Постанова

від 09.06.2020 по справі 918/14/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 918/14/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 03.02.2020 суддею Андрійчук О.В. у м. Рівному, повний текст складено 04.02.2020 у справі № 918/14/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненської міської громадської організації "Житло"

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненської міської громадської організації "Житло" про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання задоволено частково.

1.2. Стягнуто з Рівненської міської громадської організації "Житло" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2044,17 грн -пені, 317,94 грн - 3% річних та 909,96 грн - інфляційних втрат.

1.3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2044,16 грн пені відмовлено.

1.4. Стягнуто з Рівненської міської громадської організації "Житло" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1921,00 грн судового збору.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції .

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою природного газу за договором постачання природного газу № 3395/16-ТЕ-28 від 21.12.2015.

2.2. Відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ, чим порушив умови господарського договору, зокрема п.6.1. договору. Сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.

2.3. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4088,33 грн, 3% річних у розмірі 317,94 грн та інфляційні у розмірі 909,96 грн.

2.4. Суд першої інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, частково задоволив позовні вимоги.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить:

3.1.1. Поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20.

3.1.2. Прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 та відкрити апеляційне провадження.

3.1.3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2044,16 грн скасувати.

3.1.4. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 2044,16 грн., у стягненні якої було відмовлено - задоволити.

3.1.5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені на 50%, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального - ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.

3.3. Правила застосування господарськими судами зазначених положень ст. 233 Господарського кодексу України визначені рядом роз`яснювальних листів з цього питання та практикою суду, що наведено нижче.

3.4. Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 902/1568/14 апелянт зазначає: "Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

3.5. При зменшенні розміру пені, суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

3.6. Рішення суду не містить обґрунтованого покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі.

3.7. В даному випадку відповідачем не доведено реального фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача.

3.8. Тобто, суд першої інстанції лише із формулювання про скрутний матеріальний стан зробив висновок про те, що фінансове становище відповідача є саме таким.

3.9. За наведеного, висновок суду суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи .

4.1. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надійшло.

4.2. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу";

Закону України "Про громадські об`єднання";

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу № 3395/16-ТЕ-28, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ (далі - газ) на умовах цього договору (Договір).

7.2.1. До вказаного Договору додатковими угодами № 1 від 31.12.2015 (щодо предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, порядку обліку газу, ціни газу, прав та обов`язків сторін), № 2 від 29.01.2016 (щодо предмету договору), які є невід`ємним частинами договору, вносилися зміни.

7.3. Відповідно до п. 12 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

7.4. Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

7.5. Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 28,0 тис.куб.м.

7.6. Відповідно до п.п. 3.4.-3.6. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

7.6.1. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

7.6.2. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором газу за розрахунковий місяць, складеного між позивачем та оператором ГРМ/ГГС, у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого газу, споживач надає детальну розбивку газу за критеріями (в т. ч. за цим договором) за власним підписом; підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

7.6.3. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

7.6.4. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

7.6.5. У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГГС.

7.6.6. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

7.6.7. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГГС.

7.7. На виконання умов договору в період з січня по березень 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 41661,97 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 17450,07 грн, від 29.02.2016 на суму 12618,37 грн, від 31.03.2016 на суму 11593,53 грн.

7.8. Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

7.9. Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконував несвоєчасно, сплативши 23.03.2016 - 3700,00грн, 24.03.2016 - 1400,00грн, 01.04.2016 - 4000,00грн, 06.05.2016 - 5000,00грн, 25.05.2016 - 4000,00грн, 31.05.2016 - 5000,00грн, 13.06.2016 - 5000,00грн, 08.07.2016 - 5561,97грн, 21.09.2016 - 3000,00грн, 07.10.2016 - 3000,00грн, 17.10.2016 - 1000,00грн, 18.10.2016 - 1000,00грн, а всього - 41661,97грн, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу).

7.10. Отже, сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.

7.11. Згідно з п. 8.2. договору у разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

7.12. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3. договору).

7.13. Відтак, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської міської громадської організації "Житло" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 5316,23грн, з яких: 4088,33грн - пеня, 317,94грн - 3% річних та 909,96грн інфляційних втрат.

7.13.1. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4088,33грн, 3% річних у розмірі 317,94грн та інфляційні у розмірі 909,96грн.

7.13.2. У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

7.14. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено частково.

7.15. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пункті 2.1.-2.4. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття/відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування процесуального рішення суду першої інстанції частково і ухвалення у скасованій частині нового рішення, виходячи з наступного.

8.2. Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

8.3. Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.4. Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

8.5. Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.6. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

8.7. За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

8.8. У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.9. Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.10. Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.11. Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.12. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.13. У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.13.1. Як зазначалося вище у даній постанові (пункти 7.7.-7.10.) отримавши у січні березні 2016 газ природний, споживач розрахувався за нього повністю 18 жовтня 2016.

8.13.2. При цьому оплати проводилися незначними сумами, що може свідчити про відсутність у відповідача постійного прибутку (доходу) від здійснення діяльності певного роду, у тому числі господарської.

8.14. За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.15. Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.16. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

8.17. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

8.18. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

8.19. Суд апеляційної інстанції, перевіривши перерахунок суду першої інстанції, щодо проведеного розрахунку позивачем про нарахування 3% річних та інфляційних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір 3% річних становить 317,94 грн (при заявленому - 317,94 грн) (розрахунок додається) та інфляційних 909,96 грн (при заявленому - 909,96 грн.), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у повному обсязі.

8.20. За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.21. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.22. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

8.23. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

8.24. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

8.25. Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

8.26. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 4088,33грн (при заявленому - 4088,33грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

8.27. До суду першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що мешканці будинку, для опалення якого та постачання гарячої води укладався договір з позивачем (2015), створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, відтак здійснити розподіл суми, що є предметом стягнення у цій справі (після спливу більше ніж 4 роки), між фактичними споживачами послуги неможливо, а у відповідача грошові кошти для покриття вказаних витрат - відсутні.

8.28. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

8.29. Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

8.30. За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.31. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.32. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.33. Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

8.34. Як було встановлено судом першої інстанції, основне зобов`язання виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків унаслідок прострочення боржника.

8.35. При цьому судом було враховано, що відповідач у справі - громадська організація.

8.35.1. Нормами ч.ч. 1-3, 5 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" передбачено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

8.35.2. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

8.35.3. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

8.35.4. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

8.35.5. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

8.35.6. Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють, зокрема на принципі відсутності майнового інтересу їх членів (учасників).

8.35.7. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями.

8.35.8. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

8.36. Враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

8.37. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Рівненської області у межах прав, наданих йому законом, а також врахувавши наявність виняткового випадку (неприбуткова громадська організація) правомірно зменшив нараховану пеню на 50% та стягнув із відповідача на користь позивача 2044,17грн (50% від суми нарахованої).

8.38. За результатами розгляду позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: 2044,17 грн. пені, 317,94грн 3% річних та 909,96грн інфляційних втрат.

8.39. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.39.1. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.39.2. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.39.3. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.39.4. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.40. Доводи апеляційної скарги в частині зменшення пені на 50% не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Навпаки, спростовуються висновками цієї постанови (пункти 8.13.1.-8.13.2., 8.34.-8.37.).

8.45. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.46. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - Господарський суд Рівненської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.47. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 у справі № 918/14/20 сплатило платіжним дорученням № 0000003532 від 06.04.2020 судовий збір у сумі 2881,50 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 21.02.20р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 03 лютого 2020 року у справі № 918/14/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 918/14/20 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "09" червня 2020 року

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.