Рішення

від 09.06.2020 по справі 440/1901/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1901/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Білухівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2020 року Білухівська сільська рада звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ № 1457-СГ від 14 січня 2020 року "Про відмову у передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

визнати протиправним та скасувати наказ № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

визнати протиправним та скасувати наказ № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровими номерами 5321680400:00:001:0019, 5321680400:00:001:0212, 5321680400:00:001:0217, 5321680400:00:001:0220, 5321680400:00:001:0051, 5321680400:00:001:0052 для створення громадських пасовищ.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з підстав невідповідності поданих на розгляд клопотань вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, витребуваних ухвалою від 13 квітня 2020 року документів не надав, причин невиконання вимог зазначеної ухвали суду не повідомив.

За правилами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із клопотаннями від 18 грудня 2019 року вих. № 02-30/835, від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/30 та від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/33 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (площею 14,1774 га, 3,2468 га, 37,1721 га, 23,4632 га, 14,7656 га, 17,6325 га, 2,4632 га, 14,7656 га та 37,1721 га), що розташовані на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області /а.с. 13,-17/.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач наказами № 1457-СГ від 14 січня 2020 року, № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року та № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року залишив клопотання Білухівської сільської ради без задоволення з підстав невідповідності поданих на розгляд клопотань вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів /а.с. 10-12/.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними наказами, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до вимог частин першої, другої, третьої та пункту 1 частини п`ятої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність; територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Частиною першою статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами другою та третьою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 1457-СГ від 14 січня 2020 року, № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року та № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року встановлено, що останні містять констатацію факту невідповідності поданих на розгляд клопотань вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, однак у чому саме полягає така невідповідність зазначені накази не містять.

Надаючи оцінку викладеним в спірних наказих мотивам відмов у наданні позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою, суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 123 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, спірні накази містить лише загальне посилання на норми Земельного кодексу України без конкретизації невідповідностей, які відповідач мав на увазі. Тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у наказах № 1457-СГ від 14 січня 2020 року, № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року та № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року не зазначено, у чому саме полягала невідповідність місця розташування обраних позивачем для відведення земельних ділянок вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Відтак, викладені у спірних наказах мотиви відмов у наданні позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою не узгоджуються зі змістом статті 123 Земельного кодексу України.

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

Проаналізувавши вищевикладене та врахувавши, що відповідач відзиву на позов не надав, що в силу положень частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфіковано судом як визнання позову, суд визнає накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 1457-СГ від 14 січня 2020 року, № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року та № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року такими, що прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, що має своїм правовим насідком визнання їх протиправними та скасування, а тому позовні вимоги в цій частині - підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у комунальну власність, що розташованіна території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмов у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірних рішеннях. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним таких дозволів.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок задоволенню не підлягає.

Натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 18 грудня 2019 року вих. № 02-30/835, від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/30, від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/33 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, належним чином підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 6306,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Білухівської сільської ради (вул. Миру, 11, с. Білухівка, Карлівський район, Полтавська область, 39511, ЄДРПОУ 21046621) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 1457-СГ від 14 січня 2020 року "Про відмову у передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5491-СГ від 24 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5493-СГ від 24 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути клопотання Білухівської сільської ради (вул. Миру, 11, с. Білухівка, Карлівський район, Полтавська область, 39511, ЄДРПОУ 21046621) від 18 грудня 2019 року вих. № 02-30/835, від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/30, від 27 січня 2020 року вих. № 02-25/33 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Білухівської сільської ради (вул. Миру, 11, с. Білухівка, Карлівський район, Полтавська область, 39511, ЄДРПОУ 21046621) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 39767930).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова