Рішення

від 02.06.2020 по справі 916/926/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/926/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Луцюк Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Цубенко Є.Л. адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ про стягнення 106000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ про стягнення 106000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ умов укладеного між сторонами договору поставки товарів №23/06 від 10.06.2019р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. відкрито провадження у справі №916/926/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2020р. о 11:20.

В судовому засіданні від 30.04.2020р. було оголошено перерву на 14.05.2020р. о 11:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. було повідомлено учасників справи про судове засідання.

13.05.2020р. за вх.суду№12009/20 позивач надав до суду письмові пояснення.

В судовому засіданні від 14.05.2020р. було оголошено перерву на 02.06.2020р. о 12:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. було повідомлено учасників справи про судове засідання.

У судовому засіданні від 02.06.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/926/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 10.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товарів №23/06 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність Покупцю товар (стропи), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити цей товар (п.1.1. договору).

Відповідно до розділу 3 договору розрахунок за продукцію Покупцем в Специфікації або відповідно рахунку та здійснюється наступним шляхом: оплата за партію товару в термін до 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару або в порядку, обумовленому у Специфікації.

Розділом 6 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє о 31.12.2019р.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору 15.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н була здійснена поставка, згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000471 від 15.10.2019р., 1000 строп СТП 3,0/3000 на загальну суму 156000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000471 від 15.10.2019р. Відповідач виконав свої грошові зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару частково, з порушенням строків оплати, відповідачем часткова оплата за поставлений товар, згідно видаткової накладної №РН-0000471 від 15.10.2019р., була здійснена 10.02.2020р. у розмірі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №62299010 від 10.02.2020р.

Позивач вказує, що станом на 31.03.2020р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 106000,00грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000471 від 15.10.2019р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за договором №23/06 від 10.06.2019р. у сумі 106000,00грн.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товарів №23/06 відповідно до умов якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність відповідачу товар (стропи), а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити цей товар.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, на підставі видаткової накладної №РН-0000471 від 15.10.2019р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 156000,00грн. Вказаний товар був прийнятий представником відповідача Зинов`євим О.В. на підставі довіреності №86 від 15.10.2019р. у повному обсязі без зауважень, що підтверджується підписом та печаткою на видатковій накладній.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної №РН-0000471 від 15.10.2019р. розрахувався частково у сумі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №62299010 від 10.02.2020р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати вартості отриманого товару не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 106000,00грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ про стягнення 106000,00грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст.. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОСНАСТКА-Н до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЖМЕТИЗ про стягнення 106000,00грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТИЗ" (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/2, код ЄДРПОУ 31768611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОСНАСТКА-Н" (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, 6А, код ЄДРПОУ 40939637) 106000,00грн. заборгованості за договором поставки №23/06 від 10.06.2019р., 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рышення складено 09 червня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ, яким розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністру України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Л.В. Степанова