Рішення

від 04.06.2020 по справі 681/1542/19

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/1542/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Дідек М.Б.

за участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.

прокурора Мацюка О.Ю.

та представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Назаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, -

встановив:

29 жовтня 2019 року Шепетівська місцева прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказував, що на підставі наказу від 08.07.2016 року 22-17250-СГ державним реєстратором 30 серпня 2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку, котру він в подальшому продав для ОСОБА_3 28.02.2016року, який в подальшому продав для ОСОБА_4 І ОСОБА_4 у свою чергу згідно договору купівлі -продажу від 16.02.2018 року продала для ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не повідомив, що вже раніше у 2014 році скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства та отримав у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6825883400:02:007:0204, що розташована на території Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, внаслідок чого він отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Також зазначив, що за заявою вже добросовісного набувача ОСОБА_1 відділом у Полонському районі Головного управління Держгеокадастру вчинено записи про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки внаслідок її включення до об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052, та, відповідно, поземельну книгу за земельною ділянкою № 6823681000:06:004:0043 закрито.

11 червня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 площею 12 га, в яку увійшла ділянка з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, інформація про право власності на котру також продовжує бути наявною в Державному реєстрі речових прав як на самостійний об`єкт.

Дана обставина, на думку позивача, унеможливить поновлення інтересів держави у разі задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки та реєстрацію права власності за державою, у зв`язку з чим просить також скасувати державну реєстрацію новоутвореної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі, а в останньому реєстрі поновити запис про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043.

Прокурором також заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з мотивів, що як у випадку пред`явлення позову самою собою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної даності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Вказує, що в даному випадку він набув статус позивача та про факт передачі спірної земельної ділянки для ОСОБА_2 стало відомо в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018241270000006, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України.

При цьому прокурор зазначив, звернення до суду одразу після виявлення порушень інтересів держави було унеможливлено через наступні обставини: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності ОСОБА_2 по первинній приватизації земельної ділянки зазначено свідоцтво про право власності, хоча фактично підставою є наказ Держгеокадастру № ХМ/6825883400:02:007/00000250 від 29.01.2014 року, копію якого місцевою прокуратурою отримано лише 21.12.2018 року; 11.06.2018 року набувачем спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , всупереч зареєстрованому обтяженню у вигляді арешту земельної ділянки, котрий накладено на підставі ухвали слідчого судді Полонського районного суду від 21.02.2018 року в межах зазначеного вище кримінального провадження, незаконно приватизовану земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 об`єднано з іншими ділянками, в результаті чого утворено нову ділянку за кадастровим номером 6823681000 :06 :004:0052 , однак до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено відомостей про земельні ділянки, які увійшли до складу об`єднаної ділянки та без перенесення інформації щодо наявних обтяжень на спірну землю, тому даний факт прокурору став відомий лише 15.04.2019 року та вже 16.04.2019 року було накладено арешт на об`єднану земельну ділянку; наявність у Державному реєстрі речових прав двічі зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку створило перешкоди у встановленні об`єктивної інформації про дійсні права власності на спірну земельну ділянку.

Відтак, як зазначає позивач, в зв`язку з необхідністю пред`явлення вимог про скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію новоутвореної земельної ділянки та поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, виникла потреба в отриманні доказів щодо факту об`єднання зазначених ділянок, котрі було отримано, зокрема, 04.06.2019 року - копії технічних документацій на вказані земельні ділянки, 23.09.2019 року - копії поземельних книг на незаконно приватизовані та на ділянки, що утворені внаслідок об`єднання, 04.10.2019 року - відомості щодо закриття поземельної книги на незаконно приватизовану земельну ділянку.

Таким чином, прокурор зазначає про поважність причин, за яких було пропущено трирічний строк позовної давності.

Згідно ухвали судді від 07.11.2019 року відкрито провадження у даній справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.12.2019 року представником відповідача Держгеокадастру Плюх В.О. подано відзив на позовну заяву, у якому вона проти вимог Шепетівської місцевої прокуратури заперечила з мотивів, що ОСОБА_2 при зверненні із заявою до Держгеокадастру повідомляв, що він не скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та на дату видачі оскаржуваного наказу Головне управління жодними відомостями про наявність зареєстрованого за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не володіло. Відтак, згідно положень ЗК України, не було підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, затвердження цієї документації, котра за висновком експерта відповідає законодавству, та виділення земельної ділянки у власність.

Також вказала, що для скасування запису про державну реєстрацію новоутвореної земельної ділянки відсутні підстави, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також положеннями чинного законодавства не передбачено можливості відновлення скасованого кадастрового номера земельної ділянки, що унеможливлює на правових підставах поновити запис про реєстрацію земельної ділянки виділеної для ОСОБА_2 .

Вважаючи, що саме протиправна поведінка відповідача ОСОБА_2 стала передумовою прийняття Держгеокадастром оскаржуваного наказу, просила врахувати наведені обставини при вирішенні питання про розподіл судових витрат, які стягнути лише з ОСОБА_2 .

Разом з тим, представник відповідача не погодилася із підставами поновлення строку звернення позивача до суду та просила застосувати строк позовної давності.

Одночасно з поданням відзиву на позов представником відповідача Головного управління Держгеокадастру було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по цивільній справі № 912/2385/18, а 16 січня 2020 року також надіслано клопотання про зупинення провадження до розгляду Верховним Судом справи № 686/10839/18, у задоволенні яких відмовлено згідно ухвали суду від 10 лютого 2020 року.

10.12.2019 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому вона заперечила проти вимог прокурора та вказала наступне: при видачі наказу про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло у спосіб та в межах своїх повноважень, проте підстава позовних вимог позивачем обґрунтовується саме приховуванням ОСОБА_2 інформації про те, що раніше він використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, що не може бути підставою для визнання недійсним наказу Держгкеокадастру; також вона, ОСОБА_1 , є законним (добросовісним) набувачем оспорюваної земельної ділянки, яка вибула із земель державної власності за відповідної волі держави в особі органу уповноваженого на розпорядження землями за межами населеного пункту, відтак правові підстави для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача відсутні, оскільки в противному разі, на її думку, це призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 26.09.2019 року у справі № 2-4352/11; вважає, що з огляду на відсутність підстав для задоволення вимог про скасування оспорюваного наказу та витребування у неї земельної ділянки, інші вимоги прокурора також задоволенню не підлягають.

Також ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність та з цих підстав відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що саме з 25.08.2016 року орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Держгеокадастр) знав про порушення свого права, тому трирічний строк звернення прокурора до суду сплив 25.08.2019 року, а наведені прокурором причини його пропуску не є поважними, тому в задоволенні заяви про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, просила відмовити.

10.02.2020 року, за клопотанням відповідачки ОСОБА_1 , судом постановлено ухвалу про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

09 січня 2020 року від прокуратури надійшла відповідь на зазначені вище відзиви, у яких позивач виклав свої заперечення проти доводів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а саме, вказав, що органи Держгеокадастру діяли недобросовісно, не на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також всупереч меті, з якою такі повноваження надані, внаслідок чого земельна ділянка вибула із володіння держави, а тому спірний наказ підлягає скасуванню, а земельна ділянка витребуванню у добросовісного набувача. Також, на підставі п.п.60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру мають бути скасовані та поновлені записи у Поземельній книзі - за рішенням суду, та відповідно скасовано запис про державну реєстрацію прав на новоутворену внаслідок об`єднання земельну ділянку, так як рішення державного реєстратора речових прав є повністю залежним від попереднього рішення кадастрового реєстратора. Одночасно зазначив про відсутність підстав для відмови у позові з причин пропуску строку звернення до суду.

При розгляді справи прокурор Мацюк О.Ю. позов Шепетівської місцевої прокуратури підтримав із підстав, зазначених у позові, який він просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Держгеокадастру Плюх В.О. на судовий розгляд справи не з`явилася, однак 25 березня 2020 року до суду від неї надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача позов визнала частково та погодилася із визнанням недійсним оскаржуваного наказу, але заперечила вину Головного управління, так як саме суб`єкт звернення ввів його в оману. При цьому зазначила, що з метою реального витребування з незаконного володіння земельної ділянки державної власності необхідно витребувати земельну ділянку площею 2,0000 га в межах, координатах та конфігурації, якій присвоювався кадастровий номер 6823681000:06:004:0043 до перенесення в архів Державного земельного кадастру, скасувати право власності та оренди співвідповідачів на цю земельну ділянку, скасувати право власності та речові права і обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052.

Зазначила також про неможливість поновлення в Державному земельному кадастрі скасованого кадастрового номеру, натомість вказала, що ч.3 ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр визначена процедура здійснення державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника (Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області), в результаті чого відбувається присвоєння системою наступного порядкового кадастрового номеру.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк відзив на позов не надав та у судові засідання не з`являвся.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явилася, свої інтереси доручила представляти адвокату Назаренко В.В., котра при розгляді справи заперечила проти позову прокурора з мотивів, викладених ОСОБА_1 у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідачки ОСОБА_1 , дослідивши позов та додані до нього докази, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № ХМ/6825883400:02:007/00000250 від 29.01.2014 року отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825883400:02:007:0204, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, право власності на яку зареєстрував 12.03.2014 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 311833168258 від 03 жовтня 2019 року.

Крім того, 10 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0000 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області, відповідно до вимог ст.ст.118, 121 ЗК України. В заяві ОСОБА_2 зазначив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2016 року № 22-21833-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства , яка розташована за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823681000:06:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

На підставі зазначеного наказу державним реєстратором комунального підприємства Спецбудресурс Хмельницької районної ради Корній О.О. 30 серпня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку за № 16176683.

02 серпня 2016 року відкрито поземельну книгу на земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, до якої внесено запис про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, власник ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання правомірності позовних вимог, суд вказує про таке.

На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Всупереч положень ст.ст.116, 121 ЗК України спірна земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6823681000:06:004:0043, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. ОСОБА_2 при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, тому отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в цій частині, а відтак оскаржуваний наказ суперечить вимогам ст.ст.116, 121 ЗК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з інформації про права власності (інформаційні довідки №№ 183425787 від 03.10.2019 року) ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 891 від 28 вересня 2016 року (бланк НВХ 782687) продав зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 для ОСОБА_3 , який в свою чергу на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 04 лютого 2017 року № 314(бланк175393) продав для ОСОБА_4 , яка у свою чергу згідно договору купівлі продажу земельної ділянки № 55 від 16.02.2018 року (бланк ННА 040136) продала її для ОСОБА_1 .

Згідно технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, виготовленої Земельно-аграрним центром Карат на замовлення ОСОБА_1 , шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6823681000:06:004:0032 площею 2,0000 га, 6823681000:06:004:0047 площею 2,0000 га, 6823681000:06:004:0033 площею 2,0000 га, 6823681000:06:004:0043 площею 2,0000 га, 6823681000:06:004:0048 площею 2,0000 га, 6823681000:06:004:0038 площею 2,0000 га, та 6823681000:06:004:0006 площею 2,0000 га, утворено земельну ділянку площею 14,0000 га з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052, що розташована за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

19 березня 2018 року відкрито поземельну книгу на земельну ділянку площею 14,0000 га з кадастровим номером 6823681000060040052 , до якої внесено запис про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, власник ОСОБА_1 , та 11 червня 2018 року зареєстровано її право власності на цю земельну ділянку.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823681000:06:004:0043) у ОСОБА_4 , яка у свою чергу придбала її у ОСОБА_3 , а останній придбав у ОСОБА_2 , який не мав права її отримувати і відчужувати.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За положеннями ч.1 ст.387 ЦК України, яка кореспондується з нормами ст.152 ЗК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із п.3 ч.1 ст.388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Водночас на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди.

При цьому, статтею 346 ЦК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими способами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 12 червня 2018 року у справі № 916/3727/15, від 09 липня 2018 року у справі № 910/3513/17.

При цьому, для застосування віндикації не має самостійного правового значення наявність ланцюжка правочинів, за яким річ послідовно передавалася від однієї особи до іншої, що в кінцевому результаті призвело до перебування речі у володінні набувача. Визнання недійсними всіх правочинів щодо відчуження речі не вимагається.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 та від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати суспільний, публічний інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатує, що таке втручання у майно відповідачки ОСОБА_1 є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує суспільний, публічний інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим.

Враховуючи, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, вказана земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами Управління Держгеокадастру власних повноважень, ОСОБА_2 не мав права відчужувати вказану земельну ділянку, про що набувач ОСОБА_1 не знала та не могла знати, а тому вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 у державну власність.

Судом також встановлено, що внаслідок включення спірної земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 до об`єднаної земельної ділянки площею 14,0000 га з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 у Державному земельному кадастрі та внесено відповідні записи про державну реєстрацію об`єднаної земельної ділянки, площею 14,0000 га з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч.ч.9, 13 ст.79-1 названого Кодексу земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельні ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до положень ч.8 ст.10, ч.19 ст.16, ст.21 Закону України Про державний земельний кадастр з моменту державної реєстрації, незалежно від її подальшого скасування, земельна ділянка є об`єктом Державного земельного кадастру, а всі відомості про неї та її кадастровий номер зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

Положеннями ч.1 ст.24 цього Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Підстави для скасування державної реєстрації визначені в ч.10 ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр , зокрема у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Ведення Поземельної книги врегульовано положеннями ст.25 Закону України Про державний земельний кадастр та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (далі - Порядок).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про державний земельний кадастр поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (ч.ч.2, 4 ст.25 Закону України Про державний земельний кадастр ).

Відповідно до п.60 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Положеннями п.61 Порядку передбачено, що скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Враховуючи, що внаслідок об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, відомості про земельну ділянку та її кадастровий номер постійно зберігаються Державному земельному кадастрі, незалежно від скасування державної реєстрації, що дає можливість ідентифікувати земельну ділянку та витребувати її від незаконного володільця, належним способом захисту інтересів держави є скасування записів про державну реєстрацію об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Поземельній книзі, поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 у Поземельній книзі.

Суд зазначає, що втручання у права відповідачки ОСОБА_1 шляхом скасування записів про державну реєстрацію об`єднаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Поземельній книзі є виправданим, оскільки державна реєстрація її прав стала можливою внаслідок об`єднання земельних ділянок.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, що увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 підлягає поверненню в державну власність, внаслідок чого розмір та конфігурація належної відповідачці земельної ділянки з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 зменшиться на 2,0000 га, відповідні зміни необхідно внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Щодо підставності представництва інтересів держави прокурором в даному випадку, суд вважає його належним та обґрунтованим і виходить із такого.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

Обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави є мотивованим, зважаючи на відсутність повноважень у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних підрозділів щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а також те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у справі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

В той же час, представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи питання про його застосування, суд зважає на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Прокурор обґрунтовуючи поважність пропуску строку позовної давності вказав, що Шепетівській місцевій прокуратурі, яка в силу положень абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України має статус позивача за вказаною позовною заявою, про факт передачі ОСОБА_2 земельної ділянки в порушення вимог ст.121 ЗК України, стало відомо в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018241270000006, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, про що ним зазначено у заяві про поновлення строку позовної давності, оскільки він пропущений із поважних причин.

Водночас відповідачка ОСОБА_1 і її адвокат та представник Держгеокадастру вказували, що оскаржуваний наказ Головного управління видано 25 серпня 2016 року, тому прокурор повинен був звернутися з позовом до 25.08.2019 року, отже заперечили проти поновлення строку позовної давності та заявили про застосування наслідків пропуску даного строку.

Суд вважає, що Шепетівська місцева прокуратура лише у 2018 році дізналася про відповідні порушення, котрі потребували додаткового з`ясування та перевірки, зокрема, копію наказу, який підтверджує первинну приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 , позивачем отримано 21 грудня 2018 року, а факт об`єднання спірної земельної ділянки виявлено лише 15 квітня 2019 року, після чого протягом червня-жовтня 2019 року вживалися заходи щодо витребування відповідних відомостей з відділу у Полонському районі ГУ Держгеокадастру.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Встановивши, що позивачу стало відомо про порушення допущені Головним управлінням Держгеокадастру при передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність лише під час досудового розслідування кримінального провадження у 2018-2019 роках суд вважає, що прокурор звернувся з позовом до суду в межах трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) і його позов, спрямований на захист права власності.

Аналогічна правова позиція висвітлена і в постановах Великої палати Верховного суду від 20.11.2018 року № 907/50/16 та від 30.05.2018 року № 359/2012/15-ц.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову прокуратурою Хмельницької області було сплачено 9605 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1748 від 04 вересня 2019 року, а позов прокурора було задоволено у повному обсязі, тому з відповідачів на користь прокуратури Хмельницької області слід стягнути по 3201 грн. 67 коп. (9605 : 3) судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску прокурором строку для звернення до суду.

Поновити прокурору Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області строк для звернення з цивільним позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки до Полонського районного суду.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2016 року № 22-21833-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823681000:06:004:0043) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, яка була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 08 липня 2016 року № 22-17250-СГ у власність ОСОБА_2 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 26630675 від 11.06.2018 року про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0052 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Поновити у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681000:06:004:0043 запис державну реєстрацію цієї земельної ділянки, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Стягнути на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору з кожного по 3201 (три тисячі двісті одній) грн. 67 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений ст.354 ЦПК України, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач - Шепетівська місцева прокуратура Хмельницької області в інтересах держави, місцезнаходження: м. Шепетівка, вул. Сергія Оврашка, 43, Хмельницької області, поштовий індекс 30400;

Відповідачі

1. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Інститутська 4/1, поштовий індекс 29016;

2. ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

3. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 09.06.2020 року

Суддя Дідек М.Б.