Постанова

від 03.06.2020 по справі 910/3308/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 910/3308/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільніцька Ю.С.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року про відмову у забезпеченні позову

у справі №910/3308/20 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ссм-Світові Сучасні Матеріали"

2) ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 860 271,91 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ссм-Світові Сучасні Матеріали" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральним договором та договором поруки у розмірі 860 271,91 грн.

Також, Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчуження, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, для ведення садівництва з кадастровим номером 3221084000:03:002:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 36212458.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказав, що у відповідача-1 відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого позивач може задовольнити свої вимоги. Позивач зазначає, що за відповідачем-2 зареєстроване єдине майно: земельна ділянка, для ведення садівництва з кадастровим номером 3221084000:03:002:0013 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 36212458.

Як вказав позивач, за рахунок вказаного вище майна він може частково одержати задоволення своїх вимог до відповідача-2, як солідарного боржника. Однак існує можливість здійснення відповідачем-2 дій щодо відчуження належного йому нерухомого майна.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року по справі №910/3308/20 та ухвалите нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обставини, що виходять з дійсних правовідносин між позивачем та відповідачами, дають змогу стверджувати про відсутність у відповідачів намірів щодо погашення заборгованості перед позивачем, оскільки відповідачами не здійснюється жодних дій по перерахуванню коштів, одержаних за генеральним договором, не зважаючи на існуючу заборгованість. За твердженням апелянта, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке буде прийнято по результатам розгляду позовної заяви, оскільки лише за рахунок належного відповідачу 2 майна позивач може одержати задоволення своїх вимог до відповідача 2, як солідарного боржника.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від справу №910/3308/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3308/20 та призначено справу до розгляду на 03.06.2020.

Явка представників сторін

Представники відповідачів 1-2 у судове засідання 03.06.2020 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи вказані особи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 1.

В той же час, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 повернулась без вручення відповідачу 2. Колегія суддів відзначає, що дана ухвала направлялась адресу державної реєстрації місця проживання вказаної особи - АДРЕСА_2.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач 2 змінив своє місце проживання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 27.04.2020 вважається врученою відповідачу 2.

Колегією суддів враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, продовжено період карантину до 22 червня 2020 р.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з 11 травня 2020 р. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 1-2 у судовому засіданні 03.06.2020.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом позову у даній справі є вимога Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"про стягнення солідарно з позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ссм-Світові Сучасні Матеріали" та з поручителя - ОСОБА_1 заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2956 від 11.11.2019 у загальному розмірі 860 271,91 грн.

Подаючи заяву про застосування заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що у відповідача-1 відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого позивач може задовольнити свої вимоги, а статутний капітал останнього складає 2 000,00 грн. За твердженням позивача, невиконання зобов`язань відповідачів за генеральним договором та договором поруки досі триває та відсутні жодні документально підтвердженні відомості про вжиття з боку відповідачів будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості за вказаним генеральним договором.

Позивач зазначає, що за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , він може частково одержати задоволення своїх вимог до відповідача-2, як солідарного боржника. Однак існує можливість здійснення відповідачем-2 дій щодо відчуження належного йому нерухомого майна.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що заявником не доведено необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, позивач вказував на відсутність з боку відповідачів будь-яких дійсних дій, спрямованих на погашення спірної заборгованості, що дає підстави допускати ймовірність, за яких належне відповідачам майно, зокрема і земельна ділянка з кадастровим номером 3221084000:03:002:0013 за адресою: АДРЕСА_1, можуть зникнути або зменшитись у кількості.

Проте, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних документів в підтвердження обставин того, що майно або кошти, які є у відповідачів на момент пред`явлення позову до них, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження наміру відповідачів ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову в даній справі.

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що нерухоме майно відповідача 2 може зникнути внаслідок відчуження його на користь третіх осіб. При цьому, будь-яких відомостей стосовно наявного у відповідача 2 наміру відчуження такого майна (пошук покупців нерухомості, укладення договорів щодо відчуження, тощо) - відсутні у матеріалах справи і позивачем до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року у справі № 910/3308/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав її його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року у справі № 910/3308/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 року у справі № 910/3308/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/3308/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.06.2020

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко