Рішення

від 09.06.2020 по справі 200/14638/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р. Справа№200/14638/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканов О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А, код ЄДРПОУ 37755477), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача центр дитячої та юнацької творчості комунальна організація (заклад) (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, мікрорайон Молодіжний, код ЄДРПОУ 36561123) про

визнання протиправними дій щодо не зарахування періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та скасувати рішення №419 від 09 вересня 2019 про відмову в перерахунку пенсії;

зобов`язання зарахувати період роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та провести перерахунок пенсії за вислугу років та нарахувати і виплатити грошову допомогу, що передбачена п.7-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у жовтні 2019 року отримала рішення відповідача №419 від 09 вересня 2019 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Зазначила, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу періоди її роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 в Центрі дитячої та юнацької творчості (комунальна організація) працівником освіти.

Позивач вважає таке рішення УПФ протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до Переліку №909 закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад робота до яких дає право на пенсію за вислугу років мають працівники, які працюють в закладах і установах освіти і на посадах передбачених у цьому Переліку відсутня посада культорганізатора завідуючої масовим відділом комунального позашкільного навчального закладу, на якій працювала позивач.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 11 лютого 2020 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року відкладено розгляд справи на 10.03.2020 року о 10:45 год.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду; призначено підготовче засідання на 31 березня 2020 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі на 13 квітня 2020 року о 09:10 год.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 10:15 год. 12 травня 2020року.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкладено розгляд справи на 28 травня 2020 року о 09:45 год.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року відкладено розгляд справи на 09 червня 2020 року о 09:15 год.

Сторони до суду не з`явились, про час, місце, дату розгляду справи повідомлені належним чином.

09.06.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженям карантину.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача, суд зазначає, що його участь у справі судом не було визнано обов"язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту.

03.10.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою №419 про призначення пенсії.

09 вересня 2019 року рішенням Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №419 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до п є - ж ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Відповідачем не зараховано до спеціального (пільгового) стажу позивача періоди її роботи 01.01.1988 по 31.01.2013 на посадах культорганізатора міського Будинку піонерів, завідуючої масовим відділом в Центрі дитячої та юнацької творчості, оскільки дані посади відсутні і переліку найменувань закладів і установ, охорони здоров`я, та соціального захисту, які дають право на пенсію за вислугу років. Зазначено, що права на перерахунок пенсії за вислугу років та отримання грошової допомоги у розмірі десятимісячних пенсій не має.

Як вбачається з пояснювальної начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії №1 вбачається, що при винесенні рішення від 09.09.2019 було помилково вказано дату рішення 09.09.2019 замість 09.10.2019 року.

Позивач оскаржує такі дії відповідача, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пунктом "е" частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і"; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі - постанова КМУ № 909).

Розділом 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, окреслено, що до закладів освіти відносяться:

- загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи;

- міжшкільні навчально-виробничі комбінати;

- дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки;

- вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади;

- дошкільні навчальні заклади всіх типів;

- позашкільні навчальні заклади;

- бібліотеки;

- дитячі клініки, поліклініки, лікарні, санаторії, диспансери, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань.

04 червня 2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788 зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту а статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті а статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Положення пункту а статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, …що визнання неконституційним Закону №2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з 05 червня 2019 року положення пункту е частини 1 статті 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з п. д ч. 3 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 :

12.11.1977 прийнята керівником гуртку міського Будинку піонерів (наказ по Будинку піонерів №48 від 11 листопада 1977);

01.01.1988 переведена культорганізатором міського Будинку піонерів Центру дитячої та юнацької творчості (у зв`язку з перейменуванням закладу);

19.11.2003 переведена на посаду завідуючої масовим відділом (нак.№62 від 17.11.2003).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 36561123 зареєстровано юридичну особу ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ, місцезнаходження 85000, Донецька обл., місто Добропілля, МІКРОРАЙОН МОЛОДІЖНИЙ. Код КВЕД 85.52 Освіта у сфері культури (основний).

Згідно розділу 3 статуту Центру дитячої та юнацької творчості Мета, осонвні напрямки та види діяльності ЦДЮТ , затвердженого рішенням Добропільської міської ради від 21.03.2012 №6/22-19, ЦДЮТ створений для забезпечення навчання та виховання дітей і учнвської молоді у позаурочний та поза навчальний час, надання їм позашкільної освіти за суспільним, технічних, художньо-естетичним та науково-дослідницьким напрямами.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, підтверджують характер роботи позивача у період з 01.01.1988 по 31.01.2013 року, який відноситься до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що надає можливість включення вищевказаного періоду роботи до спеціального стажу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо не зарахування періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №419 від 09.10.2019 року, а тому суд вважає, що з метою належного захисту прав та інтересів позивача необхідно визнати протиправним саме це рішення, яке є індивідуальним актом, та має значення для позивача, а дії відповідача жодних негативних наслідків для позивача не мають.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в перерахунку пенсії №419 від 09.10.2019 року є необґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Разом з цим, щодо позовних вимог про нарахування і виплати грошової допомоги, що передбачена п.7-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача.

Крім того, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення, пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З аналізу наведеної норми, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення. Отже позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій є передчасними.

При ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення позивача про відмову в перерахунку пенсії №419 від 09.10.2019 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №419 від 03.10.2019 року із зарахуванням до спеціального стажу спірних періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та провести перерахунок пенсії за вислугу років з 03.10.2019 року.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 16 грудня 2019 позивач за подання адміністративного позову сплатив 768,40 грн. судового збору.

Позивачем заявлено три позовні вимоги, а саме: визнання протиправними дій щодо не зарахування періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та скасувати рішення №419 від 09 вересня 2019 про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язання зарахувати період роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та провести перерахунок пенсії за вислугу років та нарахувати і виплатити грошову допомогу, що передбачена п.7-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом задоволено дві заявлені позовні вимоги позивача.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. (768,40:3х2 = 512,26 грн.) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А, код ЄДРПОУ 37755477), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача центр дитячої та юнацької творчості комунальна організація (заклад) (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, мікрорайон Молодіжний, код ЄДРПОУ 36561123) про визнання протиправними дій щодо не зарахування періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та скасувати рішення №419 від 09 вересня 2019 про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язання зарахувати період роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та провести перерахунок пенсії за вислугу років та нарахувати і виплатити грошову допомогу, що передбачена п.7-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А, код ЄДРПОУ 37755477) №419 від 09.10.2019 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А, код ЄДРПОУ 37755477) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 03.10.2019 №419 із зарахуванням до спеціального стажу періодів роботи з 01.01.1988 по 31.01.2013 до посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та провести перерахунок пенсії за вислугу років з 03.10.2019 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 512,26 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019), даний строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.О. Аканов