Рішення від 03.06.2020 по справі 905/485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2020 Справа № 905/485/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Лисих О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 24805642)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (03110, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Івана Клименка, будинок 40/10, приміщення 5; код ЄДРПОУ 39648564)

про стягнення боргу в сумі 276 076, 83 грн., пені в сумі 50 869, 15 грн., інфляційних втрат в сумі 5 683, 11 грн., 3% річних в сумі 4 947, 69 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" про стягнення боргу в сумі 276 076, 83 грн., пені в сумі 50 869, 15 грн., інфляційних втрат в сумі 5 683, 11 грн., 3% річних в сумі 4 947, 69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на постачання природного газу №06-41-18 Пр від 19.12.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 276 076, 83 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання, в якому підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

19.12.2017 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (далі - споживач) було укладено договір на постачання природного газу № 06-41-18Пр (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість прийнятого природного газу у розмірах, строках, та порядку, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін і має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місце встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу, ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору, серед яких, зокрема, наявний лічильник газу, встановлений на пункті призначення - ТОВ НВП КЗЕМ .

Постачання газу підтверджується підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними комерційного вузла обліку, визначених у Додатку 1 до договору (п. 2.6. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору постачальник до п`ятого числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Згідно п. 2.8. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірних оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку мотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку, в тому числі впродовж розрахункового місяця.

До прийняття рішення судом обсяг та вартість постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника.

Відповідно до п. 2.9 акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за поставлений споживачеві природний газ здійснюються за вільними цінами, які визначаються у первинних документах до цього договору (у тому разі рахунках, листах, додаткових угодах тощо).

Відповідно до п. 4.6. договору оплата вартості постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду, споживач здійснює оплату додаткового заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений об`єм природного газу на цей період (номінацію), споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу (номінацією) та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. Крім цього, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VІ Правил постачання.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період, та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Оскільки постачання носить безперервний/ритмічний характер, постачальник виписує споживачеві зведені податкові накладні останнім календарним днем місяця на весь поставлений за поточний місяць обсяг.

У випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді.

Згідно п. 4.8. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред`явлення вимоги однієї із сторін.

Відповідно до п. 6.3.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Прострочення оплати за отриманий природний газ понад 60 календарних днів (у випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) також дає право постачальнику стягнути із споживача двадцять п`ять процентів річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування зазначених в даному пункті процентів розпочнеться з першого дня прострочення платежу до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 10.1. договору він вступає в силу з 01.01.2018 року і діє до 31.12.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання. Термін дії цього договору може дути подовжений за письмовою згодою сторін. При цьому сторони погоджують планові обсяги постачання (додаток 2) на термін подовження дії договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2019 до договору на постачання природного газу № 06-41-18Пр від 19.12.2017 сторони узгодили договірні обсяги постачання природного газу на 2019 рік . Так, постачальник надає протягом 2019 року послугу з постачання природного газу споживачеві в обсязі 92 тис. куб.м., у тому числі по місяцях та кварталах:

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг січень 10квітень 6липень 6жовтень 6 лютий 10травень 6серпень 6листопад 10 березень 10червень 6вересень 6грудень 10 І кв. 30ІІ кв. 18ІІІ кв. 18ІV 26

На виконання умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія у період з липня 2019 по вересень 2019, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії: за липень 2019 на суму 435 402,56 грн. з ПДВ, за серпень 2019 на суму 24 317,05 грн. з ПДВ та за вересень 2019 на суму 16 357,22 грн.

Факт отримання від позивача у власність природного газу за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Між тим, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за визначений період, а саме 22.08.2019 на суму 200 000,00 грн. лише за природний газ, отриманий у липні 2019. Сума заборгованості, що залишилась несплаченою за вказаний період, складає 276 076,83 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.2020.

Оскільки відповідач порушив умови договору в частині своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу в сумі 276 076, 83 грн., пені в сумі 50 869, 15 грн., інфляційних втрат в сумі 5 683, 11 грн., 3% річних в сумі 4 947, 69 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, за отриманий природний газ не розрахувався у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 276 076,83 грн., що підтверджується підписаним представниками обох сторін актом звіряння взаємних розрахунків станом на 09.01.2020 та не заперечується відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 276 076,83 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 869,15 грн. за період з 23.08.2019 по 31.03.2020.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.3.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки нарахування пені за актом прийому-передачі природного газу від 31.07.2019 за липень 2019 та за актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2019 за серпень 2019 здійснено без урахування встановленого шестимісячного строку для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно здійсненого за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає:

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.07.2019 за липень 2019 за період з 23.08.2019 по 11.02.2020 в сумі 33 525,70 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2019 за серпень 2019 за період з 11.09.2019 по 11.03.2020 в сумі 3 460,04 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 30.09.2019 за вересень 2019 за період з 11.10.2019 по 31.03.2020 в сумі 2063,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 39 049,19 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 23.08.2019 по 31.03.2020 нараховано 3 % річних в сумі 4947,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 5683,11 грн. за період з серпня 2019 по березень 2020.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки його здійснено без урахування встановленого п. 4.6 кінцевого строку оплати (до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим).

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає:

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.07.2019 за липень 2019 за період з 23.08.2019 по 31.03.2020 в сумі 4 290,48 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2019 за серпень 2019 за період з 11.09.2019 по 31.03.2020 в сумі 405,23 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 30.09.2019 за вересень 2019 за період з 11.10.2019 по 31.03.2020 в сумі 232,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 4927,96 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат 5683,11 грн. за період з серпня 2019 по березень 2020 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним. Так, позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційних втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають:

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.07.2019 за липень 2019 за період з вересня 2019 по березень 2020 в сумі 4 733,93 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2019 за серпень 2019 за період з жовтня 2019 по березень 2020 в сумі 316,58 грн.;

- за актом прийому-передачі природного газу від 30.09.2019 за вересень 2019 за період з листопада 2019 по березень 2020 в сумі 97,77 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 5 148,28 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" про стягнення боргу в сумі 276 076, 83 грн., пені в сумі 50 869, 15 грн., інфляційних втрат в сумі 5 683, 11 грн., 3% річних в сумі 4 947, 69 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (03110, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Івана Клименка, будинок 40/10, приміщення 5; код ЄДРПОУ 39648564) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; код ЄДРПОУ 24805642) борг в сумі 276 076,83 грн., пеню в сумі 39 049,19 грн., інфляційні втрати в сумі 5 148,28 грн., 3% річних в сумі 4 927,96 грн., судовий збір в сумі 4878,03 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 03.06.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2020

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова