Постанова

від 09.06.2020 по справі 826/17046/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17046/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рокада-Транс до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Рокада-Транс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 20 серпня 2018 року №25370/39012390/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 20 серпня 2018 року №25375/39012390/2;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування від 01 липня 2018 року №1 до податкової накладної від 07 липня 2017 року №4, який складений позивачем;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування від 01 липня 2018 року №2 до податкової накладної від 05 липня 2017 року №7, який складений позивачем.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем було надано повний перелік документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операції вказаних у податкових накладних № 4 від 07 липня 2017 року та №7 від 05 липня 2017 року та складених щодо них розрахунків коригування від 01 липня 2018 року №1 та №2, що виключає можливість відмови у реєстрації вказаних розрахунків до податкових накладних контролюючим органом, а тому прийняті відповідачем рішення є необґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України №868038/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування №1 від 01.07.2018 до податкової накладної № 4 від 07 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України №868039/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 2 від 01.07.2018 до податкової накладної № 7 від 05 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування від 01 липня 2018 року №1 до податкової накладної від 07 липня 2017 року №4.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування від 01 липня 2018 року №2 до податкової накладної від 05 липня 2017 року №7.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 та про судову практику щодо спірних правовідносин.

Вказує, що позивачем було надано копії документів, які складені з порушенням вимог чинного законодавства та є недостатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2016 між ТОВ Юнісон Груп (орендодавець) (ЄДРПОУ 37545528) та ТОВ Рокада-Транс (орендар) (ЄДРПОУ 39012390) укладено договір оренди вагонів №ЮГ-РТ/26122016 від 26.12.2016, за умовами якого, позивач отримав в оренду залізничні вагони у кількості 200 шт., що підтверджується актом приймання-передавання вагонів №1 від 31.12.2016.

У подальшому, між позивачем (суборендодавець) та ТОВ Євро Лоджістик Трейд (суборендар) (ЄДРПОУ 39127875) було укладено договір суборенди вагонів № РТ-ЕЛТ/280317 від 28.03.2017 згідно з умовами якого передано 188 вагонів у суборенду що підтверджується актами приймання-передавання вагонів.

Згідно з п.4.3 вказаного договору, оплата за суборенду вагонів здійснюється на умовах передплати, та в липні 2017 року позивач отримав від суборендатора передплату на загальну суму 3 943 282,08 грн., враховуючи ПДВ, що підтверджується виписками з банку за період від 04.07.2017 до 12.07.2017.

Як наслідок позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН: податкову накладну № 2 від 04.07.2017 на суму 300 000 грн. з ПДВ; податкову накладну № 3 від 05.07.2017 на суму 256 732 грн. з ПДВ; податкову накладну № 4 від 07.07.2017 на суму 1 200 000 грн. з ПДВ; податкову накладну № 5 від 10.07.2017 на суму 1 200 000 грн. з ПДВ; податкову накладну № 6 від 12.07.2017 на суму 243 282,08 грн. з ПДВ; податкову накладну № 7 від 05.07.2017 на суму 743 268 грн. з ПДВ.

У листопаді 2017 року власником ТОВ Рокада-Транс було прийнято рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації, внаслідок чого було зменшено кількість вагонів, що перебувають в суборенді ТОВ Євро Лоджістик Трейд .

Станом на 30.06.2018 залишок переплати складав 1 859 688,72 грн. враховуючи ПДВ.

01 липня 2018 року між ТОВ Рокада-Транс , ТОВ Євро Лоджістик Трейд та ТОВ Юнісон Груп укладено тристоронній договір про переведення боргу № 01/07-2018, за яким залишок передоплати в сумі 1 850 688,72 грн. переводиться на власника вагонів ТОВ Юнісон Груп .

Як наслідок, 01.07.2018 позивачем було складено розрахунки коригування № 1 від 01.07.2018 до податкової накладної № 4 від 07.07.2017 та №2 від 01.07.2018 до податкової накладної № 7 від 05.07.2017, що складені на зменшення податкових зобов`язань ТОВ Рокада-Транс на загальну суму коригування 1 850 688,72 грн. та направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

Однак, згідно з отриманими квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9154315629 від 26.07.2018 та №9154298602 від 26.07.2018 реєстрацію таких розрахунків коригування було зупинено відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, оскільки такі документи відповідають вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26 липня 2018 року позивачем подано до контролюючого органу пояснення для підтвердження реальності здійснення операцій по розрахунках коригування №1 та № 2 від 01.07.2018 року реєстрація яких зупинена.

Втім, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №868038/39012390 від 02 серпня 2018 року та №868039/39012390 від 02 серпня 2018 року відмовлено у реєстрації розрахунків коригування №1 та №2 від 01.07.2018 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до контролюючого органу надіслано копії первинних документів, які підтверджували б реальність господарської операції за результатом якої було виписано спірні розрахунки коригування, а рішення Комісії Державної фіскальної служби України не містило чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, тому для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №868038/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування №1 від 01.07.2018 до податкової накладної № 4 від 07 липня 2017 року та рішення Державної фіскальної служби України №868039/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 2 від 01.07.2018 до податкової накладної № 7 від 05 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації розрахунків коригування №1 від 01.07.2018 та № 2 від 01.07.2018 є протиправними та підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246, слід зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування №1 від 01.07.2018 та № 2 від 01.07.2018.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

У відповідності до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

У силу вимог п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У відповідності до п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації розрахунків коригування стала відповідність таких документів пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Так, 21 лютого 2018 року Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №117) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 5 даного Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 6 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У відповідності до п. 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна /розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної - критеріям ризиковості здійснення операції.

Зважаючи на викладене, положення пунктів 6 та 7 Порядку є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

У силу вимог п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів України згідно листа від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170).

Так, у підпункті 1.6 п. 1 Листа ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку зазначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, слід відмітити, що зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на підставі листа Критерії ризиковості платника податків є безпідставним, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції, визначені листом критерії ризиковості платника податку не затверджені нормативним актом ДФС України та не погоджені Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Отже, зупинення реєстрації розрахунків коригування на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним судом в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Однак, надіслані позивачу квитанції містять лише загальне посилання на відповідність спірних розрахунків коригування критерію ризиковості платника податку, визначеному у п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У той же час, відповідач був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а і відповідне рішення, згідно якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Втім, Державна фіскальна служба України не надала будь-яких пояснень на підставі яких спірні розрахунки коригування відповідали критеріям ризиковості платника податку та не довела правомірності зупинення реєстрації таких розрахунків коригування.

Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації розрахунків коригування призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції. Вказане, на думку суду, призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації розрахунків коригування 26.07.2018 позивачем подано до контролюючого органу пояснення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, до яких надано копії документів та пояснення на підтвердження реальності господарських операцій.

За правилами п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Приймаючи оскаржувані рішення про відмову в реєстрації вказаних розрахунків коригування, Комісія зазначила про ненадання платником податку копій документів, зокрема: первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Між тим, у рішеннях не окреслено, яких саме документів з вказаного переліку не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію розрахунків коригування.

На думку колегії суддів, вказані рішення, повинно були містити мотиви врахування та/або неврахування надісланих позивачем пояснень та доданих до нього документів.

Ненаведення мотивів прийнятих рішень не дають змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

У той же час, надані позивачем для реєстрації розрахунків коригування документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, суд першої інстанції вірно відзначив, що сукупність первинних документів, наданих до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсності укладання договору оренди вагонів №ЮГ-РТ/26122016 від 26.12.2016, договору суборенди вагонів № РТ-ЕЛТ/280317 від 28.03.2017 та договору про переведення боргу №01/07-2018 від 01 липня 2018 року на виконання вимог яких складено спірні розрахунки коригування.

У той же час, оскаржувані позивачем рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 20 серпня 2018 року №25370/39012390/2 та №25375/39012390/2 вважаються досудовим порядком вирішення спору, у зв`язку з чим такі рішення не впливають на захист прав та інтересів позивача при звернення його до суду та прийнятті рішення судом.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №868038/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування №1 від 01.07.2018 до податкової накладної № 4 від 07 липня 2017 року та рішення Державної фіскальної служби України №868039/39012390 від 02 серпня 2018 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 2 від 01.07.2018 до податкової накладної № 7 від 05 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Крім того, пунктом 28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем розрахунки коригування є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм податкового законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук