Ухвала

від 09.06.2020 по справі 910/7013/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"09" червня 2020 р. Справа№ 910/7013/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019

(повний текст рішення складено 28.08.2019)

у справі № 910/7013/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів 1, 4, 12, 15, 24, 28, 44, 59, 63 та 79 рішення від 04.04.2019 № 200-р

за участю представників:

від скаржника: Єнь Д.В.,

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Кондрашова А.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Укрпродакорд ОР" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням, 14.02.2020 особа, яка не брала участі у справі - ТОВ "Візит" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 в повному обсязі та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019; ухвалити нове рішення про задоволення позову; судові витрати покласти на відповідача.

Одночасно з апеляційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19, мотивоване тим, що про факт ухвалення оскаржуваного рішення апелянту стало відомо 27.01.2020 через сайт Судової влади України.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги, ТОВ "Візит" зазначило, що є особою, про права та обов`язки якої суд прийняв рішення, оскільки фактично визнав вину ТОВ "Візит" у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. За твердженням скаржника, при розгляді справи судом не вірно застосовано ст.ст. 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ч. 2 ст. 50 ГПК. Скаржник вважає висновки Антимонопольного комітету України у оскарженому рішенні щодо наявності у діях ТОВ "Візит" разом з іншими суб`єктами господарювання антиконкурентних узгоджений дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Міністерством оборони України на закупівлю послуг із забезпечення харчування за контрактом обґрунтовувались виключно припущеннями, зробленими на підставі непрямих доказів, не наведено жодного прямого доказу антиконкурентних узгоджених дій з боку ТОВ "Візит".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19 задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Візит" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19 та призначено до розгляду на 17.03.2020.

10.03.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Антимонопольний комітет України просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 без змін з огляду на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність вирішення питання про права та обов`язки ТОВ "Візит" при винесенні оскаржуваного рішення.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоч позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що судом доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від позивача не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника позивача за наявними у справі доказами.

В судовому засідання учасники висловили правові позиції щодо наявності у ТОВ "Візит" права на оскарження судових рішень у справі № 910/7013/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 272 ГПК України визначено, що, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Стаття 272 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

У постанові від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу, що ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12 висловив правову позицію, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Встановивши зазначені вище обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України) та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є спір щодо дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні ТОВ "Укрпродакорд ОР" господарської діяльності.

Суд давав оцінку акту індивідуальної дії - рішенню Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 200-р лише в частині, що стосуються прав та інтересів позивача у справі.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених, як він стверджує, Антимонопольним комітетом України при прийнятті рішення від 04.04.2019 № 200-р.

Правовий механізм захисту цивільних прав у вигляді скасування правового акту індивідуальної дії передбачений ЦК України, разом з тим предметом розгляду цього спору не є порушені, невизнані або оспорювані права та законні інтереси скаржника як самостійного учасника ринку.

Правовідносини, що склалися між ТОВ "Візит" та Антимонопольним комітетом України з приводу прийняття рішення від 04.04.2019 № 200-р, на які посилається скаржник, не були предметом дослідження та вирішення у справі № 910/7013/19.

Судовими рішеннями у цій справі не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Візит", а здійснювалось дослідження наявності факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Рішення суду не створює для скаржника юридичних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ТОВ "Візит", оскільки у даній справі суд дав оцінку рішенню Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 200-р лише в частині, що стосуються прав та інтересів ТОВ "Укрпродакорд ОР", а питання щодо прав (інтересів, обов`язків) ТОВ "Візит" суд не вирішував і скаржник не позбавлений можливості звернутись за судовим захистом своїх прав у визначений законом спосіб - оскаржити акт індивідуальної дії Антимонопольного комітету України в частині, що безпосередньо стосується прав та обов`язків ТОВ "Візит".

Стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надає заявнику, відповідачу, третій особі право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.

Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").

З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Колегія суддів вказує на безпідставність посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на позицію Верховного Суду у постанові від 03.12.2018 у справі № 910/4528/15-г, оскільки в ній касаційна інстанція лише зауважила про передчасність висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги заявникам, яку подано ними саме у порядку статті 254 ГПК України як особами, які не брали участі у справі та щодо прав, інтересів та (або) обов`язків яких суд в оскаржуваному рішенні вирішив питання, з посиланням на здійснення касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному і касаційному порядку. За висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції має з`ясувати питання про доведення заявниками апеляційної скарги того, що оскаржуване ними судове рішення прийнято про їх права, інтереси та (або) обов`язки, і зважаючи на встановлені обставини, прийняти відповідне рішення згідно з положеннями ГПК України.

З`ясувавши питання про доведення заявником апеляційної скарги того, що оскаржуване ним судове рішення прийнято про його права, інтереси та (або) обов`язки, і зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 261, 264, 267, 270, 272 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7013/19.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова