.

У справі, що розглядається, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років слугував висновок пенсійного органу про недостатність необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Так, до пільгового стажу не було включено період роботи позивача на посаді фармацевта аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Форм" з 04.03.1996 по 10.05.2005, з огляду на неможливість ідентифікації аптечного закладу для визначення його, як закладу охорони здоров`я, передбаченого Переліком №909.

У трудовій книжці за неврахований відповідачем період - з 04.03.1996 по 10.05.2005 значиться запис № 17 - прийнята на посаду фармацевта.

Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань аптечне підприємство у формі ТОВ "Віта-Фарм" (код ЄДРПОУ - 01974997) здійснює роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 13.06.2015 (у зв`язку з внесенням змін до статті 16 Закону України "Основ законодавства України про охорону здоров`я" від 09.04.2015 №326-VIII, що набрали чинності 14.05.2015 та введені в дію 13.06.2015) законодавство України покращило становище для всіх осіб, які працюють в аптечних закладах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, незалежно від наявності державної акредитації такого закладу, і з цього дня стаж роботи на відповідних посадах зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.

Разом з тим, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМ України від 4 листопада 1993 р. включено аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини та ін. В той час заклад в якому працювала позивач є аптечним підприємством у формі ТОВ "Віта-Фарм".

Факт роботи у аптечному підприємстві у формі ТОВ "Віта-Фарм" підтверджуються записами у трудовій книжці. Так, згідно записів з 04.03.1996 позивач працювала на посаді фармацевта аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Фарм". З 01.01.2002 - 10.05.2005 була переведена на посаду фармацевта - завідувача аптечним пунктом с. Лука - Мелешківська аптечного підприємства у формі ТОВ "Віта Фарм", а 10.05.2005 позивач звільнена за власним бажанням із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України;

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З огляду на викладене, при розгляді заяви відповідачем, на переконання суду, помилково не враховано відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження трудового стажу, а тому спірний період роботи позивач з 04.03.1996 по 10.05.2005 в аптечному підприємству у формі ТОВ "Віта Фарм" повинен бути зарахованим до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Стосовно періоду навчання позивача з 01.09.1988 по 03.07.1990 в Житомирському фармацевтичному училищі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, зокрема і навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, у трудовій книжці позивача зазначено, що в період з 01.09.1988 по 03.07.1990 позивач навчалась у Житомирському фармацевтичному училищі ім. Г.С. Протасевича, закінчивши навчання отримала диплом НОМЕР_3 .

Відтак, враховуючи, що диплом отримано 03.07.1990 за спеціальністю "фармація", а позивач 01.08.1990 працевлаштувалась за даною спеціальністю, а саме на посаду фармацевта у Вінницьку ЦРА №187, такий стаж підлягає зарахуванню до трудового стажу ОСОБА_1 .

За таких обставин, сукупний спеціальний стаж ОСОБА_1 свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії за віком за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за № НОМЕР_5 від 21.01.2020.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідачем було протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача відповідні періоди її роботи та відмовлено їй у призначенні пенсії за вислугу років, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

У зв`язку з цим, з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 03.07.1990 у Житомирському фармацевтичному училищі та періоди роботи з 04.03.1996 по 10.05.2005 у аптечному підприємстві у формі ТОВ "Віта Фарм" та призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.12.2019. Щодо вимоги про зобов"язання відповідача виплачувати пенсію позивачу з 02.12.2019, то вона як похідна вимога від основної в частині призначення пенсії підлягає задоволенню в силу п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №023830008723 від 21.01.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 03.07.1990 у Житомирському фармацевтичному училищі та період роботи з 04.03.1996 по 10.05.2005 у аптечному підприємстві у формі ТОВ "Віта Фарм" до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е"статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 02.12.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст рішення складений: 05.06.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна