Рішення

від 01.06.2020 по справі 904/1631/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020м. ДніпроСправа № 904/1631/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Інвест Компані", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 91 672,47 грн.

Представники:

від позивача Діденко Р.А.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Інвест Компані" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 82 511,25 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 770303 від 23.03.2017; 4 709,59 грн. - річних; 4 451,63 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки 770303 від 23.03.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечує, зазначивши, що поставлена продукція була оплачена відповідачем в повному обсязі.

Здійснення останнього платежу на суму 82 511,25 грн. лише 24.04.2020 стало результатом неналежного виконання договірних зобов`язань з боку позивача.

На підтвердження порушення позивачем пункту 9.12 Договору, відповідач посилається на лист ДПС України від 19.11.2019, в якому зазначено, що під час здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ Метал Інвест Компанії у липні 2019 року запчастин до залізничних колій в асортименті загальною вартістю 495 067,50 грн., у тому числі 82 511,25 грн. з відсутності джерела походження (введення в обіг при первинній продажі) товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до АТ Дніпроазот .

Таким чином, ненадання позивачем відповідачу доказів відсутності порушення вимог Договору та податкового законодавства, встановленого ДПС України відповідно до листа від 19.11.2019, а також ігнорування зустрічних вимог відповідача, зазначених у претензії № 016/103/н від 12.12.2019, є на думку останнього простроченням кредитора.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач вказує про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на те, що причиною нездійснення розрахунків за отриманий товар стало порушенням позивачем п. 9.12 договору.

Лист ДПС України від 19.11.2019 вих. № 9249/10/28-10-50-07-11, на який посилається відповідач, на думку позивача, не є належним доказом такого порушення.

Інших належних та допустимих доказів відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-80, 91, п. 5. ч. 3 ст. 165 ГПК України, на підтвердження доводів викладених у відзиві, відповідачем не надано.

Крім того, відповідач у відзиві не навів жодного доводу, який би свідчив про необґрунтоване застосування позивачем до даних правовідносин вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд врахувати наведені обставини при розгляді справи.

Ухвалою від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.04.2020.

На електронну адресу суду від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнонаціональних карантинних заходів.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та згідно з листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, ухвалою суду від 29.04.2020 відкладено розгляд справи до 01.06.2020.

01.06.2020 від відповідача електронним засобом зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо недоцільності відкладення судового засідання у даній справі.

Приймаючи до уваги запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

01.06.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір поставки № 770303 від 23.03.2017 (а.с. 11-15); додаткові угоди до договору № 770303 від 23.03.2017 (16-18); заявка № 26 від 12.07.2019 (а.с. 19); специфікація № 4 від 12.07.2019 (а.с. 20); видаткова накладна № 43 від 31.07.2019 (а.с. 21); товарно-транспортна накладна № Р43 від 31.07.2019 (а.с. 22); акт приймання-передачі товару № 49 від 31.07.2019 (а.с. 23); довіреність № А3/860 від 29.07.2019 (а.с. 24); платіжне доручення № 7874 від 28.11.2019 на суму 322 182,75 грн. (25); претензія № 03 від 03.12.2019 з доказами надсилання та отримання (а.с. 26-28); відповідь на претензію № 016/54/н-1 від 13.12.2019 (а.с. 29-30); лист № 9249/10/28-10-50-07-11 від 19.11.2019 (а.с. 31-32).

23.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Інвест Компані" (Постачальник) та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (Покупець) укладено договір поставки № 770303 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище Договору Постачальник (позивач у даній справі) зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві продукцію виробничо-технічного значення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець (відповідач у даній справі) - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за Цим Договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками стороні та є невід`ємними частинами (додатками) даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною Специфікацією на поставку продукції до Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Постачальник здійснює поставку продукції Покупцеві на тих умовах (базиси) поставки, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП - Інкотермс, у редакції 2000 року, які узгоджені сторонами у відповідній Специфікації на поставку продукції.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє протягом 36 (тридцяти шести) місяців, а в частині гарантійних зобов`язань Постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію (пункт 9.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2017).

До вказаного вище договору сторонами узгоджено Специфікацію №4 від 12.07.2019 (а.с. 20).

Відповідно до пункту 1 якої, загальна вартість продукції, передбаченої даною Специфікацією, складає 404 694,00 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) - 67 449,00 грн.

Виконуючи умови договору позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 404 694,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 43 від 31.07.2019, копія якої (разом з копією товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі товару № 49 від 31.07.2019 та довіреності № А3/860 від 29.07.2019) залучені до матеріалів справи (а. с. 21-24).

Відповідно до пункту 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 12.07.2019) Покупець зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію передбачену Специфікацією № 4 на поставку продукції від 12.07.2019, у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок Постачальника по факту завантаження продукції на транспортний засіб Покупця, та не раніше моменту отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, які підлягають переданню Покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У разі неотримання Покупцем необхідних документів від Постачальника, строк оплати поставленої продукції передбаченої Специфікацією № 4 на поставку продукції від 12.07.2019 продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов`язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково (в сумі 322 182,75 грн.), що підтверджується залученим до матеріалів справи копією платіжного доручення № 7874 від 28.11.2019 (а.с. 25).

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем здійснено перерахування грошових коштів в сумі 82 511,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2850 від 24.04.2020, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 51).

З огляду на викладене, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 82 511,25 грн. підлягає закриттю з покладенням витрат в цій частині на відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданому позивачем розрахунку, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період з 01.08.2019 по 17.03.2020 в сумі 4 709,59 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з серпня по листопад 2019 в сумі 4 451,63 грн.

Розрахунок річних позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вимоги щодо стягнення річних в сумі 4 703,59 грн. підлягають до примусового стягнення.

Вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів, підлягають задоволенню у повному обсязі, прете, суд вважає необхідним зауважити на тому, що при здійсненні розрахунку позивачем, не враховані вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року, відповідно до яких, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Як вбачається із наданого розрахунку, позивачем здійснювалось нарахування інфляції з місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Проте, вказані недоліки розрахунку не вплинули на суму інфляції грошових коштів, що підлягає до стягнення, оскільки перевіривши розрахунок, господарським судом встановлено, що її розмір від спірної суми за вказаний у розрахунку період є більшим, ніж заявлено позивачем.

Таким чином, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за спірні періоди прострочення у сумі 4 451,63 грн.

Зазначення відповідача, викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на Акціонерне товариство "Дніпроазот", як відповідача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої заперечення, викладені у відзиві, поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно були порушені.

Всупереч наведеному відповідач не довів перед судом належними та допустимими доказами, порушення позивачем умов договору в тому числі пункту 9.12.

Суд погоджується з думкою, позивача про те, що залучений відповідачем до відзиву на позовну заяву лист ДПС України № 9249/10/28-10-50-07-11 від 19.11.2019 таким доказом бути не може.

До того ж, слід зазначити про те, що зобов`язання щодо оплати отриманого товару у відповідача виникло 31.07.2019, а лист ДПС України № 9249/10/28-10-50-07-11 датовано 19.11.2019.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення річних та інфляції грошових коштів на зазначені вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 526, 712, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1; код ЄДРПОУ 057616205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Інвест Компані" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Кравченко, буд. 2А, кв., 54; код ЄДРПОУ 39738102) 4 709,59 грн. (чотири тисячі сімсот дев`ять гривень 59 коп.) - річних, 4 451,63 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят одна гривня 63 коп.) - інфляції грошових коштів, 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 82 511,25 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суд вважає необхідним роз`яснити про те, що у зв`язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані вище строки оскарження продовжуються до закінчення карантину.

Повне рішення складено 09.06.2020

Суддя І.Ф. Мельниченко