Рішення

від 04.06.2020 по справі 360/1659/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1659/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Смішливої Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Чепурової К.В.,

представника позивача - Біріної К.Ю., дов. б/н від 04.03.2020,

представника відповідача - Ревенка А.М., дов. № 01/20 від 02.01.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Транссервис" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Приватного підприємства "Транссервис" (далі - відповідач, а також ПП Транссервис ) в якому позивач простить суд, стягнути з Приватного підприємства "Транссервис" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 16, кв. 14, код ЄДРПОУ 31291987), на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13396264, 93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Слов`янська, буд. 28) адміністративно - господарську санкцію за 2019 рік у сумі 103919,04 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2020 року по 17 квітня 2020 року у розмірі 62,36 грн, разом 103981,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", відповідач здійснив реєстрацію у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 12 березня 2008 року, реєстраційний номер 44/129/219.

20 лютого 2020 року за вхідним № 1160 відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ.

05 березня 2020 року на адресу позивача надійшла відповідь державної служби зайнятості на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2019 році подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не було, замовлень щодо професійного навчання або підготовки не надходило від роботодавця.

Отже, відповідачем, на думку позивача, не здійснено всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З посиланням на норми Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивач просить стягнути з відповідача адміністративно- господарські санкції та пеню.

06 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловоства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідач надіслав відзив на позовну заяву (арк. спр. 50-57), у якому зазначив, що ПП Транссервис вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємством впродовж 2019 року створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів. У період з січня по червень 2019 року відповідачем створено 4 вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, на жодне зі створених робочих місць впродовж року особи з інвалідністю центром зайнятості не спрямовувалися. Відповідачем 02 січня 2019 року, 06 лютого 2019 року, 07 березня 2019 року, 03 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року, 07 червня 2019 року, 07 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 04 жовтня 2019 року, 05 листопада 2019 року, 03 грудня 2019 року, згідно з Порядком подання форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року, подавалось до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звіти Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН, у яких вказано про створення підприємством робочих місць для працевлаштування інвалідів: прибиральник виробничих приміщень; виробник м`ясних напівфабрикатів; двірник; інженер з охорони праці; оператор комп`ютерного набору. Відповідач протягом 2019 року регулярно розміщував оголошення, зокрема в газеті Проспект объявления .

Впродовж 2019 року на ПП Транссервис працювали чотири працівники - особи з інвалідністю (трьох з яких знайдено та працевлаштовано відповідачем самостійно у 2019 році).

У період з січня по 23 липня 2019 року у відповідача працювала одна особа з інвалідністю ( ОСОБА_1 ). Крім того, відповідачем додатково створено 4 робочих місця про що подавались до центру зайнятості звіти форми 3-ПН від 02 січня 2019 року, 06 лютого 2019 року, 07 березня 2019 року, 03 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року та 06 червня 2019 року. Тобто підприємством у період з січня по 23 липня 2019 року перевиконано норматив щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю на 2 робочих місця.

Враховуючи викладене відповідач просить суд відмовити у задоволені позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПП "Транссервис" адміністративно-господарських санкцій та пені.

15 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловоства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву (арк. спр. 145-148).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 36-37).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Приватне підприємство "Транссервис", код ЄДРПОУ 31291987, є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 12.03.2018 за № 44/129/219, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 12.03.2018 № 95 (арк. спр. 16, 138-139).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідачем подано позивачу 20 лютого 2020 року за вхідним № 1160 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік від 17 лютого 2020 року, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 84 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 3; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 4364,6; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 51960; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - відсутня (арк. спр. 17).

21 лютого 2020 року за вих. № 177/03-10 позивачем на адресу відповідача направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2019 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 18).

21 лютого 2020 за вих. № 180/05/01-02 позивачем на адресу Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення направлено запит про надання інформації про отримання від ПП "Транссервис" за 2019 рік відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови вказаним роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, а також чи здійснювались замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 22, 23).

З відповіді Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення вх № 1706 від 05 березня 2020 року вбачається, що протягом, зокрема, 2019 року від відповідача надходила інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , а саме: 02 січня 2019 року - 4 вакансії, 06 лютого 2019 року - 4 вакансії; 07 березня 2019 року - 4 вакансії; 03 квітня 2019 року - 4 вакансії, 06 травня 2019 року - 4 вакансії; 07 червня 2019 року - 4 вакансії; 08 липня 2019 року - 4 вакансії; 24 липня 2019 року - 5 вакансій; 05 серпня 2019 року - 5 вакансій; 10 вересня 2019 року - 5 вакансій; 05 листопада 2019 року - 5 вакансій; 03 грудня 2019 року - 6 вакансій (арк.спр. 26 зв.б.).

На запит позивача від 21 лютого 2020 року №181/05/01-02 до Головного управління ДПС у Луганській області останнім надано відповідь вх №1733 від 10 березня 2020 року щодо застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю у розрізі по місяцям, зокрема за 2019 рік, а також про суми нарахованого єдиного внеску. Також, із зазначеної відповіді вбачається, що у 2019 року на підприємстві відповідача працювало працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність: січень - 1; лютий - 1; березень - 1; квітень - 1; травень - 1; червень - 1; липень - 1; серпень - 0; вересень - 1; жовтень - 1; листопад - 2; грудень - 3 (арк. спр. 28 зв.б.).

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік позивачем нараховано пеню в сумі 62,36 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 29).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з пунктом 6 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тощо.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів (п. 1 Положення).

Відповідно до статті 7 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" (далі - Закон № 875) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875.

Судом встановлено, що відповідачем поданоу 2019 році до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2019 року, у яких роботодавцем визначено потребу у робочій силі (вакансії) у кількості від 4 до 5 вакансій (арк. спр. 59-98).

Факт подачі вказаної звітності підтверджено також листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості вх. № 1706 від 05 березня 2020 року, у якому зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було. Замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або підготовки осіб з інвалідністю від ПП Транссервис не було (арк.спр. 26).

Крім того, про наявність вакансій на підприємстві подавались оголошення в газеті "Проспект" (арк. спр. 99-108).

З матеріалів, наданих відповідачем, судом встанволено, що впродовж 2019 року на ПП Транссервис працювали чотири працівники - особи з інвалідністю, а саме:

ОСОБА_1 , працевлаштований 17 серпня 2015 року згідно з наказом № 84/1-к (довідка до акту огляду МСЕК 110079 від 10 листопада 2009 року: інвалідність встановлено безстроково), звільнений 23 липня 2019 року;

ОСОБА_2 , працевлаштований 18 вересня 2019 року, згідно з наказом № 41- К (довідка до акту огляду МСЕК № 392223 від 27 лютого 2014 року: інвалідність встановлена безстроково);

ОСОБА_3 , працевлаштований 20 листопада 2019 року згідно з наказом № 64-К (довідка до акту огляду МСЕК № 504010 від 26 травня 2016 року: інвалідність встановлена безстроково);

ОСОБА_4 , працевлаштована 06 грудня 2019 року згідно з наказом № 69-К (довідка до акту огляду МСЕК № 0046161 від 14 листопада 2005 року: інвалідність встановлена безстроково, посада відповідає індивідуальній програмі реабілітації інваліда) (арк. спр. 109-137).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем приймалися заходи з працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження позивача про невжиття відповідачем протягом 2019 року всіх обов`язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, з посиланням на лист Державної служби зайнятості від 14 вересня 2016 року №ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов`язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів", суд не враховує, оскільки лист не є нормативно-правовим актом, має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, крім того відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не за невжиття заходів по пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України з урахуванням правових позицій Верховного Суду, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,

Суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місце знаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Слов`янська, буд. 28, ідентифікаційний код 13396264) до Приватного підприємства "Транссервис" (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 16, кв. 14, ідентифікаційний код 31291987) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 103981,40 грн, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 09 червня 2020 року.

Суддя Т.В. Смішлива