Постанова

від 03.06.2020 по справі 927/229/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 927/229/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

заявника: Чередніченко М.М.,

ПАТ "Чернігівавтосервіс": Коленченко О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020

у справі № 927/229/20 (суддя Фетисова І.А.)

за заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову до подання позовної заяви

особа, яка може отримати статус учасника справи: Приватне акціонерне товариство "Чернігівавтосервіс"

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПАТ "Чернігівавтосервіс":

виробничий корпус "З-2" площею 2414,3 кв. м; головний корпус "В-3" "В 1 -1" площею 5692,6 кв. м; матеріальний склад "Д-1", "Д 1 -1" площею 1793,8 кв. м; котельні "В 4 -1" площею 328,4 кв. м; склади "А 4 -1", "А 5 -1", "А 6 -1", "А 7 -1", "А 8 -1", "А 9 -1", "А 10 -1" площею 854,9 кв. м; криту стоянку "К-1" площею 4709,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1997958274101);

земельну ділянку площею 5,2107 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0280, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44825274101);

земельну ділянку площею 2,57 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0282, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44804974101);

нежитлову будівлю площею 268,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 15143256);

об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 27605678);

об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 35297321).

Не погодившись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати, а заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 у справі №927/229/20, розгляд справи призначено на 18.05.2020.

У судовому засіданні 18.05.2020 оголошувалася перерва до 03.06.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлений захід забезпечення позову - арешт об`єктів нерухомості відповідача - не співпадає та не є співмірним з предметом майбутнього позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Чернігівавтосервіс" проти задоволення апеляційної скарги заперечило, зазначило, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просило залишити вказану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 03.06.2020 представник заявника надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ПАТ "Чернігівавтосервіс" надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 надіслав до суду електронною поштою заяву про забезпечення позову від 19.03.2020, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код юридичної особи 03119724):

виробничий корпус "З-2" площею 2414,3 кв. м; головний корпус "В-3" "В 1 -1" площею 5692,6 кв. м; матеріальний склад "Д-1", "Д 1 -1" площею 1793,8 кв. м; котельні "В 4 -1" площею 328,4 кв. м; склади "А 4 -1", "А 5 -1", "А 6 -1", "А 7 -1", "А 8 -1", "А 9 -1", "А 10 -1" площею 854,9 кв. м; криту стоянку "К-1" площею 4709,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1997958274101);

земельну ділянку площею 5,2107 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0280, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44825274101);

земельну ділянку площею 2,57 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0282, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44804974101);

нежитлову будівлю площею 268,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 15143256);

об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 27605678);

об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 35297321).

Подана заява мотивована таким.

ОСОБА_1 має намір подати позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" на його користь грошових коштів у сумі 13.695.614,80 грн, оскільки є власником простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВАВТОСЕРВІС" та на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" 01.11.2018 проголосував проти зміни типу Публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а тому вважає наявним у нього право вимагати викупу Приватним акціонерним товариством "Чернігівавтосервіс" належних йому акцій.

Ціна викупу акцій заявником обґрунтована тим, що відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності Мальця Сергія Віталійовича про проведення незалежної експертної оцінки пакету акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" від 11.04.2019 ринкова вартість однієї акції Товариства станом на 24.09.2018 становить 29,96 грн. Тобто, загальна вартість акцій заявника складає 13.695.614,80 грн.

Заявник зазначає, що 19.11.2018 направив товариству вимогу про обов`язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" за вих. № 1/19.11.2018, якою вимагав від товариства викупити належні йому акції за ринковою ціною та просив перерахувати йому грошові кошти на належний йому банківський рахунок.

Проте станом на день подання цієї заяви товариство не сплатило заявнику грошові кошти за належні йому акції у розмірі 13.695.614,80 грн, у зв`язку з чим заявник готує позовну заяву про стягнення зазначеної суми з товариства в судовому порядку.

Окрім того заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує відчуженням майна товариством.

Так, заявник зазначає, що станом на 27.01.2019 у власності товариства перебувала земельна ділянка площею 0,27 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0281, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою номер 154031249 від 27.01.2019. Проте у грудні 2019 року відповідач відчужив земельну ділянку.

Станом на 27.01.2019 у власності відповідача перебувала автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Проте відповідно до відомостей, які наявні в інформаційній довідці номер 204655517 від 18.03.2020, відповідач відчужив автозаправну станцію (будівля АЗС "Б-1", "Б 1 -1" площею 99,0 кв. м).

Відповідно до інформаційної довідки номер 154031249 від 27.01.2019 відповідач був власником виробничого корпусу "З-2" площею 2.414,3 кв. м; головного корпус "В-3" "В 1 -1" площею 5.692,6 кв. м; матеріального складу "Д-1", "Д 1 -1" площею 1.793,8 кв. м; котельні "В 4 -1" площею 328,40 кв. м; складів "А 4 -1", "А 5 -1", "А 6 -1", "А 7 -1", "А 8 -1", "А 9 -1", "А 10 -1" площею 854,9 кв. м; критою стоянки "К-1" площею 4.709,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданого 23.06.2009 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради. Відповідно до інформаційної довідки номер 204655517 від 18.03.2020 відповідач є власником зазначеного вище майна вже на підставі договору про поділ нерухомого майна від 05.11.2019.

Заявник зазначає, що відповідач скликав на 03.04.2020 річні загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" (на вирішення яких винесено, зокрема, питання про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів), що підтверджується копією повідомлення про річні загальні збори приватного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс", яке розміщене на офіційному веб-сайті відповідача.

Позивач вважає за необхідне звернутись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить відповідачу, перелік якого наведений вище.

Такий захід забезпечення позову унеможливить, на думку заявника, подальше відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна і забезпечить можливість часткового виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів.

На підтвердження вартості об`єктів нерухомості заявник надав такі докази.

Вартість земельної ділянки площею 2,57 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0282, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44804974101), складає 1.165.837,00 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2302 від 09.10.2012; вартість земельної ділянки площею 5,2107 га під кадастровим номером 7410100000:01:011:0280, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 44825274101), становить 2.367.725,00 грн., що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2295 від 09.10.2012; вартість нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , складає 2.470.148,26 грн, що підтверджується копією довідки ПАТ "Чернігівавтосервіс" №105; вартість нежитлової будівлі площею 268,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 15143256), складає 93.762,00 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу номер 3705 від 14.08.2006.

Таким чином заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, на його думку, є співрозмірними із майбутніми позовними вимогами, оскільки ціна позову складає 13.695.614,8 грн, а загальна вартість нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, складає 6.097.472,26 грн. Тобто, вартість нерухомого майна є значно меншою, ніж ціна позову.

Заявник пропонує застосувати зустрічне забезпечення шляхом покладення на нього обов`язку внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 2.500, 00 грн. Такий захід зустрічного забезпечення, на думку заявника, є достатнім, оскільки факт накладення арешту на нерухоме майно відповідача жодним чином не впливає на його господарську діяльність.

Заявник зазначає, що відповідач свого обов`язку щодо сплати позивачу грошових коштів не виконав і вже відчужив частину нерухомого майна і продовжує вчиняти дії, які свідчать про наміри відчуження нерухомого майна, що залишилось у відповідача. Тобто, на даний момент є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову до нього може зникнути та зменшитись за кількістю.

Колегія суддів відзначає, що забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Таким чином, суд у вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Апеляційний суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає встановлення господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вірно встановив місцевий суд, з мотивування поданої заяви не вбачається наміру подання заявником позову щодо оспорювання вчинених відповідачем відчужень нерухомого майна. Наявне нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт як забезпечувальні заходи до подання позову, не є також предметом позову, який має намір подати заявник.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 68 Закону України Про акціонерні товариства кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну типу товариства.

Згідно зі ст. 69 Закону України Про акціонерні товариства ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону.

Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Акціонерне товариство протягом не більш як п`яти робочих днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, у порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє акціонерів, які мають право вимагати обов`язкового викупу акцій, про право вимоги обов`язкового викупу акцій із зазначенням:

1) ціни викупу акцій;

2) кількості акцій, викуп яких має право вимагати акціонер;

3) загальної вартості у разі викупу акцій товариством;

4) строку здійснення акціонерним товариством укладення договору та оплати вартості акцій (у разі отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Колегія суддів відзначає, що, згідно з поясненнями заявника, він планує подати позов до ПАТ "Чернігівавтосервіс" саме про стягнення грошових коштів як вартості належних йому акцій Товариства.

Однак заявник не просить накласти на арешт на грошові кошти ПАТ "Чернігівавтосервіс", в т.ч. отримані за вказаними вище правочинами.

Також заявник не стверджує про те, що вказані вище об`єкти могли бути відчужені за цінами, відмінними від ринкових тощо.

Заявник взагалі не наводить жодних обґрунтувань з приводу того, чому він бажає накласти арешт саме на майно (котре не визначається ним як предмет спору), а не на грошові кошти, банківські рахунки.

Колегія суддів бере до уваги і таке.

Заявник обґрунтовує свою позицію тим, що на загальних зборах ПАТ "Чернігівавтосервіс" він голосував проти зміни типу акціонерного товариства, а отже в силу вимог ст. 68 Закону України Про акціонерні товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу Товариством належних йому акцій за ціною, визначеною звітом суб`єкта оціночної діяльності Малець С.В. від 11.04.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону України Про акціонерні товариства ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Отже, з урахуванням вимог ст. ст. 8, 68, 69 Закону України Про акціонерні товариства наявність затвердженої оцінки (ринкової вартості) акцій товариства має передувати як проведенню відповідних загальних зборів товариства, так і вчиненню товариством та акціонером відповідних дій на здійснення обов`язкового викупу акцій.

Разом з тим ОСОБА_1 посилається на Висновок про вартість майна (акцій), складений суб`єктом оціночної діяльності Малець С.В. 24.09.2019 на замовлення самого ОСОБА_1 за Договором № 03/03/19 від 29.03.2019 (а. с. 54), тобто, на висновок, зроблений ретроспективно, оскільки загальні збори акціонерів ПАТ "Чернігівавтосервіс" відбулись 01.11.2018 (протокол № 24, а. с. 14-26).

Доказів того, що ПАТ "Чернігівавтосервіс" прийняло (схвалило) таку оцінку, суду не надано.

Отже, відсутність у матеріалах справи доказів визначення ціни акцій згідно зі ст. ст. 8, 68, 69 Закону України Про акціонерні товариства , рішень наглядової ради чи загальних зборів Товариства щодо прийняття/затвердження визначеної заявником ціни акцій, договору (проекту договору) про обов`язковий викуп акцій, відомостей про намір заявника вчинити дії, передбачені ч. 4 ст. 69 Закону України Про акціонерні товариства , дає підстави вважати, що існує спір щодо вартості акцій ПАТ "Чернігівавтосервіс", яка може бути застосована для обов`язкового викупу належного заявникові пакета.

З наведеного суд доходить висновку, що обсяг грошових позовних вимог, які заявник має намір заявити до ПАТ "Чернігівавтосервіс", не свідчить про наявність саме таких за розміром боргових зобов`язань у Товариства, навіть з урахуванням вказаної заявником вартості майна Товариства.

Зважаючи на вказане в сукупності, колегія суддів відзначає, що предмет майбутнього позову про стягнення грошових коштів не співвідноситься з об`єктами нерухомості, наявними у відповідача. Наявність спору щодо визначених об`єктів нерухомості з наданого заявником мотивування поданої заяви не вбачається.

З огляду на те, що заявник має намір подати позов з майновими вимогами до відповідача про стягнення грошових коштів, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що заявлений захід забезпечення позову - арешт об`єктів нерухомості - не співпадає та не є співмірним з предметом майбутнього позову.

Колегія суддів також вважає, що зазначення у тексті заяви про можливі негативні наслідки в разі незастосування заходів забезпечення позову, з огляду на наміри ПАТ "Чернігівавтосервіс" вчинити значні правочини з посиланням на порядок денний загальних зборів акціонерів, які скликаються на 03.04.2020, місцевий суд підставно відхилив, оскільки з наданої Інформації з проектом рішень не вбачається чітко визначеного наміру відповідача про відчуження об`єктів (об`єкта) нерухомості.

При цьому посилання заявника на невиконання грошового зобов`язання ПАТ "Чернігівавтосервіс" не свідчать про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду та про можливе утруднення (унеможливлення) виконання рішення у справі.

Крім того, факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає пов`язаності вжиття заходів забезпечення позову з утрудненням виконання рішення господарського суду у разі задоволення вимог.

Інші зазначені підстави заявником про необхідність застосування арешту нерухомого майна відповідача колегією відхиляються з огляду на викладені вище обставини.

Відтак, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 у справі №927/229/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 у справі №927/229/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/229/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 09.06.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова