Рішення

від 09.06.2020 по справі 911/686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/686/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корпус 2, прим. 123А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 5"А")

про стягнення 26105,42 грн. пені за невиконання робіт згідно договору про виконання робіт № 10/10-17 від 07.03.2018 р.

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД" (далі - ТОВ "ФРЕШ ЛТД", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" (далі - ТОВ "Газенергомонтаж", відповідач) про стягнення 126105,42 грн. заборгованості згідно договору про виконання робіт № 10/10-17 від 07.03.2018 р., у тому числі - 100000,00 грн. сплаченої суми авансу та 26105,42 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2020 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.

02.04.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 01.04.2020 р. (вх. № 6969/20 від 02.04.2020 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Окрім того, 02.04.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 01.04.2020 р. (вх. № 6968/20 від 02.04.2020 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "ФРЕШ ЛТД" зазначив про сплату ТОВ "Газенергомонтаж" суми авансу у розмірі 100000,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26105,42 грн. за невиконання робіт.

Вимоги позивача у даній справі обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 07.03.2018 р. було укладено договір про виконання робіт № 10/10-17, згідно з яким ТОВ "ФРЕШ ЛТД" було перераховано відповідачеві 100000,00 грн. авансу. Проте, всупереч умовам зазначеного договору, відповідачем роботи, передбачені договором, виконано не було, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ "Газенергомонтаж" 26105,42 грн. пені за невиконання робіт, а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Поряд з цим, беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД" позовною заявою б/н від 10.03.2020 р. (вх. № 706/20 від 19.03.2020 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж", з урахуванням заяви б/н від 01.04.2020 р. (вх. № 6968/20 від 02.04.2020 р.) про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 26105,42 грн. пені за невиконання робіт згідно договору про виконання робіт № 10/10-17 від 07.03.2018 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи № 911/686/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу та відповідачу строк - протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору подано не було.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" (виконавець) було укладено договір про виконання робіт № 10/10-17, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати замовнику наступні роботи: Виготовлення проектної документації на зовнішній газопровід та встановлення ШГРП до житлового масиву ( Фреш сіті ) за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська, 1б, 1в, 1с, 1ж, 1з, 1і, 1л, 1м, 1н, 1р, 1с, 1т, Київська область (роботи) .

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов`язується виконати роботи, що зазначені в п. 1.1 договору, у строк 95 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Після завершення робіт сторони підписують акт здачі-прийому виконаних робіт протягом 3-х календарних днів з дня, наступного за днем отримання замовником повідомлення від виконавця про готовність робіт до здачі (п. 2.7 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору загальна вартість робіт складає 144000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі невиконання робіт виконавцем у зазначені строки, виконавець зобов`язаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт, що зазначається у п. 3.1 договору.

Оплата зазначеної пені виконавцем не звільняє його від повного виконання зобов`язань за договором (п. 4.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 8.1 договору).

ТОВ "ФРЕШ ЛТД" було перераховано відповідачеві 100000,00 грн. авансу згідно платіжного доручення № 747 від 07.03.2018 р.

Проте, роботи в обумовлений строк (до 29.07.2018 р.) відповідачем виконані не були, у зв`язку з чим ТОВ "ФРЕШ ЛТД" було надіслано на адресу ТОВ "Газенергомонтаж" претензію б/н від 17.02.2020 р. з вимогою у 7-денний термін повернути на рахунок позивача авансовий платіж у сумі 100000,00 грн.

Відповідь на претензію отримано не було.

Також ТОВ "ФРЕШ ЛТД" було надіслано на адресу ТОВ "Газенергомонтаж" повідомлення б/н від 17.02.2020 р. про розірвання договору № 10/10-17 від 07.03.2018 р., яке було отримане 25.02.2020 р., що вбачається з трекінгу поштових відправлень від 10.03.2020 р., долученого до матеріалів справи.

Згідно з п. 8.2 договору сторони дійшли згоди, що замовник має право ініціювати дострокове припинення дії договору, або окремої його частини та (чи) певного переліку замовлених робіт, про що повідомить виконавця письмово (рекомендованим листом або кур`єром). У цьому випадку договору чи окрема його частина, припинить свою дію в день отримання підрядником зазначеного повідомлення.

У подальшому ТОВ "Газенергомонтаж" було повернуто ТОВ "ФРЕШ ЛТД" аванс в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1534 від 16.03.2020 р.

Проте, з огляду на прострочення відповідачем виконання робіт за договором № 10/10-17 від 07.03.2018 р. останній, на думку позивача, зобов`язаний сплатити на користь ТОВ "ФРЕШ ЛТД" пеню за кожен день прострочення виконання робіт згідно з п. 4.2 договору, за стягненням якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи правову природу укладеного договору, дослідивши права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

У відповідності з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, не виконав у встановлений строк обумовлені договором № 10/10-17 від 07.03.2018 р. роботи, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 26105,42 грн. пені.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушення зобов`язання, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, є підставою для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Поряд з цим, відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 р. у справі № 904/5770/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.2 договору у разі невиконання робіт виконавцем у зазначені строки, виконавець зобов`язаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт, що зазначається у п. 3.1 договору.

Так, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що в пункті 4.2 договору сторони передбачили нарахування пені за порушення строків невиконання робіт у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт за кожен день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, в сумі 26105,42 грн. за період з 26.07.2018 р. до 26.01.2019 р. на суму 144000,00 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, виходячи з вірного визначення моменту виникнення заборгованості (перший робочий день (30.07.2018 р.) за спливом 95 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня після підписання сторонами договору, а саме - з 12.03.2018 року, та закінчуючи 27.07.2018 р.) до моменту, визначеного позивачем (оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог), дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 25553,10 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 144000 30.07.2018 - 06.09.2018 39 17.5000 % 0.096 %* 5385.21 144000 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 6959.34 144000 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 6959.34 144000 14.12.2018 - 26.01.2019 44 18.0000 % 0.099 %* 6249.21 Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД".

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 5"А", код 37474164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ЛТД" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корпус 2, прим. 123А, код 40229265) 25553 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 10 коп. пені, 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Рішення підписане 09.06.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна