Рішення

від 03.06.2020 по справі 910/17539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2020Справа № 910/17539/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Київська, 8-В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132)

до : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" (вул. Маршала Жукова, буд. 26-А, м. Київ, 02166)

2 . Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святобор" (вул. Лісова, буд. 24, м. Бровари, Київська обл., 07400)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (вул. Стеценка, 1А, м. Київ, 04136)

про стягнення 66 792,82 грн,

Представники учасників справи:

від позивача: Гончар М.С.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святобор" про солідарне стягнення 66 792,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №420022405 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.12.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17539/19, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи № 910/17539/19 призначено на 27.01.2020.

24.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про надання строку для підготовки та подання відзиву на позов.

27.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 27.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

В судовому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про надання строку для підготовки та подання відзиву на позов, оскільки такої процесуальної дії чинним ГПК України не передбачено, а на день цього судового засідання наданий судом строк на подання відзиву не сплив.

В судовому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.01.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 24.02.2020.

В судове засідання 24.02.2020 з`явилися представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство "Київобленерго", відкладено судове засідання у справі на 23.03.2020.

24.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення третьої особи.

16.03.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2020 через відділ діловодства суду та 25.03.2020 на електронну пошту суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінетом Сіністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання 23.03.2020 не відбулося. Відповідне оголошення було розміщено на офіційному веб-сайті суду та на сторінці суду в мережі Facebook.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 судове засідання у справі призначено на 18.05.2020.

14.05.2020 на електронну пошту від позивача суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, обґрунтоване продовженням карантину Кабінетом Міністрів України.

В судове засідання 18.05.2020 представники учасників справи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 відкладено судове засідання на 03.06.2020.

В судове засідання 03.06.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що копія ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі № 910/17539/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус", вказану в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Маршала Жукова, буд. 26-А, Київ, 02166.

Відповідно до відмітки Укрпошти поштовий конверт з копією ухвали суду від 18.05.2020 у справі № 910/17539/19 був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі № 910/17539/19 вважається врученою відповідачу-1.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач-1 має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач-2 та третя особа копію ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі № 910/17539/19 отримали, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення третій особі та роздруківкою з веб-сайту Укрпошти.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзив на позов, а отже не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що відповідачів та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, щодо клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи, вказане клопотання залишено судом без розгляду, оскільки аналогічне клопотання відповідача-1 вже було розглянуто судом та задоволено.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брігус" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 420022405 на підставі заяви-приєднання від 20.12.2018 (надалі також - Договір).

За загальним правилом договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі також - Правила/ ПРРЕЕ).

Так, пунктом 1.2.7. Правил встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

Пунктом 1.2.15. Правил встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Підпунктом 3.1.5. пункту 3.1. Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.

Відповідно до п.п. 3.1.7. п. 3.1. Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Враховуючи зазначені вимоги, договір укладений на умовах, які розроблені електропостачальником та опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія", без викладення його в паперовій формі.

Таким чином, факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, останнім було підписано заяву-приєднання та здійснювалось споживання електричної енергії.

Відповідно до п 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору (п. 3.3 Договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.5 договору, розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Пунктом 5.8 договору передбачено, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Підпунктом 8) пункту 6.1 договору визначено право споживача вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Підпунктом 8) пункту 7.2 договору встановлено обов`язок постачальника розглядати в установленому чинним законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. (13.1 договору).

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брігус" приєдналось до комерційної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" "Стандарт-1".

Умови комерційної пропозиції "Стандарт-1" викладені у додатку №2 до договору, а саме:

- Термін постачання - 31.12.2019. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції.

- Споживач здійснює оплату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

- Остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

- Розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

- Рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу-1 електричну енергію, проте відповідач-1, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами договору не здійснює плату за електричну енергію, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брігус" утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію (активна енергія) за період 01.01.2019 по 31.10.2019 у розмірі 59 786,92 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням оплати за договором позивачем нараховано до стягнення 5 806,23 грн пені, 3% річних у розмірі 499,50 грн та інфляційні у розмірі 700,17 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Брігус" (боржник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Святобор" (поручитель) укладено договір поруки № 11/10-9 (надалі також - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником його обов`язку за Основним договором щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбаченого п. 2 цього Договору.

У разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. (п. 1.2 Договору поруки)

Згідно з п. 2.1 Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Догорів про постачання електричної енергії № 420022405 від 01.01.2019, укладений між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник згідно з Основним договором та чинним законодавством в загальному обсязі, що не перевищує розмір - 1 000 000,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до, але не довше, ніж протягом строку дії Основного договору. (п. 8.1 Договору)

Ураховуючи прострочення викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 як його поручителя борг у розмірі 59 786,92 грн, пеню у розмірі 806,23 грн, 3% річних у розмірі 499,50 грн та інфляційні у розмірі 700,17 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 2.3.11. ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14. ПРРЕЕ).

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - ККОЕЕ).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII "Перехідні положення" ККОЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно п.п. 7.1. п 7. Розділу XIII "Перехідні положення" ККОЕЕ до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через центральну інформаційно-комунікаційну платформу визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори електричної мережі.

З огляду на викладені положення чинного законодавства України, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" не здійснює функції з обліку електричної та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.3. ПРРЕЕ, Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" (оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку) було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем, на підставі чого позивачем сформовані рахунки за електроенергію, розподілену відповідачу.

Так, у відповідь на лист позивача №1517 від 21.08.2019 Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" листом № 03/10/250/7486 від 18.09.2019 надано довідку про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії, зокрема, для потреб споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" у період з 01.01.2019 по 31.07.2019, відповідно до якої спожито: протягом січня - 10300 кВт*год, протягом лютого - 3 кВт*год, протягом березня - 3 кВт*год, протягом квітня - 2 кВт*год, протягом травня - 3 кВт*год, протягом червня - 10845 кВт*год, протягом липня - 2 кВт*год.

Згідно з поясненнями представника позивача, решта показників обсягу споживання енергії за серпень-жовтень 2019 року надавалась йому Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" електронним способом.

Крім того, в матеріали справи Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" надало довідки про зняття показників лічильників відповідача-1, що також свідчить про споживання ним електроенергії у спірний період.

Суд зазначає, що копії неоплачених відповідачем-1 рахунків за електроенергію (з відображенням нарахувань, тарифів та суми боргу) за період з січня по жовтень 2019 року та обґрунтований помісячний розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу додані до позовної заяви.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 59 786,92 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості позивачу у розмірі 59 786,92 грн до матеріалів справи не подано.

Поряд з сумою осиного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 499,50 грн за загальний період прострочення з 08.02.2019 по 30.09.2019 та інфляційні збитки у розмірі 700,17 грн за загальний період прострочення з 08.02.2019 по 30.04.2019.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині розраховані правильно та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 806,23 грн за загальний період прострочення з 08.02.2019 по 30.09.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

У розділі "Розмір пені та/або штрафу" комерційної пропозиції до договору вказано: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині розраховані правильно та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Отже, відповідно до викладеного вище, з відповідача-1 на користь позивача слід стягнути основний борг у розмірі 59 786,92 грн, інфляційні у розмірі 700,17 грн, 3% річних у розмірі 499,50 грн та пеню у розмірі 5 806,23 грн.

Разом з тим, як встановлено вище, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Брігус" (боржник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Святобор" (поручитель) укладено договір поруки № 11/10-9 (надалі також - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником його обов`язку за Основним договором щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбаченого п. 2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник згідно з Основним договором та чинним законодавством в загальному обсязі, що не перевищує розмір - 1 000 000,00 грн.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 має відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов`язань перед позивачем за договором солідарно.

Доказів виконання взятих на себе зобов`язань поручителем перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов`язує припинення поруки, судом також не встановлено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" (вул. Маршала Жукова, буд. 26-А, м. Київ, 02166, ідентифікаційний код 18017633) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святобор" (вул. Лісова, буд. 24, м. Бровари, Київська обл., 07400, ідентифікаційний код 42158149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Київська, 8-В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код 42094646) борг у розмірі 59 786,92 грн, інфляційні у розмірі 700,17 грн, 3% річних у розмірі 499,50 грн, пеню у розмірі 5 806,23 грн та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.06.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко