Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/4491/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/4491/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (м. Київ) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" (м. Київ)

про стягнення 160.391,22 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" про стягнення з відповідачів солідарно 160.391,22 грн, з яких: 123.169,58 грн інфляційних втрат та 37.221,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачами рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.13. у справі № 910/10272/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.20. відкрито провадження у справі № 910/4491/20, з підстав, викладених в ухвалі постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачам ухвалу суду по відкриття провадження в даній справі було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання та адресат за зазначеною адресою не значиться .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання та адресат за зазначеною адресою не значиться вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідачі належним чином повідомлені про розгляду справи № 910/4491/20.

Відповідачі своїм правом на подання письмового відзиву не скористались, доказів на обґрунтування своєї позиції не надали.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.13. у справі № 910/10272/13, яке набрало законної сили та на виконання якого було видано відповідний наказ, стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" 318.000,00 грн основного боргу, 13.785,28 грн пені, 4.178,21 грн 3% річних, 7.319,27 грн витрат по сплаті судового збору.

Обставини, встановлені у справі № 910/10272/13 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.13. у справі № 910/10272/13, то встановлені ним факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Зазначеним рішенням встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД" було укладено договір про надання послуг № 01-04/02-12 від 02.04.12. 16.05.12. між ТОВ "Національна компанія "Укрексперт" (кредитором), ТОВ "Будестейт-ТД" (боржником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" (поручителем) укладено договір поруки. За умовами договору поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ "Будестейт-ТД", що виникли з договору № 01-04/02-12 про надання послуг від 02.04.12.

Також означеним рішенням встановлено наявність непогашеної заборгованості відповідачів перед позивачем за надані послуги в сумі 318.000,00 грн.

За викладеного Господарський суд міста Києва за результатами розгляду справи № 910/10272/13 дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню солідарно суми: 318.000,00 грн основного боргу, 13.785,28 грн пені, 4.178,21 грн 3% річних, 7.319,27 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.16. у справі № 910/2126/16 стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно 3% річних за період з 01.01.14. по 10.02.16. та інфляційні втрати за період з 01.01.14. по 31.12.15. нараховані на суму заборгованості відповідачів перед позивачем в сумі 318.000,00 грн за рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.13. у справі № 910/10272/13.

Позивач вказує, що оскільки відповідачами не було здійснено виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10272/13, то позивачем на суму основного боргу в розмірі 318.000,00 грн нараховано 3% річних та інфляційні втрати, які він просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" на свою користь.

Періодом для нарахування 3% річних позивачем визначено з 26.04.16. по 20.03.20. періодом для нарахування інфляційних втрат позивачем визначено травень 2016 року - лютий 2020 року .

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому в п. 5.4 вказаної Постанови Пленум Вищого господарського суду України наголосив на тому, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п. 7.1 зазначеної Постанови).

Отже, дії відповідачів є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем вірно визначено періоди для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню 123.169,58 грн інфляційних втрат та 37.221,64 грн 3% річних.

Отже, позов задовольняється судом повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будестейт-ТД" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 7 офіс 1, ідентифікаційний код 36125367) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісстрой" (03113, м. Київ, проспект Перемоги. 62-Б, офіс 1, ідентифікаційний код 32595417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія "Укрексперт" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 29, оф. 1, ідентифікаційний код 31513443) 123.169 (сто двадцять три тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 58 коп. інфляційних втрат, 37.221 (тридцять сім тисяч двісті двадцять одну) грн 64 коп. 3% річних, 2.405 (дві тисячі чотириста п`ять) грн 87 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко