Рішення

від 09.06.2020 по справі 924/463/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2020 р. Справа № 924/463/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому „Добробут"

про стягнення 63081,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут", м. Хмельницький 63081,60 грн., з яких 35366,70 грн. пені, 7975,34 грн. 3% річних та 19739,56 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем не було виконано обов`язок зі своєчасної оплати отриманого газу відповідно до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-232, 264, 265 ГК України.

Відповідач у запереченнях на позов (від 18.05.2020) частково заперечує проти позовних вимог. Посилається на те, що позивачем надано не повну інформацію про проведенні відповідачем розрахунки за договором №1136/1718-ТЕ-34 від 13.09.2017р. Також посилається на те, що за вказаний період у позові період часу за даним договором зафіксовано 43602,00 грн. переплати за поставлений газ, що спростовує твердження позивача та виключає застосування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат за неіснуюче прострочення. Крім того, вважає, що не потребує доказування той факт, що при відсутності основного боргу стягнення 35366,70 грн. пені, 7975,34 грн. 3% річних та 19739,56 грн. інфляційних втрат є надмірно великими санкціями порівняно із збитками кредитора. Звернув увагу на те, що відповідач являється об`єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку, тобто є некомерційною структурою, за своїми статутними завданнями не має на меті отримання прибутку, не веде господарську діяльність, а лише за своїми статутними завданнями забезпечує функціонування будинку, тобто належне право користування співвласниками нерухомого майна в цьому будинку своїм майном за призначенням.

Окрім того, в допущення несвоєчасної оплати за отриманий природний газ, в переважній більшості наявних випадків - не було вини відповідача, оскільки відбувалися збої у державному фінансування Програми компенсації витрат населенню зі сплати послуг ЖКГ, яка в той час реалізовувалась у вигляді надання субвенцій населенню в безгрошовому вигляді, шляхом укладення тристоронніх договорів та цільової адресної допомоги, що призвело до несплати жильцями за природний газ. Також просить зменшити суму штрафних санкцій.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13.09.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку №1а по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №1136/1718-ТЕ-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

У п. 1.2 договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 145 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: жовтень - 15,0, листопад - 20,0, грудень - 30,0 (четвертий квартал 2017 - 65,0), січень - 30,0, лютий - 30,0, березень - 20,0 (перший квартал 2018 - 80,0).

Відповідно до п. 2.6 договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Хмельницькгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Розділом 3 договору визначений порядок та умови передачі природного газу.

Зокрема, у п. 3.1 договору вказано, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місця (п. 3.10 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України), та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно із п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. метрів газу на дату укладення договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 гривень.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 39 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Розділом 7 договору, визначені права та обов`язки сторін, де в п. 7.1 вказано, що споживач має право, зокрема отримувати природний газ відповідно до умов цього договору. У свою чергу, споживач зобов`язаний, зокрема своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п. 7.2 договору). Постачальник зобов`язаний, з-поміж іншого, забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору; забезпечувати споживача прозорими та простими способами досудового вирішення спорів (п. 7.4 договору).

У п. 8.1 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

У п. 8.3 договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Договір скріплений підписами представників та печатками обох сторін.

12.01.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 сторони домовились, зокрема викласти абзац третій п. 6.1 розділу 6 в наступній редакції: "6.1. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінасованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором";

Згідно п. 3 додаткової угоди №1 викладено п. 8.2 та п. 8.3 розділу 8 в редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256", "8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінасованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором".

06.04.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34, згідно якої сторони погодили додати п. 2.1 розділу 2 договору абзацом у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 14,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: квітень - 10,0, травень - 4,0, всього - 14,0.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №2, викладено розділ 12 договору в редакції: " 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.05.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

07.06.2018 р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34, відповідно до якої сторони домовились додати п. 2.1 розділу 2 договору абзацом у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018р. по 31.07.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: червень - 4,0, липень - 4,0, всього - 8,0.

Пунктом 2 додаткової угоди №3, викладено розділ 12 договору в редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.07.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

13.08.2018 р. між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34, відповідно до якої сторони домовились додати п. 2.1 розділу 2 договору абзацом у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018р. по 31.08.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5,0 тис.куб.м.

Пунктом 2 додаткової угоди №3, викладено розділ 12 договору в редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.08.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Додатковою угодою №5 від 06.09.2018р. сторони додали до п. 2.1 розділу 2 договору абзац в редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018р. по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4,0 тис.куб.м., а також виклали п. 12.1 договору в редакціях, що передбачали його дію в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 30.09.2019 відповідно07.06.2018 р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34, відповідно до якої сторони домовились додати п. 2.1 розділу 2 договору абзацом у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018р. по 31.07.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: червень - 4,0, липень - 4,0, всього - 8,0.

Пунктом 2 додаткової угоди №3, викладено розділ 12 договору в редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.07.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Між сторонами були складені, скріплені підписами та печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 26894,36 грн., від 30.11.2017р. на суму 112149,79 грн., від 31.12.2017р. на суму 124004,66 грн., від 31.01.2018р. на суму 131708,26 грн., від 28.02.2018р. на суму 129828,31 грн., від 31.03.2018р. на суму 122611,02 грн., від 30.04.2018р. на суму 31591,24 грн., від 31.05.2018р. на суму 23247,17 грн., від 30.06.2018р. на суму 20691,17 грн., від 31.07.2018р. на суму 21046,99 грн., від 31.08.2018р. на суму 15122,52 грн., від 30.09.2018р. на суму 17239,67 грн., згідно з якими публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано, а об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" прийнято природний газ власного видобутку, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору №1136/1718-ТЕ-34 від 13.09.2017р., всього на загальну суму 776135,16 грн.

У матеріали справи надано інформацію по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.10.2017р. по 31.07.2019р. ("Сальдо", "Операції по договору №11136/1718-ТЕ-34").

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором №1136/1718-ТЕ-34 від 13.09.2017р. в частині оплати за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35366,70 грн. пені, 7975,34 грн. 3% річних, 19739,56 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 13.09.2017р. №1136/1718-ТЕ-34, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 776135,16 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017р. на суму 26894,36 грн., від 30.11.2017р. на суму 112149,79 грн., від 31.12.2017р. на суму 124004,66 грн., від 31.01.2018р. на суму 131708,26 грн., від 28.02.2018р. на суму 129828,31 грн., від 31.03.2018р. на суму 122611,02 грн., від 30.04.2018р. на суму 31591,24 грн., від 31.05.2018р. на суму 23247,17 грн., від 30.06.2018р. на суму 20691,17 грн., від 31.07.2018р. на суму 21046,99 грн., від 31.08.2018р. на суму 15122,52 грн., від 30.09.2018р. на суму 17239,67 грн.,

Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий згідно з договором постачання природного газу від 13.09.2017р., що відображено у виписці по операціях за договором та не заперечується сторонами.

З огляду на несвоєчасне здійснення повного розрахунку за природний газ позивач просить стягнути з відповідача 35366,70 грн. пені, 7975,34 грн. 3% річних та 19739,56 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 7975,34 грн. 3% річних.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 7975,34 грн. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача нарахувань індексу інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 19634,46 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування інфляції. В позові, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції на суму 105,10 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України, передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами додаткової угоди №1 від 12.01.2018р. до договору, яка набрала чинності з 01.01.2018р., сторони виклали п. 8.2 договору в редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, судом встановлено, що останні нараховані з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства.

При цьому сторонами у п. 10.3 погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Щодо зменшення суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією; єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; борг за придбаний природний газ відповідачем сплачений у повному обсязі; позивачем не доведено, які негативні наслідки виникли у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідача; стягнення 3% річних та інфляційних втрат компенсують понесені позивачем збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що основний борг відповідачем погашений задовго до подачі позову до суду, прострочка носила нетривалий характер, а плата за спожитий природний газ залежала від сплати за теплову енергії громадянами.

Наявність збитків, заподіяних в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання, позивачем документально не доведено. Крім того, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем сплачена в повному обсязі, вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50% до 17683,35 грн.

У зв`язку з цим у позові про стягнення 17683,35 грн. (35366,70 - 17683,35) пені слід відмовити.

Відповідачем будь - яких доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Крім того, посилання відповідача на його неприбутковість, сплату заборгованості та нетривалий характер прострочення не спростовують обов`язку відповідача здійснювати розрахунок за отриманий природний газ у визначений договором строк, а також передбаченого законодавством права позивача на нарахування пені та 3% річних у зв`язку з порушенням такого строку.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут", м. Хмельницький про стягнення 63081,60 грн., з яких 35366,70 грн. пені, 7975,34 грн. 3% річних, 19739,56 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут", (м. Хмельницький, вул. Залізняка,1А, кв. 75, код 36896975) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) - 17683,35 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три грн. 35 коп.), пені, 7975,34 грн. (сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 35 коп.) 3% річних, 19634,46 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 46 коп.) інфляційних втрат, 2098,50 грн. (дві тисячі дев`яносто вісім гривень 50 коп.) витрат зі сплати судового забору.

В позові в частині стягнення 17683,35 грн. пені та 105,10 грн. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням ч. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення".

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.06.2020р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), (реком. з повід.)

3 - відповідачу ( 29000, м. Хмельницький, вул. Залізняка,1А, кв. 75 )(реком. з повід.)