Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/17266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/17266/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗС-Проект"

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

2) Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

про зобов`язання укласти договір оренди нерухомого майн та вчинити певні дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Кошман А.С.

від відповідача-1 Гармашов Б.С.

від відповідача-2 Прокопенко І.І.

В судовому засіданні 04.06.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЗС - ПРОЕКТ" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та 2) Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про зобов`язання укласти договір оренди нерухомого майна та вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не було укладено із позивачем договір оренди нерухомого майна у встановлений законодавством строк, що на думку позивача, є порушенням приписів ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ЗУ "Про управління об`єктами державної власності". Оскільки, договір на думку позивача мав бути укладений, то є підстави для того щоб зобов`язати відповідача укласти договір оренди нерухомого майна та вчинити дії.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 16.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2020.

21.01.2020 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він проти позову заперечує посилаючись на ту обставину, що орган управління нерухомим майном, яке має намір взяти в оренду позивач, не надав своєї згоди на передання позивачу в оренду відповідного нерухомого майна, в зв`язку з чим у відповідача-1 відсутні підстави для укладення з позивачем договору оренди. Крім того, відповідач-1 зазначив, що позивачем не було надано всього необхідного обсягу документів для укладення договору оренди, а станом на момент розгляду справи, термін дії звіту про оцінку вартості майна, яке передається в оренду, закінчився. Актуальна оцінка майна є обов`язковою для укладення договору оренди. Відповідач-1 просить у позові відмовити повністю.

23.01.2020 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на наявність наміру особисто використовувати нерухоме майно, яке бажає взяти в оренду позивач, в зв`язку з чим відсутнє волевиявлення з боку балансоутримувача та органу управління майном на передання його в оренду третім особам. Щодо безпосередніх вимог до відповідача-2, у відзиві зазначено, що балансоутримувач не є стороною договору оренди, а тому у нього відсутній обов`язок підписувати акт приймання-передачі орендованого майна, узгодження висновку про стан майна згідно чинного законодавства не є обов`язковим, в зв`язку з чим вимоги позивача є необгрунтованими.

31.01.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з додатками, яку представник в підготовчому засіданні 17.02.2020 просив не приймати до розгляду.

03.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.02.2020.

07.02.2020 від позивача надійшла заява з додатками, до якої долучений охоронний договір.

07.02.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку представник позивача підтримав в підготовчому засіданні 17.02.2020 та просив її вважати як заяву про зміну предмету позову.

У своїй заяві позивач вказує на те, що при поданні позову з проектом договору, який позивач просить зобов`язати укласти, останнім не враховано, що предмет спору має статус культурної спадщини.

Таким чином, позивач викладає пункт 5.4 розділу 5 в наступній редакції:

" 5.4. Забезпечувати збереження орендованого Майна - об`єкта культурної спадщини (За видом - історії та архітектури) відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" та умов охоронного договору, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому , ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки."

Згідно із п. 13 охоронного договору від 28.03.2016 № 146/10/61-16/2 позивачем було викладено пункт 5.14 розділу 5 в наступній редакції:

" 5.14. Орендар повинен забезпечити збереження частини нежитлових приміщень пам`ятки, що передаються в оренду, відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" та умов охоронного договору від 28.03.2016 № 146/10/61-16/2."

Згідно ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на п. 9 охоронного договору від 28.03.2016 № 146/10/61-16/2 позивачем було викладено пункт 5.15 розділу 5 в наступній редакції:

" 5.15. Орендар повинен безперешкодно допускати представників органу охорони культурної спадщини та балансоутримувач для здійснення контролю за виконанням правил утримання приміщень пам`ятки та перевірки умов охоронного договору".

Відповідно до пункту 6 охоронного договору від 28.03.2016 № 146/10/61-16/2 позивачем викладено пункт 6.1 розділу 6 в наступній редакції:

" 6.1. Використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору та вимог охоронного договору, укладеного між органом охорони культурної спадщини і власником майна".

Крім того, п. 10.7 розділу 10 проект договору позивач доповнює словами:

"та/або 5.4 та/або 5.14 та/або .15 та/або 6.1.".

До заяви позивачем долучається проект договору оренди, який останній просить зобов`язати укласти.

Представники відповідачі не заперечували щодо зміни предмету позову, оскільки це право особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Суд протокольною ухвалою 17.02.2020 прийняв зміну предмету позову подану позивачем у формі заяви та вирішив продовжити слухання справи з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В підготовчому засіданні представники відповідачів повідомили, що не бажають подавати відзиви з урахуванням зміни предмету позову, представник позивача повідомив, що не бажає подавати відповіді на відзиви відповідачів.

Крім того, 17.02.2020 в підготовчому засіданні представник позивача просив долучити до матеріалів справи доказ, а саме наказ № 487 від 03.07.2019 регіонального відділення Фонду державного майна України, який поданий до суду 13.02.2019 разом з заявою.

Представники відповідача 1 не заперечувала щодо долучення доказу, представник відповідача 2 заперечував проти долучення доказу, вказуючи, що вищезазначений наказ не впливає на їх правовідносини.

Суд протокольною ухвалою долучив наказ до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.02.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2020.

12.03.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2020.

06.04.2020 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

09.04.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання у справі призначено на 04.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2020 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

18.02.2019 ТОВ "МЗС-Проект" звернулось до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з заявою № 27/02, в якій просило розглянути питання передачі в оренду нерухомого майна державної форми власності, а саме будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, який розташований за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1, та обліковується на балансі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, строком на 2 роки 11 місяців. Вказаний об`єкт буде використовуватись з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Заява отримана 19.02.2019 за вх № 80/04-25.

19.02.2019 ТОВ "МЗС-Проект" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з заявою № 28/02, в якій просило розглянути питання передачі в оренду нерухомого майна державної форми власності, а саме будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, який розташований за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1, та обліковується на балансі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, строком на 2 роки 11 місяців. Вказаний об`єкт буде використовуватись з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Також відповідно до переліку документів, який надається орендарем на укладення договору оренди надається погодження органу охорони культурної спадщини. Враховуючи викладене позивач просив звернутись до органу охорони культурної спадщини за погодженням. Як вбачається з матеріалів справи заява отримана 20.02.2019 за вх № 1512.

Щодо майна - будинку намісника (корпус № 1) - пам`ятки архітектури національного значення, постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970, охоронний № 4/25, корпус № 1, що знаходиться за адресою: вул Лаврська, 9, між Міністерством культури України (орган охорони) та Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (користувач) укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 146/10/61-16/2 від 28.03.2016 з терміном дії - на період дії права користування пам`яткою.

26.02.2019 відповідач-1 звернувся до Міністерства культури України з листом № 30-04/1616 "Про надання висновків щодо можливості оренди державного нерухомого майна", в якому повідомляв про надходження заяви позивача щодо оренди державного нерухомого майна та пропонував протягом 15 днів з моменту отримання даного листа: надати висновок щодо можливості передачі в оренду об`єкта нерухомості та умов договору оренди та підтвердити, що дане майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду визначених ч. 2 ст. 4 Закону; зазначити реєстровий номер цього майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності; встановити запропонований орендарем термін дії договору; надати кандидатуру до складу конкурсної комісії та кандидатуру особи, уповноваженої її замінити у разі відсутності, яка буде створена у разі надходження 2 і більше заяв про намір взяти об`єкт в оренду від потенційних орендарів. У разі письмової відмови в укладенні договору оренди вказаного майна у відповідь на цей запит зазначити підстави такої відмови. Докази направлення листа в матеріалах справи відсутні.

25.03.2019 Міністерство культури України надало відповідь № 1996/15/13-19 відповідачу-1 на лист від 26.02.2019 № 30-04/1616 "Про надання висновків щодо можливості оренди державного нерухомого майна". В листі зазначено, що потенційний орендар разом з повним пакетом документів для оренди нерухомого майна подає в окремих випадках, передбачених законодавством, погодження органу охорони культурної спадщини. Для розгляду питання щодо передачі в оренду пам`ятки до Міністерства в обов`язковому порядку подаються наступні документи: заява власника стосовно погодження оренди пам`ятки чи її частини: для об`єктів державної власності лист ФДМ про передачу пам`ятки; копія свідоцтва про право власності на пам`ятку чи її частині (правовстановлюючий документ); копія охоронного договору на пам`ятку; актуальний акт технічного стану пам`ятки чи її частини; поверхневі плани приміщень пам`ятки чи її частини; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності потенційного орендаря. Отже Мінкультури повернеться до розгляду можливості оренди на вищевказаному об`єкті державного майна та прийняття управлінського рішення після отримання повного пакету документів від орендодавця. Наразі Мінкультури не надає погодження на укладення відповідного договору оренди.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, ТОВ "МЗС-Проект" та суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Гарант-Експерт" укладено договір № 2167 на проведення незалежної оцінки майна від 15.04.2019, на підставі якого було складено висновок про вартість майна від 21.05.2019. Відповідно висновку вартість нерухомого майна будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1 становить 3844020,00 грн.

19.06.2019 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про оренду № 19/06, в якій зазначив, що відповідно до вимог оголошення в газеті "Відомості приватизації" від № 24 (1252), 12.06.2019, повідомляємо про намір орендувати державне нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення на 1-му та 2-му поверхах будівлі - пам`ятки архітектури національного значення "Будинок намісника", корпус № 1, площею - 109,1 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1, та обліковуються на балансі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, строком на 2 року, 11 місяців. Мета використання: розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Враховуючи викладене просимо розглянути дану заяву та надіслати відповідь. Докази направлення (отримання) вказаного листа відсутні, у відзиві відповідачем не зазначено інформації з приводу отримання ним даного листа.

03.07.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було прийнято Наказ № 487 "Про прийняття рішення щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9", відповідно до п. 2 якого відділу укладання договорів оренди державного майна забезпечити у визначений законодавством термін підготовку документів відповідно до п.1 наказу. В п.1 зазначено: укласти договір оренди державного нерухомого майна з єдиним заявником за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди: нерухоме майно - нежитлові приміщення (на 1, та 2 поверхах будівлі пам`ятки архітектури національного значення "будинок намісника", охоронний № 4/25, корпус № 1, літера Н) площею 109,1 кв м, за адресою м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1; балансоутримувач: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; орган, до сфери управління якого належить орендоване майно - Міністерство культури України; орендар - ТОВ "МЗС-Проект"; строк дії договору оренди - 2 роки, 11 місяців.

09.07.2019 відповідач-1 звернувся до Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України з листом № 30-04/5764 "Про надання висновків щодо можливості оренди державного нерухомого майна", в якому зазначив про надання документів необхідних для укладення договору оренди. Лист був отриманий 12.07.2019 (докази в матеріалах справи).

09.08.2019 відповідача-2 звернувся до Міністерства культури України з листом № 04-22/251, в якому просив не погоджувати передання в оренду нерухомого майна (м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1), в зв`язку наміром особисто його використовувати (докази направлення відсутні).

04.09.2019 Міністерство культури України направило відповідачу-1 листа № 2446/10-2/14-19, в якому зазначило, що майно - будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1 необхідне для потреб балансоутримувача, а тому Міністерство відмовляє у погодженні його передачі в оренду ТОВ "МЗС-Проект". Лист отриманий 25.09.2019 за вх. № 7655.

23.09.2019 відповідача-1 направив позивачу та відповідачу-2 лист "Про надання документів для завершення процедури укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, в якому зазначив, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву прийнято рішення укласти договір оренди нерухомого майна з заявником - ТОВ "МЗС-Проект". З метою підготовки документації для укладення договору оренди, пропонуємо вам терміново надати до Регіонального відділення: підписаний орендарем проект договору оренди нерухомого державного майна; підписаний орендарем та балансоутримувачем проект акта приймання-передавання орендованого майна; узгоджений висновок про стан майна підписаний з боку орендаря та балансоутримувача; документи, що підтверджують повноваження підписанта (лист поданий до матеріалів справи позивачем, що підтверджує обставини, щодо його отримання адресантом).

24.10.2019 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом № 04-25/765, в якому повідомив про намір особисто використовувати нерухоме майно - будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1. Лист отриманий 25.10.2019 за вх № 8582. Аналогічного змісту лист адресований позивачу (24.10.2019 № 04-25/766), проте докази направлення не долучені.

06.11.2019 відповідач - 1 звернувся до позивача, відповідача-2 та Міністерства культури, молоді та спорту України з листом № 30-04/9069, в якому зазначив, що Міністерство культури, молоді та спорту України не надало дозвіл на укладення договору оренди нерухомого майна - будинок намісника (корпус № 1) загальною площею 109,1 кв м, м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1, в зв`язку з використанням вказаного майна балансоутримувачем для власних потреб. Додатково поінформувало, що термін дії звіту про оцінку майна, виготовлений ПП "Гарант-експерт" станом на 31.01.2019 закінчився 30.09.2019. На підставі викладеного вище, відповідач-2 припинив процедуру укладення договору оренди. Докази направлення листа адресатам суду не надані. В матеріалах справи є докази отримання листа відповідачем-1 13.01.2020.

Оскільки, договір оренди нерухомого майна так і не був укладений, позивач звернувся до суду з відповідним позовом і просить зобов`язати відповідача-1 укласти договір оренди нерухомого майна у викладеній редакції та зобов`язати відповідача-2 підписати акти приймання-передавання орендованого майна та узгоджений висновок про стан майна.

Відповідно до ст. 5, 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам. Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком , що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим. Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Відповідно до п. 30 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до п. 2 "Перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності" затверджений Наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 № 201 (далі перелік № 201) разом із заявою про оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі підприємства (установи, організації), господарського товариства (заява подається в довільній формі, при цьому резидентами в ній зазначаються ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичних осіб/реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб (крім тих, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті)) подаються такі документи: проект договору оренди об`єкта; копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання) (легалізовані та перекладені - для нерезидентів); інформація про відсутність застосування до заявника санкцій відповідно до законодавства (у довільній формі за підписом керівника). В окремих випадках, передбачених законодавством, подаються: інформація про орендаря, зареєстрованого згідно з вимогами законодавства та внесеного органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ; погодження органу охорони культурної спадщини (у разі належності об`єкта оренди до об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками).

Відповідно до ст. 18, 3, 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: 20) погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до орендодавця з заявою про укладення договору оренди, до якого не було долучено всіх передбачених переліком № 201 документів (погодження органу охорони культурної спадщини). Доказів того, що позивач звертався самостійно за відповідним погодженням суду не було надано. Вказана обставина стала підставою для відмови органом управління майном в наданні обов`язкового погодження на укладення договору оренди.

Позивачем не надано суду доказів того, що орган охорони культурної спадщини погодив передачу позивачу в оренду об`єкту культурної спадщини.

Крім того, суд відзначає, що разом з пакетом документів позивач зобов`язаний був подати проєкт договору оренди, який мав бути погоджений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Так, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження договорів оренди" від 23 серпня 2000 р. № 1774 затверджено Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) , Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності , та Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю .

Відповідно до ч. 4 ст. 179, ч. 3 ст 184 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

З огляду на ту обставину, що позивачем було уточнено позовні вимоги та включено до проєкту договору, який він просить зобов`язати укласти, додаткові пункти, то орендодавцю подавався разом з заявою інший проєкт договору, який не був розглянутий з боку орендодавця та органу уповноваженого управляти майном, що суперечить нормам, які регламентують порядок укладення господарських договорів.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди.

Також позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача-2 про зобов`язання підписати акт приймання-передавання орендованого майна та узгоджений висновок про стан майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинна на момент виникнення правовідносин редакція) укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 1.3, 2.4 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, стан Майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Отже акт приймання-передачі майна в оренду підписується сторонами договору оренду (орендарем та орендодавцем), в зв`язку з чим відсутні підстави зобов`язувати балансоутримувача майна підписувати акт приймання-передачі майна. Крім того, оскільки, суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 про зобов`язання укласти договору оренди, відсутні підстави для підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

Щодо вимоги про підписання узгодженого висновку про стан майна, то суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача-2 підписувати відповідний висновок. Чинним законодавством не передбачено обов`язку балансоутримувача вчиняти дії по підписанню висновку про стан майна, крім того, в зв`язку з відмовою в позовних вимогах про зобов`язання укласти договір оренди, нерухоме майно не передається позивачу в оренду, а тому відсутні підстави для надання йому висновків про стан майна.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України .

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗС-Проект" (02160, місто Київ, проспект Возз`єднання, будинок 15, ідентифікаційний код 34425837) про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) укласти договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул Лаврська, 9, корпус 1, з Товариством з обмеженою відповідальністю "МЗС-Проект" у викладеній позивачем редакції - відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗС-Проект" (02160, місто Київ, проспект Возз`єднання, будинок 15, ідентифікаційний код 34425837) про зобов`язання Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (01015, м. Київ, вулиця Лаврська, будинок 9, корпус 8, ідентифікаційний код 20073260) підписати акт приймання-передавання орендованого майна та узгоджений висновок про стан майна - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.06.2020

Суддя І.В.Усатенко