Рішення

від 26.03.2020 по справі 556/319/20

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/319/20

Номер провадження 2/556/206/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2020 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лозківськоїсільської ради Володимирецького району про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

В обґрунтування позову вказує, що після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок загальною площею 2,55 га для ведення особистого селянського господарства на території Лозківської сільської ради, що підтверджується копією державного акта на право власності на землю. Після смерті батька належне йому майно у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України успадкувала дружина батька ОСОБА_3 , протее своїх спадкових прав на земельну ділянку не оформляла. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще за життя батька позивач почав користуватися його землею, виготовив Державний акт на землю, оригінал якого в даний час втрачено, знав де вона знаходиться, обробляв її самостійно чи дозволяв користуватися родичам. Таким чином, фактично більше 15 років одноосібно безперервно та відкрито володіє даними земельними ділянками і користується ними. Інші особи своїх прав на вказані земельні ділянки не пред`являли та на даний час не пред`являють. Позивач вважає, що набув право власності на земельну ділянку і має бажання розпоряджатися належним йому майном, однак не має такої можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. Тому просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, загальною площею 2,55 га, розташовану на території Лозківськоїсільської ради Володимирецького району Рівненської області, яка належала його батьку ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акта.

В підготовчому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, подавши про це письмову заяву, клопотав про розгляд справи у його відсутності та відсутності представника.

Представник Лозківськоїсільської ради Володимирецького району у підготовче судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без участі їх представника, заявлені вимоги визнав повністю.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається, що за життя батьку позивача ОСОБА_2 фактично належали земельні ділянки площею 2,18 та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства на території Лозківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується копією державного акту серії IV-РВ в„– 022891.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

В судовому засіданні письмовими доказами достовірно доведено, що позивач з 1999 року безперешкодно, відкрито та добросовісно володіє та користується земельною ділянкою загальною площею 2,55 га для ведення особистого селянського господарства на території Лозківської сільської ради

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. п. 9, 11 та 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 року, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав .

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України, зокрема статтею 119.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із виникненням і припиненням права власності, слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За таких обставин, оцінюючи достатність і взаємний зв`язок наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що позивач більше 15-ти років відкрито, безперервно володіє земельними ділянками на території Лозківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області загальною площею 2,55 га для ведення особистого селянського господарства, і за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на вищевказану земельну ділянку за набувальною давністю.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Зважаючи на доведеність факту добросовісності, відкритості, безперервності та безтитульності володіння позивачем протягом п`ятнадцяти років нерухомим майном, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, його вимоги про визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю на підставі положень ст. 344 ЦК України

Керуючись ст.ст. 3,10,11, 76, 80, 81, 209, 212, 214-215, 218,ЦПК, ст.344 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельні ділянки, площею 2,55 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, яка належала ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акта на право приватної власності на землю серія IV-РВ №022891 за набувальною давністю.

Стягнути із Лозківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча:

Повний текст рішення проголошено 03 квітня 2020 року

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Лозківська сільська рада Володимирецького району Рівненської області адреса: с. Лозки Володимирецького району Рівненської області, код ЄДРПОУ: 04388277.