Постанова

від 10.06.2020 по справі 917/2165/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа № 917/2165/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу позивача - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 973П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року по справі № 917/2165/19 (повний текст складено 19.02.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Підприємства об`єднання громадян "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих, м. Полтава,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ПОГ "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих, в якій просить стягнути 9371,08 грн за договором постачання природного газу від 08.09.2016 № 3802/1617-ТЕ-24, зокрема: 5444,53 грн пені; 996,01 грн 3% річних; 2930,54 грн інфляційних; та просить стягнути 1921,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 08.09.2016 № 3802/1617-ТЕ-24 передав у властність відповідача природний газ на загальну суму 155370,55 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Відповідач оплату за отриманий природний газ здійснював не вчасно, тому позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов зазначеного договору 5444,53 грн пені, 996,01 грн 3% річних та 2930,54 грн інфляційних на підставі пп. 8.2, 8.3 договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/2165/19 (суддя Білоусов С.М.) позов задоволено частково. Зменшено розмір нарахованої позивачем пені на 50%. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2722,27 грн пені, 996,01 грн 3% річних та 2930,54 грн інфляційних та 1921,00 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язання підтверджено матеріалами справи. Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу від 08.09.2016 № 3802/1617-ТЕ-24, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлені до стягнення з відповідача 5444,53 грн пені, 2930,54 грн інфляційних втрат та 996,01 грн 3% річних нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору. Посилаючись на те, що основне зобов`язання відповідачем виконане в повному обсязі, та те, що заявлені до стягнення штрафні санкції, як вважає суд, є надмірно великими, місцевий господарський суд дійшов висновку про доцільність скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 2722,27 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 19.02.2020 та його копію отримано позивачем - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27.02.2020, що підтверджується відповідною роздруківкою довідки про відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА".

Позивач - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16.03.2020 засобами поштового зв`язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2722,27 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтовання апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не надав заперечень щодо нарахованих йому позивачем штрафних санкцій, проте місцевий господарський суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням та посилаючись на важкий матеріальний стан відповідача, зменшив розмір нарахованих санкцій. Вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу від 08.09.2016 № 3802/1617-ТЕ-24. Зазначає, що господарський суд при вирішенні питання про зменшення пені не врахував інтереси позивача, не з`ясував чи є даний випадок випадковим та не дослідив ступеню виконання та причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання відповідачем, що призвело до порушення ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України. Також позивач в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження на підставі ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що апеляційну скаргу подано протягом 20 днів з дня вручення йому повного тексту оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 917/2165/19 у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258 та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 у справі № 917/2165/19 задоволено клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк до 11.05.2020 для подання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач - ПОГ "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих правом щодо подання відзиву на апеляціну скаргу не скористався, відзив на апеляційну скаргу позивача не надав. 29.04.2020 за вх. № 1240 на електронну поштову скриньку суду та 15.05.2020 за вх. 4622 засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду надійшов лист, в якому відповідач повідомляє, що сплатив частково заявлену позивачем до стягнення у даній справі пеню в сумі 3371,08 грн по платіжному дорученню від 24.12.2019 № 1486, та надає копію зазначеного платіжного доручення.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.09.2016 між постачальником - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та споживачем - Учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих укладено договір постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов`язався оплатити спожитий газ на умовах цього договору (а.с. 20-28).

У п. 2.1 розділу 2 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 сторони визначили обсяги природного газу, який постачальник має поставити споживачу за вказаним договором, а саме: з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року постачальник передає споживачу природний газ обсягом до 19,1 тис. куб. м, зокрема по місяцям (тис. куб. м): жовтень 2016 року - 1,2; листопад 2016 року - 1,4; грудень 2016 року - 3,0; січень 2017 року - 5,0; лютий 2017 року - 5,5; березень 2017 року - 3,0.

Ціну газу, який передається за договором, сторони визначили в розділі 5 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016.

Згідно з пп. 5.1, 5.2 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4942,00 грн та ПДВ в розмірі 20%, всього разом з ПДВ 5930,40 грн.

Відповідно до п. 8.2 зазначеного договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 12.1 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 3 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 у зв`язку з перейменуванням Учбово-виробничого підприємства "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих на Підприємство об`єднання громадян "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих сторони змінили назву споживача (а.с. 31).

Додатковою угодою № 3/1 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 (а.с. 32) сторони подовжили дію зазначеного договору до 30 вересня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, а також внесли зміни в п. 2.1 зазначеного договору, а саме: погодили нові обсяги природного газу, який постачальник має поставити споживачу за вказаним договором з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року, зокрема встановили, що постачальник передає споживачу протягом зазначеного періоду природний газ обсягом до 7,4 тис. куб. м, зокрема по місяцям (тис. куб. м): квітень - 0,5; травень - 1,2; червень - 1,2; липень - 1,2; серпень - 1,3; вересень - 2,0.

Також додатковою угодою № 3/1 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 сторони внесли зміни в п. 8.2 зазначеного договору, згідно з якими було зменшено до 16,4% річних розмір пені, яку споживач зобов`язаний сплатити постачальнику в разі прострочення оплати згідно п. 6.1 договору.

Порядок та умови передачі природного газу визначені в розділі 3 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, згідно з яким приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

На виконання умов договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 з жовтня по грудень 2016 року та з лютого по травень 2017 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 155370,55 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2015 на суму 23152,28 грн; від 30.11.2016 на суму 32208,00 грн; від 31.12.2016 на суму 37569,08 грн; 28.02.2016 на суму 34514,93 грн; від 31.03.2017 на суму 22363,54 грн; від 30.04.2017 на суму 2988,92 грн та від 31.05.2017 на суму 2573,80 (а.с. 33-39).

Відповідно до п. 6.1 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на день подачі позову відповідач повністю оплатив спожитий природний газ, але в порушення умов п. 6.1 договору він несвоєчасно здійснював оплату за поставлений природний газ, що підтверджується відповідними банківськими виписками по особовому рахунку позивача, наданими до позовної заяви (а.с. 40-51).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 5444,53 грн пені, 996,01 грн 3% річних та 2930,54 грн інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок і строк нарахування штрафних санкцій визначено п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу нарахування (перший множник), у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

За умовами п. 8.1 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 8.2 зазначеного договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відповідач розрахувався за зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016 в повному обсязі, але з порушенням строків, встановлених договором, що є підставою для застосування відповідальності, узгодженої сторонами в пунктах 8.2, 8.3 договору постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016.

З огляду на викладене, перевіривши надані до позовної заяви розрахунки пені, 3% річних та інфляційних (а.с. 14-17), враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вказані розрахунки є вірними, тому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 5444,53 грн пені, 996,01 грн 3% річних та 2930,54 грн інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав заперечень щодо нарахованих йому позивачем штрафних санкцій, не заявляв клопотання про зменшення суми штрафних санкцій та не подавав доказів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Втім, судом першої інстанції зменшено розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 2722,27 грн, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, з посиланням на те, що основне зобов`язання відповідачем виконане в повному обсязі, та те, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір пені може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено в ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої в разі, якщо належна до сплати пеня надмірно велика порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір пені. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належної до сплати пені.

Аналіз приписів зазначених статей дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлену до стягнення суму пені пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення пені, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру пені порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, зокрема майнових та інших інтересів сторін, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обґрунтувань, наведених учасниками справи, таке зменшення не є обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 19.09.2019 зі справи № 904/5770/18.

Водночас, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та іншими нормами чинного законодавства України не визначено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто для зменьшення пені суд повинен оцінити надані до справи докази в підтвердження наявності виняткових обставин. за яких можливе зменшення пені, та мотивувати відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду та зважаючи на відсутність у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Чинним законодавством також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, тому відповідне питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19.

Сторонами до матеріалів справи не надано жодного доказу в підтвердження виняткових обставин, за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому висновок суду першої інстанції про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 2722,27 грн, не підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач - ПОГ "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих свідомо підписав договір постачання природного газу № 3802/1617-ТЕ-24 від 08.09.2016, погодивши всі істотні умови договору, зокрема щодо порядку та строків внесення оплат за поставлений позивачем природний газ та штрафних санкцій за прострочення оплат, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору. Але, протягом значного періоду відповідач систематично здійснював оплату за поставлений позивачем природний газ з жовтня по грудень 2016 року та з лютого по травень 2017 року з порушенням передбачених договором строків внесення оплат, що і стали підставою для звернення позивача - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до місцевого господарського суду з даним позовом.

Відповідач був обізнаний про розгляд даної справи місцевим господарським судом, що підтверджується зворотним поштовим рекомендованим повідомленням № 3600114746060 (а.с. 62), однак не скористався правом подати до суду обгрунтовані заперечення щодо позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", жодних заперечень щодо нарахованої позивачем пені не надав, клопотання про зменшення пені не заявив та не подав доказів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, зокрема доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин та цей випадок є винятковим.

Навпаки, на момент прийняття Господарським судом Полтавської області рішення від 19.02.2020 у справі № 917/2165/19, яке переглядається, відповідачем вже було сплачено більшу частину нарахованої позивачем пені в сумі 3371,08 грн (з 5444,53 грн) по платіжному дорученню від 24.12.2019 № 1486.

На підставі зазначеного, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін та зважаючи на відсутність обгрунтованих пояснень щодо причин порушення зобов`язання за договором та недоведення відповідачем непомірності для нього суми пені, а також те, що належна до стягнення сума пені (5444,53 грн) не є надмірно великою та не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 2722,27 грн.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2722,27 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судом апеляційної інтсанції задоволено апеляційну скаргу позивача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову та за подання апеляційної скарги, має бути відшкодований за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, п. 2 ч. 1 та ч. 14 ст. 129, ст.ст. 247, 248, 252, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, чч. 1, 10 ст. 270, ч. 1 ст. 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року по справі № 917/2165/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року по справі № 917/2165/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2722,27 грн.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих (вул. Гетьмана Сагайдачного (Фурманова), 6, м. Полтава, Полтавська область, 36021, код ЄДРПОУ 03967872) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) - 5444,53 грн пені, 2930,54 грн інфляційних витрат, 996,01 грн 3% річних та 1921,0 грн судового збору.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Полтавське учбово-виробниче підприємство "Полтаваелектро" Українського товариства сліпих (вул. Гетьмана Сагайдачного (Фурманова), 6, м. Полтава, Полтавська область, 36021, код ЄДРПОУ 03967872) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 2881,5 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 10.06.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна